Вандали потрощили фотозону «Я люблю Хуст»
Встановлено було фотозону у травні 2016 року до 926-річниці Хуста. Тоді її урочисто відкривали і населення раділо окрасі центрального майдану Незалежності. «Серце» Хуста стало своєрідною туристичною роздинкою і навіть у темну пору доби біля нього фотографувалися як місцеві, так і гості, адже його оснащено підсвіткою.
Проте цілою й неушкодженою фотозона простояла не так уже й довго. У ніч із 27 на 28 листопада 2016 року її пошкодили вперше. Тоді зловмисників швидко знайшли і знак «Я люблю Хуст» відновили.
Зараз фотозону знову пошкоджено. Вандали покришили «серце» з боку фонтану.
«Міській раді відомо про інцидент. Це сталося на минулому тижні, – розповів заступник Хустського міського голови Іван Фетько. – Тих, хто це зробив, ми знайшли за допомогою перегляду записів із камер спостереження. Наразі питанням ремонту уже займаються наші працівники».
Коли саме «серце» оновлять, у мерії поки що відповісти не готові. Але ремонт проводитиметься не за кошти тих, хто не на жарт лупцював фотозону… демонструючи не лише власну невихованість, але й зневагу до інших. Так само поки що невідомо також, яке власне покарання очікує на вандалів, які не лише порушили громадський порядок, але й пошкодили громадське майно.
Сумно, що краяни так безжально нищать майно міста, адже фотозона нікому не заважала.
Із приводу події, що сталася нещодавно, хустяни не приховують свого обурення.
«Приблизно місяць тому на вулиці Карпатської Січі зламали лавицю. Вона «розчахнута» лежала посеред землі. Наразі її замінили, але вандали тепер взялися до знаку «Я люблю Хуст». Соромно, що живемо серед дикарів», – поділилася думками з приводу інциденту мешканка міста Оксана Рішко.
«От якби в когось вдома таке зробили, уже всю поліцію б на ноги підняли. А так… не своє – не шкода. Та я б руки повідламувала тим, у кого вони настільки довгі! Винних треба залучити до громадських робіт, нехай працюють на благо Хуста і нехай усі знають «героїв» у обличчя, щоб потім інші боялися дебоширити не вдавалися до подібного свавілля!», – наголосила інша хустянка Тетяна Думнич.
Варто додати, що на Закарпатті загалом доволі своєрідна любов до подібних фотозон. Ужгород декілька разів мав аналогічні проблеми. І це при тому, що фотозона «Я люблю Ужгород» знаходиться прямо перед мерією. Усе закінчилося лише після того, як літери було змінено на металеві і наразі їх розбити просто нереально.
Можливо, хустським чиновникам доведеться повторити досвід обласного центру.
Марина АЛДОН, Карпатськмй об`єктив
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів