Закарпаття: хто вона - Юлія Тимошенко?

З ПРЕС-РЕЛІЗУ:

З Юлії Тимошенко та членів її родини знято
всі обвинувачення

18 листопада 2005 року стало відомо, що Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та військової судової колегії (всього – 46 суддів) одностайним рішенням скасував усі кримінальні справи та переслідування стосовно Юлії Тимошенко, членів її родини та соратників, інспіровані за часів колишнього президента Кучми. Поставлено крапку в найрезонанснішій кримінальній справі, безпрецедентному за масштабністю та тривалістю в історії незалежної України політичному переслідуванні, організованому минулою владою. Судове рішення означає, що ВСІ кримінальні справи проти Юлії Тимошенко, її рідних та соратників, ініційовані колишнім режимом з метою дискредитації найбільш послідовного опозиційного політика авторитарної епохи президента Кучми, остаточно закрито.
Верховний Суд України змінив ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України в частині закриття кримінальної справи, порушеної проти Тимошенко Ю.В. 30.03.1995 року за ст.17-70 КК України, зазначивши, що справа в цій частині закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Далі Верховний Суд України ухвалив:
взявши до уваги, що кримінальні справи щодо:
- Тимошенко Юлії Володимирівни, порушені 30.03.1995 року за ч.2 ст.17, ст.70 КК України, 05.01.2001 року за ст..70, ч.1 ст.172 КК України, 12.02.2001 року за ч.2 ст.170 КК України, 05.01.2001 року за ч.3 ст.148-2 КК України (1960 року), 21.02.2001 року за ст.80-1 ст.19, ст.80-1, ст.86-1 КК України (1960 року), 02.11.2001 року за ч.2 ст.369 КК України (2001 року), 02.11.2001 року за ст.70 КК України (1960 року), ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 02.08.2002 року за ч.2 ст. 364 КК України (2001 року), 02.085.2002 року за ч.5 ст. 191, ст.ст. 27-30, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 08.01.2003 року за ст.27, ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 17.01.2003 року за ч.3 ст. 212 КК України (2001 року) і в частині обвинувачення за ч.2 ст. 17, ст.70, ч.1 ст.171, ч.2 ст. 170 КК України пред’явленого 12.02.2001 року;
- Тимошенко Олександра Геннадійовича, порушені 18.08.2000 року за ст.86-1 КК України, 05.01.2001 року за ч.2 ст.170 КК України, 21.09.2001 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 02.11.2001 року за ч.2 ст.369 КК України (2001 року) і в частині обвинувачення за ч.5 ст. 195, ч.2 ст. 369 КК України (2001 року), пред’явленого 17.09.2001 року;
- Тимошенко Геннадія Опанасовича, порушені 01.06.2001 року за ст.86-1 ч.2 ст.172 КК України (1960 року), 02.11.2001 року за ст.80-1, ст.70 КК України (1963 року), ч.5 ст.191, ст.15, ч.5 ст. 191, ч.2 ст.366, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 08.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 21.01.2003 року за ч.5 ст.191 КК України (2001 року);
- Шаго Євгена Петровича, порушені 01.06.2001 року за ст. 86-1, ч.2 ст.172 КК України (1960 року), 02.11.2001 року за ст..80-1, ст.70 КК України (1960 року), ч.5 ст. 191, ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 08.01 .2003 року за ч.3 ст. 212 КК України (2001 року), 17.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 21.01.2003 року за ч.5 ст. 191 КК України (2001 року),
- Сокольченко Лідії Василівни, порушені 24.05.201 року за ст.86-1, ч.2 ст.172 КК України (1960 року), 02.11.2001 року за ст.. 80-1 К України (1960 року), ч.5 ст.191, ст.15, ч.5 ст.191, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 08.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України, 17.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 21.01.2003 року за ч.5 ст.191 КК України (2001 року);
- Болюри Антоніни Володимирівни, порушені 01.006.2001 року за ст.86-1, ч.2 ст.172 КК України (1960 року), 02.11.2001 року за ст.80-1 КК України (1960 року), ч.5 ст.191, ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ст.27, ч.2 ст.366 КК України (2001 року), 08.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 17.01.2003 року за ч.3 ст.212 КК України (2001 року), 21.01.2003 року за ч.5 ст.191 КК України (2001 року),
обґрунтовано, і відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, компетентними органами і посадовими особами закриті за відсутністю складу злочину на підставі п.2 ст.6 КПК України, а їх права, порушені внаслідок безпідставного порушення кримінальних справ і притягнення до кримінальної відповідальності, у законний спосіб повністю поновлено.
Таким чином, найвищою судовою інстанцією держави на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах (42 судді) та Військової судової колегії (4 судді) остаточно поставлена крапка в кримінальних переслідуваннях Тимошенко Юлії Володимирівни та інших колишніх керівників корпорації “Єдині Енергетичні Системи України”.
Для реабілітації родини Тимошенко знадобилося 10 років судової тяганини. Якщо одному з провідних політиків країни, народному депутату, лідеру партії та Блоку, екс-прем’єр-міністру треба було аж 10 років добиватися скасування заздалегідь абсурдних звинувачень, то можна тільки уявити через які поневіряння мусить пройти проста людина, щоб довести свою правоту чи невинність. Юлія Тимошенко хоче щоб десятилітня “справа Тимошенко” стала не історією реабілітації однієї української родини, а першим кроком до створення справді незалежної судової системи, яка стоїть на сторожі інтересів людини, незважаючи на її соціальний чи політичний статус.


