У Сторожниці живе 99-річна бабуся
Нещодавно одній милій жінці Анастасії Миронівні Шевчук із Сторожниці виповнилося… 99.
Чимало теплих слів прозвучало на адресу іменинниці. Ще б пак! Адже родину Шевчуків у селі знають і поважають.
Нелегке життя випало на долю Анастасії Миронівни. Народилася у Польщі сьомою дитиною у сім’ї. Двічі родину виселяли з рідних країв. Вдруге під час операції «Вісла» у 1946 році вивезли в Україну, у Рівненську область. Дочці Анастасії Миронівни Любі тоді виповнилося десять років. Згодом дівчина закінчила педучилище і отримала направлення на Закарпаття. Коли помер чоловік, до дочки переїхала і Анастасія Миронівна.
Тоді вже вчительку Любу Данилівну всі знали, як одну з кращих освітянок на Ужгородщині, а в Сторожниці її любили і поважали. Діти в ній душі не чули. Радо в селі зустріли і її матір. Також полюбили за її доброту і ласку, за готовність допомогти. Не оглянулася глава цього дружнього сімейства, як відлетіли, мов птахи у вирій, літа. Вже й онучки Алла та Мирося виросли. Є два правнуки – Ілля та Іванко.
…У день свого народження іменинниця прокинулася, коли ледь розвиднілося. Тихенько встала. Може, всі ще сплять. А Люба з дочкою Аллою вже чекали її з величезним тортом. «Усі 99 свічечок і так не помістяться», – засміялася і обняла рідних. У бабусі добра вдача і гарне почуття гумору.
Чекала гостей з радістю. Першими тепло, по-синівськи привітали Анастасію Миронівну від імені голови РДА. Бабуся, як завжди, дивувала гостей пам’яттю: знає все і про великих політиків, артистів, у курсі останніх подій.
Іменинниця часто щось собі наспівує. Каже, що її пісні – то радість для душі. Вони не пишуться спеціально, розповідає, а як трава весною, виростають із її уяви. Коли дочка була маленькою, вона й казки для неї складала, а потім і для онучок та правнуків.
« У мене завжди, – каже, – було багато ідей. Як маків у полі. Жаль, що вони відцвітають так швидко…»
У чому ж таємниця довголіття Анастасії Миронівни? Вочевидь, у дотриманні заповідей Божих. Напередодні свого дев’яносто дев’ятого дня народження ходила до церкви, на сповідь. Кожний день дякує Всевишньому за любов і ласку. Пережила багато. Знає, що Бог їй дав стільки випробувань, скільки може витримати, - пише прес-служба Ужгородської РДА.
До цієї новини немає коментарів