Євген Удворгелі "Я йшов у владу з твердим наміром реалізувати те, що було обіцяно на Майдані Президентом В.А.Ющенком"

- Євгене Оттовичу, громадськість Свалявщини стурбована звісткою про Вашу відставку з посади голови РДА. Якщо можна, розкажіть, будь ласка, про причини, що спонукали Вас до цього кроку.

Чесно кажучи, це рішення далося мені не легко. Я йшов у владу з твердим наміром реалізувати те, що було обіцяно на Майдані Президентом В.А.Ющенком. Створив дієву команду молодих, енергійних менеджерів. Разом розробили програму економічної та соціальної стабілізації та росту Свалявського району. І вже вона дає позитивні результати: бюджет району перевиконується, заробітна плата росте.
Справа в тому, що я завжди маю власну принципову позицію і не можу працювати всупереч моральним принципам. Через мою громадську позицію на мене чинився тиск, статистичні дані по рейтингу району не були об’єктивні. Але це був привід. Питання стояло в особистій відданості керівництву ОДА. Певний час мені вдавалося опиратися, та зараз ситуація настільки загострилася, що подальше моє перебування на посаді керівника РДА втрачає сенс. І тому я заявив про відставку, щоб могти чесно дивитися людям в очі, хоча подання Голови ОДА на моє звільнення Прем’єр-Міністром не підписане і Указу Президента України немає.



- Євгене Оттовичу, якими якостями, на вашу думку, повинен володіти сучасний керівник району?

Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно конкретизувати: якими якостями має володіти керівник районної виконавчої влади для того, щоб приймати якісні управлінські рішення і ефективно їх реалізовувати, чи для того, щоб вижити в існуючій системі державного управління? У першому випадку він повинен мати, на мій погляд, досвід роботи, непохитну політичну волю, вміння відстоювати інтереси району. У другому ж випадку треба бути обережним і малопомітним, щоб не розгнівати, боронь Боже, вище керівництво.
Дуже прикро, що досі є попит на безхребетних слухняних політиків. У кращих традиціях радянського минулого пости у виконавчій владі пропонують тим, хто “знає своє місце”. Сьогодні, як і раніше, виявлена ініціатива вилазить боком ініціатору.
На жаль, порядність, відкритість і професіоналізм цінується тільки на рівні гасел.
А якщо керівник району сповідує ці принципи в щоденній практиці, він стає незручним, важко керованим, одним словом, першими кандидатом на вибування із системи виконавчої влади.




- За тринадцять років незалежності на Свалявщині вже змінилося
сім голів РДА. Що з їхніх економічних недоробок
доводиться вам разом з командою РДА виправляти?

Кожен екс-голова райдержадміністрації залишив по собі якийсь слід. І у справах, і в пам’яті людей. Одним вдалося досягнути більш вагомих результатів, іншим – менш помітних. Але, думаю, всі стикалися із схожими проблемами: недосконалістю законодавчої бази, бюрократією, тиском зверху і непокорою знизу.
І хоча наша команда прийшла на хвилі всенародного патріотичного підйому і нам здавалося, що зможемо гори звернути, ці проблеми внесли певну дисгармонію і в нашу роботу.
На сьогодні ситуація залишається такою ж, як, скажімо, років 7-8 тому: на рівні райдержадміністрації закінчується владна вертикаль. І саме на цій, найнижчій, сходинці владної піраміди працювати найважче.
Мені, як керівнику районної виконавчої влади, заборонено втручатися в господарську діяльність суб’єктів підприємництва. Такі обмеження визначені законодавством, і я вимушений працювати в існуючому правовому полі. А з іншого боку, від голів райдержадміністрацій обласне керівництво вимагає високих показників соціально-економічного розвитку району. Розробляються рейтингові оцінки, проводяться моніторинги… Але ніхто не пояснює, як керівник районної виконавчої влади адміністративними методами може на практиці виправити фінансове становище на збитковому підприємстві. Усі розуміють: до прикладу, завод узяв кредити, закупив обладнання – і банківські відсотки, і амортизацію відносить на витрати.
Трапляються випадки, коли суб’єкти підприємництва, порушують закон. Тоді вони мають стати об’єктами підвищеної уваги контролюючих і правоохоронних органів. Це завдання не райдержадміністрації – лякати “неслухняних” бізнесменів, виховувати їх як добросовісних платників податків. І допоки на законодавчому рівні не буде закріплено норму про те, що обкрадати державу і свій народ – собі ж дорожче, ми не зможемо здійснити економічний прорив ні на рівні району, ні в країні в цілому. Не можна безконечно тиснути на бізнес заради “правильної” гарної статистичної звітності! Часи “кучмізму” з їхнім показним благополуччям минулися.
Як не прикро, нам у спадок дісталися підприємства-банкрути, такі, що мають величезні борги з податкових платежів. Реанімувати їх адміністративними засобами не вдасться нікому. Потрібно запускати ринкові механізми на повну потужність. Виживуть тільки ті, чия продукція – конкурентоспроможна. І не варто очікувати від райдержадміністрацій, що ті зможуть винайти чудодійну панацею, яка підніме на ноги безнадійно хворі, “лежачі” підприємства.


- Яким ви бачите вихід із ситуації, яка склалася в нашому районі і в державі в цілому?

