ЗАКАРПАТТЯ: ДЕ БУЛА ГЕНПРОКУРАТУРА РАНІШЕ?
Написати ці нотатки спонукали мене 2 останні позачергові сесії Мукачівської міськради, на яких головним питанням було звернення представника Генеральної прокуратури Якубовського до депутатів дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутатів Івана Чубірка та Юрія Малешка. Їм інкримінують фальсифікацію виборів міського голови в квітні минулого року.
Слідчий Генпрокуратури у своїх мотиваціях посилався на скульптурну композицію невідомому бандитові в фойє Мукачівської міськради на якому, мовляв, потрібно викарбувати імена наших колег, за якими полює Генпрокуратура. А чому б у такому випадку не додати й відомі Україні прізвища колишніх високопосадовців? А ще він нас учив, що закон для всіх однаковий... Ми це вже не раз чули з високих київських пагорбів. Але як на мене – закони писані тільки для неугодних нинішній владі, а для своїх він як дишло... Навіть спостерігачі ПАРЄ відзначали, що на минулорічних президентських виборах порушення були з обох боків. У західних областях, де добра третина дорослого населення на заробітках за кордоном, переможець отримав майже 100 відсотків голосів. Тут Генпрокуратура не порушила жодної справи, а ось проти прихильників іншого кандидата таких справ лише на Закарпатті десятки.
Як відомо, на першому засіданні депутатський корпус Мукачева заперечив прохання київського гінця. Але знадобилося лише три дні, щоб погляди мукачівських народних обранців докорінно змінились. І вони дали згоду на арешт і притягнення до кримінальної відповідальності своїх колег. Як і чим обробляли міських депутатів протягом вихідних днів, тільки їм одним відомо. А подібний досвід у мукачівських можновладців досить таки багатий.
Зроблю невеличкий екскурс у минуле. Як депутат міськради двох скликань пам’ятаю багато. Якщо згадати парламентські вибори 1998 року, то всі причетні в Мукачеві до виборчих перегонів знали, що переміг Василь Химинець, а перемогу віддали Григорію Суркісу. Була явна фальсифікація. Хто підтримував останнього, гадаю, нагадувати не треба. Де була тоді Генпрокуратура? У грудні 1998 року на довиборах у міськраду переміг Олександр Малець. Але за ніч з неділі на понеділок в міській виборчій комісії, яку очолював Золтан Лендєл, сталося так, що голоси „зрівнялися” і в підсумку в депутати вивели представницю „Барви”. На виборах Президента в 1999 році результат „робили” ті ж люди. І тоді було дуже багато порушень, використання „на повну котушку” адмінресурсу. Хіба Генпрокуратура цього не бачила?
Вибори міського голови Мукачева 2002 року можна сміливо назвати верхом фальсифікаторського свавілля. Тоді виборчі дільниці очолили переважно представники влади – заступники голови міськради, начальники управлінь і відділів, секретаріату, загалом понад 50 чоловік. У виборчих списках були цілі будинки-фантоми, тисячі померлих, або тих, хто вже давно виїхав з міста. І всі вони „голосували” за провладного кандидата. Заперечити це не можуть навіть переможці. А хто цього впритул не бачив? Відповідь правильна – Генпрокуратура.
Віктор Шевченко, депутат Мукачівської міськради
Щоб говорити про те ,що обробляли -треба мати факти.Хоча всі мають право на думку і голос. Головне, щоб цей голос не був словоблудієм.