Про природу вустами-очима народного синоптика

Ні, це аж ніяк не загадка, не ребус і не кросворд чи шарада-головоломка, це звичайнісінька журналістська розповідь про найпоширеніші пожежі, найвразливіші у "вогняному аспекті" місця, а також літньо-спекотні дні, що приносять не тільки радість і насолоду, але й небезпеку, нерідко навіть трагедії. Щоправда, біля води чи на голубому плесі, тобто під час купання. На Україні ще жодне літо не минало без природних катаклізмів: якщо минулими роками після аномально жарких й спекотних днів лили сильні дощі та виникали паводки, то кілька тижнів тому Закарпаття відчуло на собі кілька десятків підземних поштовхів, які зафіксували сейсмографи на станції "Тросник. Але попереду цілий серпень, який, на зважаючи на "Ількову" кригу, ще також може припекти та зігріти. Хоча пропонована стаття – наразі один із небагатьох аспектів, коли горить, сушить, трусить. Існують і такі проблемні питання, як катастрофи, аварії, конфлікти тощо. І всюди лік смертям починається з одиниць. І пішло-поїхало...

Планета дише – сейсмограф пише…

Відомо, що природа – це також живий організм. На планеті, як і в небі, нерідко трапляються відхилення, до того ж значні. Унаслідок збурень часто стаються лиха й катаклізми. Одна з таких бід – землетруси. Ще не забулися трясці й жертви в Непалі, а за останні кілька днів Закарпаття трусило понад 20 разів. На щастя, наше місто й район підземні поштовхи оминули, епіцентр прийшовся на Тячівщину – село Теребля зазнало навіть незначних пошкоджень. Гірські масиви сейсмоактивної Вранчі «не сплять». Про це повідомив керівник режимної геофізичної сейсмологічної станції «Тросник» ім. Т. Вербицького (Виноградівщина) Василь Ігнатишин. Водночас він також сказав, що передбачити підземні товчки майже нереально – така завбачливість не під силу навіть найсучаснішим комп‘ютерам. Зрештою, учені мають низку інших припущень і доказів, коли першими такий алярм передчувають домашні тварини. Пам‘ятні у цьому аспекті листопадові дні 2007 року, коли трусонуло навіть Берегівщину – аж двічі. Згодом були й інші поштовхи, але тривали вони усього по кільканадцять секунд. Але такі підземні "привіти" породжують цунамі, циклони, селеві потоки, що вишуковують і підбирають собі жертви. Себто у їх лабети потрапляє людина... Словом, як писав поет Петро Скунць в одній зі своїх книжок: "Планета дише – сейсмограф пише".

Гори, гори ясно...

Вогонь – це не стільки дивовижне явище, як загрозливе й небезпечне. Знаємо це не з чужих вуст: буквально на минулому тижні горів зернозбиральний комбайн у селі Дийда. Цьогоріч навряд чи він уже коситиме зернові, бо вогнем пошкоджено двигун. Добре, що не згоріло зерно. У неділю зайнялася суха трава поблизу села Свобода на понад 3-гектарній площі, а невдовзі полум‘я перекинулося на післяжнивну стерню. Опіків зазнала місцева жителька 1953 р. н. (з цього приводу аналогічний випадок стався у с. Боржава кілька років тому, коли в диму задихнувся відомий берегівчанин Шандор Г.). А квасівська епопея з вогнем і взагалі шокує, бо у пожежі мало не задихнувся колишній шкільний директор. Пішов спалювати солому й стерню, а вже з поля його доставили у райлікарню – без допомоги реаніматорів справи поважного сельчанина могли завершитися кепсько. Було ще кілька випадків, коли «червоний півень» гуляв на інших об‘єктах, зокрема, спопелив споруду в селі В. Береги, де є жертви. З цього приводу в райвідділі МНС (нач./підполковник Анатолій Ланьо) кажуть, що липнево-сонячна спекота висушила геть усе довкола, а серпневе сонце ще більше вив‘ялило та підсмажило землю і все на ній живе – тож спалахнути від недопалка може ліс, трава, сіножать, копиця сіна, солома (подібне щойно сталося на Виноградівщині, де згоріло 100 її тюків), стара хата, в т. ч. дерев‘яні споруди, яких нині багато на дачах, інших приватних ділянках тощо. Цього добра на території району чимало, не кажучи про ресторани, кафе, альтанки, навіси тощо. Тим паче, маємо дві нафтобази (неподалік Запорізького хутора та у с. Боржава), які хоча й працюють не на повну силу, але їх також віднесено до об‘єктів підвищеної небезпеки. Якщо взяти до уваги діяльність кількох десятків АЗС – то й тривоги побільшає. У випадках переполоху не завжди знаємо, як і що чинити, адже мало де навчають найнеобхідніших заходів-уроків протидії вогню. Доки повідомимо та викличемо пожежників – пломінь може начинити чималої шкоди. Отже, пильність – понад усе: з сірниками, біля вогню та під час червнево-серпневої спекоти...

