Чим цікаві угорські села Закарпаття? Розповідає екскурсовод Павло Худіш

– Павле, чи багато запитів серед українських туристів на угорські села?
– Насправді це така родзинка Закарпаття. Вона була і залишається унікальною дестинацією. До пандемії туристи регулярно зупинялися у садибах сільського туризму саме в угорських селах. Бо це незвична культура для них. І часто вони кажуть, що мають відчуття, ніби потрапили за кордон прямо у своїй країні. Це інша традиція, культура, кухня. І один із найзатребуваніших напрямків.
– Чи відновилася ця популярність із послабленням карантину?
– Поступово туристів на Закарпатті стає все більше. Вже зараз сюди їде багато українських туристичних компаній. А іноді вже бачу й іноземців. До того ж, зараз дозволили повністю вакцинованим інземцям їхати в Україну без ПЛР-тестів. А Закарпатська область серед тих, які найчастіше планують обирати для літніх відпусток українці. Тож після туристичного штилю чекаємо бурхливий літній сезон.
– А чим цікаві туристу угорські села?
– Наша перевага у тому, що Закарпаття – один із найтепліших регіонів України. У нас рано достигають овочі та фрукти і ціни на них доступні. На Закарпатті є персикові сади, виноградники, ми вирощуємо полуницю. Тобто люди їдуть за можливістю поласувати смачними фруктами. Велику роль мають вино й термали. Незвичайною архітектурою гості також дивуються, адже навіть у сільській місцевості в нас є справжні перлини – готичні церкви, замки. І, звичайно, людей цікавлять люди. Туристи стараються спілкуватися з господарями садиб, у яких живуть. В угорських селах часто буває, що господарі погано спілкуються українською чи російською. І туристів це дивує. Але вже за кілька днів усі обіймаються і запрошують одне одного в гості. А ще туристам цікаві угорські страви Закарпаття. Навіть уже буденна для нас їжа для туристів є незвичною. Навіть торгоня. Не кажучи про гуляші чи лоці печенє, наприклад.
– Знаю, що угорці дуже цінують і цікавляться своєю культурою. А чи є в нас угорськомовний туристичний супровід? Угорський турист отримує не менш якісний сервіс, ніж український?
– Так, угорські туристи також їдуть. І їдуть багато. Є екскурсоводи та інфраструктура, яка добре під них адаптована. Вони навіть мають державні програми, щоб відвідувати місця компактного проживання угорців у сусідніх країнах – Україні, Румунії, Словаччині. Це так званий ностальгійний туризм. Найчастіше вони зупиняються в угорських селах. Угорцям у цих селах особливо цікаво гостювати, бо вони можуть порозпитувати місцевих, як їм живеться, поспілкуватися рідною мовою. І відвідують переважно місця, пов’язані з історією Угорщини.
– Які села ти би запропонував туристу, який хоче подивитися угорську культуру на Закарпатті і чому?
– В Ужанській долині це однозначно Велика Добронь: це столиця паприки і там є ферма угорських сірих корів. А ще це найбільше угорськомовне село України. На Берегівщині популярний сільський зелений туризм у селах Бене, Геча, Четфалва – там багато садиб і приємні ціни. От у Бене, наприклад, два дегустаційні зали (Винні підвали сім’ї Урста і Сімейний підвал Параски), готична церква, а ще це – столиця персиків на Закарпатті. Там персикові сади у кожному дворі. І, звичайно, Вишково. Це частково угорське село. І там особлива угорська культура – марамороська, трансільванська, яка трохи відрізняється від того, що на Берегівщині. Там є середньовічний костел – нині реформатська церква із розписами – та цікавий етнографічний музей. А поруч – Хуст, термали у Велятині. Деякі з цих пунктів є у безкоштовному аудіогіді “Одна долина – багато культур”, який ми створили з командою “Пізнай Ужанську долину”.
Запрошуємо на Закарпаття!
Ксенія Шокіна для KISZ?
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів