«РЕТРО» – персональна виставка Надії Пономаренко в Ужгороді

22 лютого 2019 року в галереїILKOвідкрилася персональна виставка графіки заслуженого художника України, доцента кафедри дизайну Закарпатської академії мистецтв Надії Пономаренко. Автор пропонує глядачеві зануритись у 70-ті роки минулого століття, щоб побачити й відчути тодішній світ очима молодої художниці. І в мить занурення трапляється диво – прірва десятиліть щезає і ви відчуваєте свіжість, сучасність та прогресивність у кожному творі.

Іронічна назва виставки «Ретро» за концепцією – це погляд в минуле, онтологія розвитку найважливішого, пошуку та збереження сутнісного, що допомогло мисткині стати самою собою. Цезверненнядо початківформуваннявласнихобразів та власної візуальноїмови.

На початку 70-х майбутня художниця навчалася в Українськомуполіграфічномуінститутіім. Івана Федорова. Як гарно описує сама мисткиня, «роки навчання відкрили людині з провінції велетенський ІНШИЙ світ – світмистецтва, який став для неї нескінченною інспірацією». У презентованих на виставці творах простежується захоплення творчістю кумирів її молодості – львівських митців, серед яких Марія Савка-Качмар, Любомир Медвідь, Ласло Пушкаш, Іван Остафійчук, а також балтійських художників – Біруте Желіте, Маре Вінт, Маре Лейс. Так, художнямова кожного митцяформуєтьсясередовищем, але однірозчиняються в ньому, а інші, маючиособливесвітосприйняття та власний стержень, запозичують із середовища найважливіше, залишаючись при цьому помітно інакшими. Багаторічні дружні й творчі контакти з митцями андеграундного львівського середовища сформували авторку і як особистість, і як художню індивідуальність, допомагали вистояти в часи неприйняття радянською офіційною ідеологією.

Графічні роботи, представлені на виставці «Ретро»,це своєрідна художня мова, якою митець розмовляв, обмінювався ідеями й образами з однодумцями у часи ідеологічно-задушливого періоду – з середини 70-х по середину 80-хроків. Загалом, окрім двох представлених естампів, праці виконані ручною авторською технікою – туш, перо, склограф, друкарська фарба, прошкрібання. Відсутність в Ужгороді класичної матеріальної бази змушувала авторку експериментувати, винаходити власні технічні прийоми для досягнення необхідної естетики та виразності форми. На ранніх етапах чорно-білі або монохромні композиції ускладнюються окремими кольоровими акцентами; згодом колір, хай і умовний, стане домінуючим. Важливою для авторки є передача в’язкої, ледь уловимої трансцендентної атмосфери тогочасся з її інтенціями тривоги і заторможеності водночас.

Художниця сповідує принцип ірраціональності, свідомо уникає в процесі творення аналізу. За її словами, «митець живиться різними енергіями, підсвідомими потоками, які проходять через нас і на які ми реагуємо». І ці енергії плавно перетікають до глядача, збуджуючи його уяву та змінюючи погляд на минуле.

Твори в експозиції доступні для перегляду впродовж місяця.