Глянемо на "гарячо-спекотно" статистику

А вона, до речі, не тільки гаряча та спекотна, але й сумна. Себто зведення й дані за перші дні серпня 2015 р. на території Закарпатської області свідчать, що у краї сталося 16 пожеж в екосистемах. Це викликає неабияке занепокоєння серед закарпатських рятувальників. Між іншим, тільки протягом двох "вихідних" діб у краї вигоріло більше 80 гектарів сухотрав’я. Традиційно найбільшу кількість загорань – 10 випадків – зафіксували в Ужгородському районі, чотири пожежі трапилися на Берегівщині, ще дві – у Виноградівському районі. Загалом із початку року (станом на 2 серпня) у краї зафіксовано 502 пожежі в екосистемах, під час яких вигоріло майже 540 гектарів сухої трави, чагарників і сміття на відкритій території. Можна уявити, скільки зникло молодих тваринок і птаства, які ще не вміють порятуватися (тобто втікати чи літати) від лихих учинків людей із сірниками. А запалити нині легко будь-що і будь-де: липнева спека у краї останніми вихідними сягала 37 і більше градусів тепла (в суботу-неділю у жодній області України так високо не "піднімався" спекотний градус, навіть у південних Одеській, Чернівецькій, Миколаївській, Херсонській областях ткпла було на дві-три позначки менша, а у "північній" Сумській і взагалі тільки +32). Тобто ми, за даними "Урядового кур‘єру", – найтепліші...    

Без води – ані туди, ані сюди...

Не тільки вогонь, але й вода може напакостити людському здоров‘ю. А подеколи навіть відібрати його. Останній такий випадок стався в Косині, де мало не втопилася маленька львів‘янка. Але завдяки пильності берегівського стюарда Чаби Бако, дівчинку було врятовано. Особливо пильними треба бути в цю жароту на березі річок, озер, каналів, водойм, адже температура повітря сягала цілих 33-35 градусів тепла у тіні й усі поспішали прохолодитися у воді. Але не всюди місця для купання обладнані належно: якщо в області їх сім, то на Берегівщині – два (у Дийді та у В. Берегах). Річки Боржава і Тиса, канали – це такі собі дикі пляжі, де про сучасний відпочинок можна тільки міряти. Однак їдуть і сюди, що й не дивно, адже третя декада липня-перша половина серпня вважаються найтеплішими в році. У таких випадках пересихають і міліють струмки, річки, озера тощо. Крім цього, пропадає вода у криницях і колодязях нашого міста. На одній із берегівських вулиць мешкають пенсіонери Цитряки, тож у їхній копанці вже з травня не почерпнути й краплини живильної вологи. Щось подібне розказав іще один берегівчанин Іван Чегіль: про свої біди, сусідів тощо. Автор цієї статті телефонував головам сільрад у Горонглаб, В. Бакта, Квасово, Чому, В. Береги зокрема, Івану Маркову, Наталії Граб, Василю Губалю, Світлані Ковач, Марті Чок, де ситуація аналогічна. Вода є тільки у надглибоких колодязях, але більшість сельчан «б‘ють» помпи, що значно надійніше. Без води – ані туди, ані сюди. На жаль, ця проблема докотилася до гірських населених пунктів, де також пересохли річки й струмки, в яких років 30-40 ще можна було налапати риби, форелі в тому числі. Міліють Уж, який можна перейти мало не в капцях, Латориця, Ріка, Теребля, інші колись повноводні русла.

Епілог

Ось так із проблемами й живемо. Землетрусів, як і вогню, аварій боїмося, але готові їх гасити, приборкувати, упокоряти. Хоча нерідко пожежі провокуємо самі – непогашений сірник, кинутий куди попало, може завдати лиха на мільйони. Скільки ж то людей згоріло у вогні, який спричиняють недопалки (з ними нерідко засинають п‘янички). Трусимося від таких бід, як блискавиці, бурі, зливи, градобої, смерчі, буревії, цунамі, де наші перепони є марними. Що могли зробити, коли на Берегівщину двічі насунулися повеневі води? Фактично нічого – опісля довелося відбудовувати сотні поруйнованих жител. А стосовно води у спекотні дні, то від неї слід бути подалі, тоді й вбережемося од великої біди. Уникнемо потоплеників (як це сталося минулого тижня з двома сестрами на Виноградівщині чи берегівськиими гімназистами сім років тому відповідно на Тисі й на водоймі за містом Берегово), інших утрат, гірких сліз і прокльонів. Знаймо, що природа, погода в тому числі, як і людина – мають свої норови, характери, слабкості, капризи, примхи тощо. До цього слід бути готовими повсякчас.

Михайло СИНЬООКИЙ

  Надіслати другу