Любов є: пара, яка кілька днів блукала у горах Рахівщини, одружилась

Любов є: пара, яка кілька днів блукала у горах Рахівщини, одружилась
Незвичну історію кохання розповідають журналісти порталу Факти, про чоловіка та жінку, які практично після знайомства потрапили у зимову пастку Карпатських гір.

 

Почалося все ще зимою цього року. Ми розповідали, що 25 лютого у горах біля Драгобрату загубились дівчина з Дніпра та хлопець з Києва.

Тоді у поліцію зателефонувала київлянка й повідомила, що її син Книж Євген разом зі своєю подругою Биковою Людмилою приїхали на відпочинок до курортного комплексу «Драгобрат» у селищі Ясіня Рахівського району і зникли.

Розшукували зниклих трьома групами у трьох напрямках, загалом 17 чоловік, дві одиниці спецтехніки та ратрак. Лише 28 числа о 11:30 одна із груп ясінянских гірських рятувальників знайшла заблукалих в районі полонини Урда.

Виявилося, що молоді люди знайшли будиночок вівчарів, де і провели ці останні 3 доби й чекали на допомогу. Як кажуть рятувальники, стан здоров'я пари задовільний. 

Ця історія стала початком відносин між молодими людьми.

Вже тоді в старій хатині між ними пробігла іскра. Але в той момент вони боялися в цьому зізнатися навіть самим собі. І дуже зніяковіли, коли керівник рятувальної операції в жарт сказав, що «тепер вони точно одружаться». Але пророцтво збулося. Зараз, через шість місяців після неймовірного порятунку, Людмила та Євген зіграли весілля.

Євген та Людмила дуже полюбляли кататись на лижах, саме так  у спільній компанії і познайомились. Згодом почали переписуватись, і домовили про спільне катання разом. Тоді вони в приїхали на Драгобрат.

Захотіли покататися на більш високій трасі - «Вершина Карпат». Господиня готелю розповіла, що до неї можна дістатися, спустившись від готелю по хребту. Ми і спробували. Але повернули не в тому місці і пішли зі спуску раніше, ніж потрібно було. Побачивши сліди лижників, вирішили, що попереду є якийсь підйомник.

— Як з'ясувалося, це були сліди фрирайдеров (людей, що катаються на сноуборді або гірських лижах поза підготовлених трас. - Авт.), - пояснює Людмила. - Але тоді ми цього не знали. Йшли по цих слідах, поки не стемніло, але ніяких підйомників не знаходили. Добре ще, що у Жені нормальний зір. Тому що я, наприклад, ношу контактні лінзи, і одна лінза випала з ока, тут же замерзла і лопнула.

Пара загубилась близько 17:00 години вечора, а на початку 21:00 години вони побачили старші хатинки. Обрали найбільш захищену, і з буржуйкою, але як її розпалити не знали.

Євген розповідає, що їм необхідно було розпалити вогонь і розтопити буржуйку.

— Не уявляв, як це можна зробити, але, перериваючи рюкзак, знайшов запальничку. Я не курю і запальничок зазвичай не ношу. А цю за місяць до нашої пригоди випадково знайшов в маршрутці і чомусь вирішив забрати. Мені вона здалася оригінальної через те, що була з ліхтариком. Кинув її в рюкзак і забув. Я знайшов її, коли діставав їжу, - каже Євген.

Пара розповідає, з їді у них було лише пачка ізюму та горішків, а пити  пів пляшки Коли. Згодом вони просто топили сніг на буржуйці. В день зїдали по кілька горішків та кусочку хліба, який залишили там раніше рятувальники. Вони не знали скільки їм доведеться там бути.

На другий день вони побачили напис, що вище будиночка є точка, де ловить «Київстар». Увечері піднялися, але заповітну точку не знайшли. 

Лише на ранок 4 дня вони зловили зв'язок переклавши карточку Київ стара в один з ледь працюючий телефон і почали приходити смс з повідомленнями про дзвінки. А потім передзвонив слідчий, який стежив коли ввімкнеться телефон. Тоді вони і повідомили, що вони на  галявині Урда. 

Близько 11 години ранку Женя почув на вулиці голоси, - згадує Людмила. - Я спочатку навіть не повірила. Відкриваю двері, а мені назустріч рятувальники в червоній формі. Один з них подивився на нас і сказав: «Виходьте, буду вас бити!» Це був начальник місцевого УДСНС. Можете собі уявити наші емоції! До їх появи здавалося, що наші сили вже закінчується. А разом з ними ми змогли йти ще кілька годин.

Євген повернувся в Київ, а Людмила - в Дніпро. Але з тих пір вони приїжджали один до одного в гості кожні вихідні.

— Коли ми тільки повернулися, ще не встигли обговорити наше майбутнє, - каже Євген. - Обидва розуміли, що хочемо продовжувати відносини, але ні я, ні Люда не говорили про це. Поговорили вже при наступній зустрічі.

— Після пережитого між нами з'явилося найголовніше - довіра, - запевняє Людмила. - Ми добре один одного довідалися. Я бачила, що Женя в екстремальній ситуації не панікував, не опускав своєї руки, спокійно приймав рішення і дбав про мене. З ним я була як за кам'яною стіною. Нам було добре разом.

Зараз вони одружилися і тепер живуть в Дніпрі. Євген вже знайшов на новому місці роботи.

— До речі, нас вітали з весіллям і рятувальники, - каже Євген. - Дзвонив Євген Аспаровіч - той самий чоловік, який зайшов до хижі першим. Він, до речі, ще коли ми після порятунку сиділи за столом, подивився на нас і сказав: «Ну як ви свого гуцульчіка назвете? Те, що ви одружитеся, вже і так зрозуміло ». А зараз побажав нам приїхати на Драгобрат вже втрьох. Хто знає, може бути, так і буде ...

Мukachevo.net

 

18 вересня 2018р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*