Але справа не в цьому...

А тепер... пройдешся селом і диву?шся. Де поділося все те: матеріальне і духовне.

Так, магазинів, кафе, генделиків, як тут кажуть, аж забагато. А що вони дають. Правильно і добре, що майже все можно в селі купити, хоч ціни ніхто не контролю?. Прода?, кому як заманеться і що заманеться.

Та простим чесним селянам болить душа за те, що ді?ться з людьми, особливо з молоддю.

Новій владі до нашого села ой як далеко!

В центрі села стоїть величезна будова, як Вавілонська піраміда. Будинок культури з дня свого існування не обігріва?ться, та й для чого. В ньому хіба що літом можна зайти та подивитися, що там лише вітер гуля?, вікна розбиті, темно, пусто, хіба що гральні апарати працюють для дітей, котрі тікають зі школи. Чи зна? керівництво району, що робиться в будинку культури? Вечори, кіно, концерти, дискотеки, лекції, різні забави відсутні більше трьох років.

Бібліотеку взимку вже почали переносити в сільраду (скільки книг може перенести один бібліотекар). Тож можна рахувати, що бібліотека не працю?. Взимку книжку не вибереш, а влітку сільським трудівникам рідко випада? вільна година, щоб починати. Ось і все духовне життя.

Сільська рада, працівники клубу ніяких свят державних не визначають, бо нічого не проводиться (хіба що мітинг до Дня перемоги біля пам?ятника воїнам, та й то для того, щоб побільше щось взяти від підпри?мців ніби ? то для ветеранів).

А сільські вулиці!!! Розбиті, восени і весною не можна перейти калюжі, темно, ні одної лампочки ніде нема?. Скільки діточкам треба взуття, щоб щодня добиратися з усіх кінців села до школи.

Та найстрашніше дивитися на сільську раду, яка повинна би бути взірцем для села. Довкола рідко бува? без сміття. біля пам?ятника спереду приведуть у порядок хіба що школярі, огорожа, якщо можна її так назвати (може то спеціально) то ?, то нема, де зламана, де недороблена. А за будинком самої сільради якісь там то приміщення кочегарки, чи то туалет (вибачте на слові) без дверей, бо вони валяються на землі, цегла на стінах осипалася вже наполовину, брудно, аж страшно дивитися, бо якщо забігне хтось туди, то може завалитися. А як боляче дивитися старшому поколінню на будинок біля початкової школи, де колись жила і працювала Марійка Підгірянка. Без даху, голі стіни, все розбито. Не розумі?мо, як можуть вчителі біля такої розвалини, як після землетрусу, виховувати малечу?

Був колись в селі великий хор, який прославився на всю область, їздили виступати і в Словакію, на обласні конкурси і діяв драматичний гурток. Не до того районній адміністрації, сільській раді (яка служить хіба для того, щоб собі призначати ранги, та циганам за гроші видавати довідку, щоб ходили по інших областях жебракувати).

Навіть школа з нелегкої руки Райвно втрача? свій авторитет.

А владі до цього діла нема. Боляче за молоде покоління. Де йому, у кого вчитися мудро, правильно жити, працювати, працювати не лише для себе, а для села, для його оновлення, для повернення його втраченого обличчя.

Не кращий стан на території колишнього колгоспу. Працюючи в колгоспі ім. Чапа?ва, потім після переіменування на КСГ ?Порошківське?, після реорганізації на ?Колос?, було зроблено не мало для відпочинку колгоспників. Побудовали їдальня, обладнана холодильною установкою, кухня для варіння, зал на 50 чоловік. Комбайнери, підсобні робочі під час збирання урожаю обідали, вечеряли в їдальні, можна було подивитися телевізор, послухати музику. Побудували при їдальні спортивний зал, в якому у вихідні дні проводилися різні змагання: по тенісу, ручному м?ячу, підійманні гир, шашок, шахів та проводилося тренування футбольної команди.

Побудовали контору спеціалістів, в якій на другому поверсі був клуб. В клубі колгоспники слухали лекції, проводились збори, дивилися концерти ? одним словом могли відпочити. Тепер, після розпаювання майна, приміщення їдальні з усім обладнанням, спортивний зал віддали підпри?мцю Цвік Й.Н., який на основі відкрив сво? кафе ?Еквітос?. В спортивному залі проводять дискотеку, яку починають в 22 год., а закінчують в 3 год. ранку. Так виховують нашу молодь, так і пішли тяжко зароблені гроші трудом колгоспників.

Контора на даний час стала, як після Світової війни, не ма? ні вікон, ні дверей, обігріваючі батареї по всій конторі забрані, розібрані перегородки, техдокументацію, трудові книжки, відомості про зарплату можна знайти по всій території та у всіх приміщеннях контори.

Техніку, яку залишили спеціалісти для себе, які не входили в розпайовку ? це 2 койбайни, трактор Т-15, легкові і грузові машини, підбирачі соломи, обробна техніка, розібрані повністю. На території можна побачити лише один металобрухт. Можна запитати наших керівників: Легезу Н.Н., який відповіда? за стан даного підпри?мства, Дідуру М.Ю., який очолю? районне сільськогосподарське підпри?мство, за таке безгосподарне, варварське ставлення.

В нашому селі ? багато депутатів районного масштабу. Одним із депутатів ? Девіцька Н.П., яка ? і завідуючою Райвно.

Діти Порошківської ЗОШ ?-??? ступенів ходять до школи в першу і другу зміну. Учні, а їх до 1000, учнів без спортивного залу, менші учні харчуються в їдальню сільпо.

Давіцька Н.П. ? обранцем в районну раду депутатів від Порошкова, ні одного разу не зачепила питання перед виборцями, які її обирали, ні перед виконкомом по покращенню добробуту дітей. Контора, яку зруйнували, могло б бути переобладнана на класи. Де керівники районної ради депутатів, де керівник, який відповіда? за освіту, культуру? Чому допустили до такого становища? Тому хочеться звернутися до преси. Дуже би треба, щоб декотрі обласні можновладці поцікавилися, що твориться в селі Порошково, чи можна надіятися, що зміни таки будуть, чи повністю втратить основна частина населення віру в нову владу, віру в те, що при сільській та районній владі повинні бути люди, які зацікавлені в тому, щоб село не повністю стало ?циганським?, щоб місцева влада думала про село, про людей села, про якісь робочі місця, про якісь зміни, а не лише про себе, про свої гаманці для нових машин, квартир, свій достаток.

Жителі с. Порошково
[i]Tribuna[/i]

 

07 серпня 2005р.