18 листопада 2005 р. Прес-служба
т. 286–49-68



Додаток до прес-релізу

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ СПРАВИ. ТІЛЬКИ ФАКТИ


Історія
кримінального переслідування Юлії Тимошенко почалася більш як 10 років тому - 30 березня 1995 року. Перша кримінальна справа містила обвинувачення у замахові на контрабанду. Тільки 11 листопада 2005 року, справу було остаточно закрито за наполяганням самої Юлії Тимошенко у зв’язку з відсутністю складу злочину. Так, протягом десяти років надумані, безпідставні і безглузді обвинувачення використовувалися владою у політичній боротьбі проти опозиційного політика.
Після
першої кримінальної справи були порушені десятки інших. Загалом проти Юлії Тимошенко порушено справи за 28 статтям Кримінального кодексу, які передбачали покарання у вигляді позбавлення волі строком на 167 років.
На справі
Юлії Тимошенко змінилося 6 генеральних прокурорів, і перед кожним з них ставилося завдання – продовжувати і довести провину Юлії Тимошенко будь-якими засобами. Справи порушувалися п’ятьма Генеральними прокурорами.
Протягом 10 років близько 140 осіб (кількісний склад змінювався, але не був меншим ніж 100 осіб) із спеціальних слідчо-оперативних груп Генеральної прокуратури України в цілодобовому режимі займалися розслідуванням кримінальних справ проти Тимошенко. Загальне керівництво здійснював заступник Генпрокурора М.Обиход, а безпосереднє керівництво – В.Жербицький. Останнього за таке “успішне” розслідування президент Л.Кучма відзначив урядовими нагородами та підвищив у званні до генерала.
За Юлією Тимошенко впродовж 10 років переслідувань стежило більше 500 автомобілів оперативного спостереження. Такою кількістю авто можна укомплектувати солідний таксопарк.
За час переслідувань в українській та іноземній пресі було опубліковано 400 000 матеріалів негативного характеру щодо Юлії Тимошенко. Загальний хронометраж інформаційних телесюжетів щодо справи Юлії Тимошенко складає більше тижня чистого ефірного часу.
12 лютого 2001 року Юлію Тимошенко кинули у слідчий ізолятор №13 у Києві, у камеру, де раніше утримувалися дисиденти радянського режиму.
Рішення про арешт приймав заступник начальника Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України В.Коралов, а санкціонував взяття під варту – М.Обиход.
27 березня того ж року постановою Печерського районного суду Києва санкцію на арешт визнано незаконною і скасовано. Юлію Тимошенко звільнили з-під варти негайно. У тяжкому стані її доставили у лікарню.
Вже через три дні президія Київського міського суду під головуванням Г.Зубця знову приймає рішення про новий арешт. Біля дверей палати, де проходить лікування Юлія Тимошенко, виставлено озброєну варту.
Тільки втручання Верховного суду змусило дати задній хід репресивно-каральному волюнтаризму. 2 квітня 2001 року Голова ВСУ В.Бойко зупинив виконання постанови. Ю.Тимошенко того ж дня звільнено з-під варти. 15 травня 2001 року незаконну постанову скасовує Верховний Суд України.
Юлія Тимошенко в судовому порядку неодноразово оскаржувала незаконність порушення проти неї кримінальних справ.
Шість разів Генеральна прокуратура направляла подання до парламенту щодо згоди на притягнення народного депутата Юлії Тимошенко до кримінальної відповідальності, але ні одне з цих подань Верховна Рада не задовольнила.
Чоловік Юлії Тимошенко – Олександр незаконно перебував під вартою з два роки, а потім був змушений переховуватися за межами країни. Звільнений з-під варти за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
На допити у справі Тимошенко викликали навіть малолітню доньку – Євгенію.
Г.Тимошенко, Є. Шаго, Л.Сокольченко та А.Болюра за вимогою української влади 1.06.2002 року були затримані в Туреччині, взяті під варту і екстрадовані в Україну. З того часу перебували під вартою до звільнення за рішенням суду:

- Г.Тимошенко звільнений з-під варти 5.11.2003 року за рішенням Шевченківського районного суду Києва, за час перебування під вартою став інвалідом І групи.
- Є.Шаго звільнений з-під варти 14.05.2003 року за рішенням апеляційного суду Київської області;
- Л.Сокольченко звільнена 9.01.2003 року за рішенням Апеляційного суду Житомирської області;
- А.Болюча заарештована і була двічі звільнена з-під варти: 19.12.2003 року – Шевченківським районним судом Києва, 19.05.2004 року була повторно заарештована та звільнена 3.09.2004 року.

Сьогодні в цій історії поставлено крапку.

 

28 листопада 2005р.