Свято запалювання шайбликів у світі збереглося тільки на Закарпатті

Австрійське свято, приурочене дню літнього сонцестояння (die Sonnenwende), було започатковане і, на жаль, втрачене крім нашого мальовничого селища, переселенцями тірольців, мешканців Швейцарських Альп, яких в свій час депортувала у далекі краї імператриця Марія-Терезія.

Декілька слів про саме свято і атрибути, без яких просто неможливе це веселе, унікальне і автентичне гуляння місцевих жителів і гостей, які приїжджають в цей день з Австрії, Німеччини й інших областей України.

Все починається заздалегідь.

Ще за тиждень до свята, юнаки готують шайблики. Це квадратні дощечки з твердих порід дерева, сантиметрів десять довжиною і товщиною два сантиметри. Посередині отвір для довгих палок метрів з два, якими битимуть ці шайблики. На пагорбі, що височіє над селом, готують дрова, зносять шини для подальшого багаття і закопують кілок, до якого кріпиться дошка під кутом сорок п'ять градусів, з якої і будуть злітати розжарені у вогні шайблики з неймовірним серпом іскор, ніби комета, в нічне небо, символізуючи ритуальне багаття, як сонце, а феєричні шайблики - проміння, відблиски яких повідомляють про те, що їх тепло є подарунком від небесного світила, з яким в цей період починає скорочуватися тривалість дня. Процес биття шайбликів проходить під запальну австрійську пісеньку, в якій згадується ім'я учасника, що б'є шайблик. І, якщо шайблик полетів вдало і далеко, він тішиться схвальними вигуками інших учасників розваги, а невдаха, у якого шайблик впав, мусить змиритися зі зневажливим сміхом. Інколи хлопець чи дівчина присвячує свій удар іншому учаснику в знак прихильності.

Це веселе і фантастичне свято, якому немає аналогів, ще раз підкреслює єдність людей з природою, вірність традицій предків і мирність національностей.

А втім, краще один раз подивитись наживо це прекрасне дійство.

В’ячеслав Дикун, Тячів