Закарпаття: чого хоче Балога?

Важко сказати. Сам він поясню?, що його очорнили і за це треба відповідати. Нещиро. Бо він губернатор і ма? безліч засобів для відбілення власного "я". Але губернатор чомусь просить не тільки спростування, а й купу грошей. Навіть сам не зна?, чому саме на таку суму постраждала його репутація, бо, з його слів, так визначили адвокати. То, може, просто хоче налякати видання, які не збираються співати йому дифірамби? Якщо Балога дума?, що журналісти зараз кинуться шукати мотузку та мило, то сильно помиля?ться. Не ті часи. Навіть його патрон Ющенко зрозумів, як влип після негарних слів у бік журналістів, і знайшов мужність написати листа з виправданням, а крім того, ще й ініцію? нову зустріч з журналістами. Все дуже просто. Згадайте, як кілька тижнів тому влада гвалтувала парламент, щоб прийняти необхідні для вступу в Світову організацію торгівлі законопроекти. Закони довелося проводити з мордобоями, як на сільських вечірках. Владу можна зрозуміти ? ми прагнемо вступу до світових демократичних інституцій. Так от ? свобода слова ? найпершою умовою при вступі до таких інституцій. Ющенко, схоже, почина? розуміти, що бути гнобителем преси йому не вигідно. А чи здатен це зрозуміти Балога? А ще хочеться зробити екскурс у недалеке минуле. Про це нижче в матеріалі журналіста Галаса.

Менше лицемірства, пане губернаторе!

Сьогодні найгарячіша тема для закарпатських журналістів ? судовий позов губернатора Балоги до газет "Паланок", "Неділя" та "Р?О" через опубліковані в них інтерв?ю з Ратушняком. У четвер судові засідання з цього приводу були перенесені на пізніший час, а отже актуальність теми триватиме ще не один тиждень. Свої думки щодо стосунків влади й преси висловили вже чимало журналістів, і я теж хочу сказати кілька слів, оскільки позов губернатора зачіпа? особисто й мене. Вірніше, не так позов, як коментарі до нього, в яких Балога розміркову? про "професіоналізм, професійну етику і просто людяність журналістів та політиків".

У 2001?2002 роках мені доводилося очолювати прес-службу ОДА, і сьогодні я з жахом згадую ту інформаційну війну, яку Балога розгорнув проти тодішнього губернатора Москаля з допомогою своїх ЗМ?, у першу чергу "Старого Замку" та "М-Студії". Левову частку часу прес-служба була вимушена не висвітлювати роботу ОДА, а писати відповіді на ті відверті провокації, перекручення, брехню та бруд, які полилися на Москаля з Мукачева одразу після призначення його керівником області. Спочатку губернатора звинуватили, що він ставленик СДПУ(о) (при цьому Балога "забув", що сам розбудовував цю партію й силою заганяв до неї підлеглих), затим закидали, наче притягнув у область якихось нафтотрейдерів (які були заре?стровані на Закарпатті ще в часи Балоги), із сарказмом та насмішкою описували поїздку Москаля в Дебрецен на медичне обстеження. Читачам, мабуть, цікаво буде згадати, що вперше Москаля звинуватив у вивезенні бомжів із Дніпропетровська зовсім не Шуфрич, а Балога через свої ЗМ?. А скільки губернаторові закидали його незакарпатське походження! Доходило до абсурду ? "корінний закарпатець" Колібаба збирав по області підписи за відкликання "чужинця" Москаля.

Принаймні кілька разів Москаль запрошував Балогу для відвертої розмови й пояснював, що з посади губернатора його знімав не він і сам себе на цю посаду він не призначав. ? якщо Балога настільки болісно сприйма? втрату влади, то хай висловлю? претензії безпосередньо до Кучми, Кінаха чи Медведчука. Та через кілька днів усе починалося спочатку ? Балога, наче підліток-розбишака, в котрого відібрали улюблену цяцьку, знову рвався в бій.

