Соколи знову повернулись в Мукачівський замок
Соколи до замку "Паланок" повернулися після чотирирічної перерви.
Як повідомляють в Мукачівському історичному музеї, із незапам’ятних часів в Мукачівському замку завжди жили соколи. Вони люблять гніздитися на неприступних високих скелях, в тому числі і в середньовічних замках. Одна пара облюбувала собі найвище місце в Мукачівському замку – навпроти старої башти 14 ст, побудованої ще за часів князя Корятовича. За ними можна було непомітно та обережно спостерігати із верхнього приміщення башти через вузеньку бійницю на відстані 3 метрів. Це надзвичайно цікавий процес спостереження за їхньою поведінкою на протязі цілорічного сезону їхнього життя в замку – як відпочивають, як спілкуються, як висиджують малечу, як годують пташенят, готують їх до самостійного життя і т.д.
На жаль, із невідомих причин останні чотири роки соколи сюди не прилітали. Чому? Ніхто цього пояснити не може. Можливо, на них вплинули наслідки цивілізаційних процесів, які не оминули і замок. Адже, не сприймають ці птахи, коли разом із ними над замком літають невідомі сучасні «родичі-дрони», сильні радіомагнітні хвилі, салюти-феєрверки і т.д.
"На днях я почув знайомий соколиний крик. Невже це вони, знову повернулись додому через стільки часу. Побачивши, їх знову на підвіконні, радості моїй не було меж. Зараз вони живуть своїм звичайним пташиним життям -облаштовують собі гніздо та готуються стати батьками. Дивно, але кудись зникли зграї чорних воронів. Над замком знову кружляють сильні, волелюбні та горді соколи. А в голові мимоволі промайнула думка- невже скоро перемога та настане мир", — додав Олександр Цільо, науковий співробітник Мукачівського історичного музею.
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів