Соколи знову повернулись в Мукачівський замок

Соколи до замку "Паланок" повернулися після чотирирічної перерви.
Як повідомляють в Мукачівському історичному музеї, із незапам’ятних часів в Мукачівському замку завжди жили соколи. Вони люблять гніздитися на неприступних високих скелях, в тому числі і в середньовічних замках. Одна пара облюбувала собі найвище місце в Мукачівському замку – навпроти старої башти 14 ст, побудованої ще за часів князя Корятовича. За ними можна було непомітно та обережно спостерігати із верхнього приміщення башти через вузеньку бійницю на відстані 3 метрів. Це надзвичайно цікавий процес спостереження за їхньою поведінкою на протязі цілорічного сезону їхнього життя в замку – як відпочивають, як спілкуються, як висиджують малечу, як годують пташенят, готують їх до самостійного життя і т.д.
На жаль, із невідомих причин останні чотири роки соколи сюди не прилітали. Чому? Ніхто цього пояснити не може. Можливо, на них вплинули наслідки цивілізаційних процесів, які не оминули і замок. Адже, не сприймають ці птахи, коли разом із ними над замком літають невідомі сучасні «родичі-дрони», сильні радіомагнітні хвилі, салюти-феєрверки і т.д.
"На днях я почув знайомий соколиний крик. Невже це вони, знову повернулись додому через стільки часу. Побачивши, їх знову на підвіконні, радості моїй не було меж. Зараз вони живуть своїм звичайним пташиним життям -облаштовують собі гніздо та готуються стати батьками. Дивно, але кудись зникли зграї чорних воронів. Над замком знову кружляють сильні, волелюбні та горді соколи. А в голові мимоволі промайнула думка- невже скоро перемога та настане мир", — додав Олександр Цільо, науковий співробітник Мукачівського історичного музею.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів