Обвал гривні був ретельно спланований

Тому не варто дивуватися, якщо гривня знеціниться за підсумками нинішньої кризи не у два, як сьогодні, а й у три рази, пишуть Юрій Сколотяний та Андрій Блінов у статті «Полювання на «тушок» у газеті  «Дзеркало тижня».

Журналісти вважають, що порівнювати сьогоднішню ситуацію на валютному ринку України варто з 1998 роком, коли вартість української валюти знецінилась з 1,8 грн за долар до 5,4 грн за долар.

«Всі хвилі глибокої девальвації проходять практично за ідентичним сценарієм. Перша фаза - різкий обвал. Потім, коли здається, що це безумство вже не припиниться, мало хто готовий купувати валюту за настільки високим курсом, - ринок стабілізується. У третій фазі котирування трохи відкочуються, а потім ситуація переходить у фазу «тліючої» девальвації», - йдеться в статті.

Автори пишуть про те, що сьогодні Нацбанк припинив гру в «соціальний курс», оскілки лише в жовтні на його підтримку курсу було витрачено $3,2 млрд, що в подальшому могло б привести до втрати  золотовалютних резервів країни. При цьому, «вливання» не дали бажаного ефекту, натомість позбавили Нацбанк простору для маневру – регулятор вже не може «гасити» курс великими інтервенціями, а лише дрібними міні-аукціонами та закликами до спокою .

На думку авторів статті, це розплата за слухняну спробу реалізувати президентські «забаганки». Що свідчить про головну проблему Нацбанку – дефіцит його реальної, а не декларативної,  незалежності.

Тимчасове затишшя на валютному, яке спостерігається сьогодні, аж ніяк не свідчить про те, що девальвація зупинена. Один із співрозмовників видання, висловив ідею, що нинішня девальвація гривні може бути заздалегідь спланованою акцією і процесом, який координується зовні.

На думку авторів статті, в середині України при реалізації подібних сценаріїв можуть розраховувати залишитися у виграші одиниці - ті, хто зміг зберегти доступ до вільних ресурсів (в основному державних, позикових і захованих в офшорах). А таких насправді вкрай мало. Крім того важлива умова для «участі в переділі країни» – збереження влади, чи впливу на владу, а при нинішній ситуації це надто складно. Натомість різко зростає загроза остаточної втрати суверенітету країни на користь зовнішніх сил, що мають у своєму розпорядженні значно більший ресурс. Питання тільки: яка з них - російська або західна - підбере більше «мертвих українських тушок»?

«Втім, «тушки» можуть особливо нікого і не цікавити - їх цінність через необхідність реанімації виявиться дуже умовною. Зате безумовної залишиться цінність головного українського стратегічного ресурсу - землі, скупка якої при нинішньому знеціненні українських активів виявиться дуже навіть прибутковим заняттям», - пише видання. 

  Надіслати другу