Мій десятирічний бізнесовий досвід та робота в держадміністрації дозволяє бачити відносини держави й підприємництва ніби зсередини. Я на собі відчув, що таке адмінтиск, коли тебе, як керівника бізнес-структури, переконливо “просять” дати потрібні цифри (показники) заради пристойного місця в рейтингу. Коли така собі віртуальна гарненька статистична картинка – це одне, а реальний соціально-економічний стан району – зовсім інше, то питається: кому потрібна така спотворена дійсність? Якщо людям не стало легше і краще жити, то яка різниця – на перше чи на останнє місце поставили район?
Потрібно на законодавчому рівні створювати сприятливі умови для розвитку реального сектору економіки: дбати про зменшення податкового навантаження, залучати ефективних інвесторів. А тоді вже питати за конкретні результати. І не з органів виконавчої влади, а з того ж бізнесу.


- Губернатор області у засобах масової інформації заявляє про якусь економічну кризу на свалявщині. Що це - привід для звільнення чи дійсність?

Щоб говорити про якусь економічну кризу, треба хоч трохи знатися на економіці. Причини не в кризисності, а в бажанні губернатора висвітлювати це в площині економіки.
Спускатися вниз набагато легше, ніж підніматися наверх. А ще гірше, коли тебе туди скидають.
Від попередньої влади ми отримали нелегку спадщину. Так, на початок року збитковість по району склала 206000 грн., а на березень місяць, в момент мого призначення, вона становила 1707000 грн. Це реальна заборгованість попередньої влади, яка спливла на поверхню. Зараз статистика дає відкриту інформацію, а рейтинговий показник не погіршився, а став реальний. Заборгованість із заробітної плати становить 826 тис.грн., із них 78%, або 640 тис.грн.- підприємства-банкрути, проти яких порушені справи, і адміністрація не має ніякого впливу.
Але за час роботи на посаді голови райдержадміністрації за 8 місяців вдалося досягти значного позитиву: промисловими підприємствами вироблено продукції на 27% більше, ніж у відповідному періоді минулого року і на 18% більше обсягів, передбачених прогнозом, заробітна плат зросла на 40%, введення в експлуатацію житла за 9 місяців збільшилося в 3 рази порівняно з півріччям, достроково виконана річна програма зайнятості населення, затверджена сесією районної ради, на 45,5% збільшено випуск мінеральної води проти відповідного періоду минулого року, підприємства легкої промисловості збільшили обсяги виробництва проти відповідного періоду минулого року на 53,6%, за підсумками 9 місяців поточного року темп зростання доходів місцевих бюджетів до відповідного періоду минулого року склав 133%, податковий борг скоротився на 35%, оплата за спожиті енергоносії становить 100,9%, залучено для газифікації, ремонту шкіл, дитсадків, вирішення соціальних питань значні позабюджетні кошти.
Статистика, на яку киває губернатор, не розкриває суті проблеми. І не потрібно, шановний Олеже Аладаровичу, обманювати ні себе, ані інших. Ми розуміємо, що проблема в особистій відданості, а не у написанні антикризисної програми.

- Які ваші настрої в зв’язку з річницею помаранчевої революції?

Річниця помаранчевої революції принесла гіркоту спогадів і осад в душі. Всі ми чекали не статистичних, а реальних змін, не губернаторство в спадщину, не кишенькову політичну партію НСНУ Закарпатської області. Не таку ми хотіли бачити Державу, не таких Гавашіїв.
Рік тому, щоб скинути режим Кучми, ми стояли на смерть. Я очолював штаб В.А.Ющенка в Свалявському районі. Події побиття студентів кримінальними угрупуваннями забути буде важко. А хто поніс якесь покарання? Навпаки. Зараз ті, хто віддавав накази, і виконавці перефарбувалися і глузують, що нас притісняють свої. То де справедливість?
Я не можу залишатися в такій партії, де рішення приймаються одноосібно, а людей використовують для досягнення мети. Майдан-це був ейфоричний сон, а зараз настала сувора дійсність.

- Ваше бачення перспективи, особливо після парламентських
виборів 2006 р.

Всі покладають великі надії на те, що вибори-2006 приведуть до влади нову генерацію політиків, здатних змінити ситуацію на краще. Але, якщо місця в партійних списках будуть предметом купівлі-продажу, а політичні партії – чиєюсь приватною власністю, не виключено, що до влади прийдуть люди з кримінальним минулим, непорядні чи просто пройдисвіти.
На моє переконання, “мажоритарка” все ж таки примушувала претендентів на мандат народного депутата попрацювати на свій імідж (в хорошому розумінні цього вислову) і заслужити прихильність виборців завдяки конкретним справам, а не привабливим передвиборним обіцянкам, які зараз так старанно і творчо вигадують партійні політтехнологи (свої власні чи найняті).
Згідно з чинним Законом про вибори до Верховної Ради, парламент ризикує перетворитися на арену, де постійно вестимуться міжфракційні битви. І від цього пересічні українці не стануть краще жити.
Дуже хочеться вірити, що песимістичні прогнози не справдяться, а переможе здоровий прагматизм, і нація нарешті здобуде омріяні стандарти західних демократій.

 

17 листопада 2005р.