З усього тодішнього інформаційного бруду мене, як журналіста, особливо обурили два випадки. Перший ? інтерв?ю Москаля позаштатному кореспондентові "Старого Замку" Сікорі, в якому останній не лише грубо перекрутив слова співрозмовника та змістив на свій смак акценти, а навіть вклав у вуста губернатора те, чого він і близько не говорив. Цей випадок у закарпатській журналістиці дотепер безпрецедентний. Другий ? інформація Клованича у газеті "Україна молода" з приводу смерті ?вгена Томенчука, котрий був членом СДПУ(о). Клованич (так, той самий, що зараз рату? за об??ктивність преси) спокійнісінько звинуватив у смерті шанованої в області людини губернатора, котрий, мовляв, недолюблював есдеків і міг тиснути на Томенчука. З цього приводу Москаль зазначив у одному зі своїх інтерв?ю: "? межа, яку порядні люди ніколи не дозволять собі переступити". Тепер, згадуючи ту інспіровану Балогою кампанію, я не можу утриматися від запитання: "Пане губернаторе, а де ж тоді були ваші поняття "професійної етики й просто людяності журналістів і політиків?".

Чи мав Москаль підстави подавати позови проти балогівських ЗМ?? Безліч. Чи судився з журналістами? Жодного разу. Йому навіть на думку таке не спадало. Причин цьому ? дві. По-перше, читачі чи слухачі далеко не такі нерозумні, як вважа? дехто з Мукачева, в інформаційному потоці вони самі здатні відділити "мух від котлет". По-друге, губернатор особисто завжди ма? можливість висловити через ЗМ? свою точку зору з того чи іншого питання і розкласти крапки над "і". Для цього, власне, й існу? прес-служба.

Не можу не згадати ще один приклад того, як Москаль будував свої стосунки з пресою. У червні 2002 року з ініціативи ОДА вперше (на жаль, і востанн?) було проведене соцопитування стосовно симпатій закарпатців до ЗМ?. Під час церемонії нагородження губернатор вручив почесну відзнаку ОДА "М-Студії", яка стільки обливала його брудом, проте попри свою очевидну й войовничу тенденційність порівняно з обласним телебаченням була справедливо визнана кращою телекомпані?ю краю. Така позиція виявилася виграшною, розпочату інформаційну війну Балога програв, весь бруд бумерангом ударив по його ж репутації.

Необхідність налагодження нормальних стосунків із пресою добре розумів і наступний губернатор ? Різак, щоправда, лише настільки, наскільки йому це дозволяла партія. Що вже він не витворяв у медійному просторі краю (взяти хоча б закриття "М-Студії"), проте до персональних позовів проти журналістів ніколи не опускався. Хоча й мав для цього набагато більше підстав (особливо у зв?язку з висловлюваннями Ратушняка), ніж Балога.

Не хочу, щоб мене сприйняли як апологета журналістської вседозволеності. Кожен журналіст ма? бути готовим відповісти за все ним сказане чи написане. Якщо знадобиться ? і в суді. Проте губернатор, як вища посадова особа краю, також ма? бути готовий до жорсткої критики, до несприйняття політичними опонентами, а в даному конкретному випадку ? і, як сказано в коментарі Балоги, "?до багнюки, якою намагаються вимастити мене особисто, ляпають і на імідж влади загалом, в обличчя Закарпаття й усі?ї України". Тому що свого часу він сам ініціював не лише подібні, а й набагато гірші речі.

У нинішній ситуації не може не дивувати позиція формально незалежних видань та окремих журналістів на кшталт "ФЕСТу" чи Пащенка, котрі, забувши про позірну незаангажованість, погодилися на роль підтанцівки в губернатора. Невже не соромно так привселюдно й відверто лягати під владу, хлопці? А як же матеріали про таку довгоочікувану свободу слова, писані вами під час помаранчевої революції? Невже не зрозуміло, що виступа?те не проти ненависного Балогою чи вами Ратушняка, а проти власної ж можливості взяти від політика гострий коментар чи інтерв?ю?

Якщо мені не зраджу? пам?ять, у новітній історії Закарпаття був лише один судовий позов губернатора до журналістів ? Устича до "Р?О". Той позов Устич виграв, але чи допомогло це йому? Аж ніяк. Що про нього думали закарпатці тоді, те думають і зараз. Теперішній губернатор ма? всі шанси повторити шлях свого попередника, а заодно й учителя по СДПУ(о). Своїми 100- та 125-тисячними позовами він не лише здобув імідж душителя преси й налаштував проти себе журналістів, а й показав себе безпринципним лицеміром.

Р?О

 

29 липня 2005р.