Чим цікаві угорські села Закарпаття? Розповідає екскурсовод Павло Худіш
– Павле, чи багато запитів серед українських туристів на угорські села?
– Насправді це така родзинка Закарпаття. Вона була і залишається унікальною дестинацією. До пандемії туристи регулярно зупинялися у садибах сільського туризму саме в угорських селах. Бо це незвична культура для них. І часто вони кажуть, що мають відчуття, ніби потрапили за кордон прямо у своїй країні. Це інша традиція, культура, кухня. І один із найзатребуваніших напрямків.
– Чи відновилася ця популярність із послабленням карантину?
– Поступово туристів на Закарпатті стає все більше. Вже зараз сюди їде багато українських туристичних компаній. А іноді вже бачу й іноземців. До того ж, зараз дозволили повністю вакцинованим інземцям їхати в Україну без ПЛР-тестів. А Закарпатська область серед тих, які найчастіше планують обирати для літніх відпусток українці. Тож після туристичного штилю чекаємо бурхливий літній сезон.
– А чим цікаві туристу угорські села?
– Наша перевага у тому, що Закарпаття – один із найтепліших регіонів України. У нас рано достигають овочі та фрукти і ціни на них доступні. На Закарпатті є персикові сади, виноградники, ми вирощуємо полуницю. Тобто люди їдуть за можливістю поласувати смачними фруктами. Велику роль мають вино й термали. Незвичайною архітектурою гості також дивуються, адже навіть у сільській місцевості в нас є справжні перлини – готичні церкви, замки. І, звичайно, людей цікавлять люди. Туристи стараються спілкуватися з господарями садиб, у яких живуть. В угорських селах часто буває, що господарі погано спілкуються українською чи російською. І туристів це дивує. Але вже за кілька днів усі обіймаються і запрошують одне одного в гості. А ще туристам цікаві угорські страви Закарпаття. Навіть уже буденна для нас їжа для туристів є незвичною. Навіть торгоня. Не кажучи про гуляші чи лоці печенє, наприклад.
– Знаю, що угорці дуже цінують і цікавляться своєю культурою. А чи є в нас угорськомовний туристичний супровід? Угорський турист отримує не менш якісний сервіс, ніж український?
– Так, угорські туристи також їдуть. І їдуть багато. Є екскурсоводи та інфраструктура, яка добре під них адаптована. Вони навіть мають державні програми, щоб відвідувати місця компактного проживання угорців у сусідніх країнах – Україні, Румунії, Словаччині. Це так званий ностальгійний туризм. Найчастіше вони зупиняються в угорських селах. Угорцям у цих селах особливо цікаво гостювати, бо вони можуть порозпитувати місцевих, як їм живеться, поспілкуватися рідною мовою. І відвідують переважно місця, пов’язані з історією Угорщини.
– Які села ти би запропонував туристу, який хоче подивитися угорську культуру на Закарпатті і чому?
– В Ужанській долині це однозначно Велика Добронь: це столиця паприки і там є ферма угорських сірих корів. А ще це найбільше угорськомовне село України. На Берегівщині популярний сільський зелений туризм у селах Бене, Геча, Четфалва – там багато садиб і приємні ціни. От у Бене, наприклад, два дегустаційні зали (Винні підвали сім’ї Урста і Сімейний підвал Параски), готична церква, а ще це – столиця персиків на Закарпатті. Там персикові сади у кожному дворі. І, звичайно, Вишково. Це частково угорське село. І там особлива угорська культура – марамороська, трансільванська, яка трохи відрізняється від того, що на Берегівщині. Там є середньовічний костел – нині реформатська церква із розписами – та цікавий етнографічний музей. А поруч – Хуст, термали у Велятині. Деякі з цих пунктів є у безкоштовному аудіогіді “Одна долина – багато культур”, який ми створили з командою “Пізнай Ужанську долину”.
Запрошуємо на Закарпаття!
Ксенія Шокіна для KISZ?
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів