Мобільність, спокій, комфорт та інші переваги слінгоносіння: досвід ужгородських матусь

Я тоді настільки була вражена побаченим, що одразу зрозуміла: слінг – це справжнісінький рятівник для мами, – пише Ірина Сов’як для Varosh.

Із розмовою і запитаннями про слінгоносіння я прийшла до ужгородської мами, а за сумісництвом і слінгоконсультанта Всеукраїнської асоціації слінгоносіння Вікторії Шевченко. Її власне слінгоносіння колись переросло у потужне хобі, і тепер у Вікторії є не лише знання і досвід, а й ціла колекція слінгів – так звана слінготека, де ви можете взяти слінг на прокат (якщо ви не впевнені в необхідності слінгу, якщо ви хочете спробувати різні види, щоб зрозуміти, який підійде саме вам, якщо ви хочете порівняти вироби різних виробників тощо). І, звісно ж, крім самих слінгів, ви завжди маєте змогу отримати і наочну консультацію, як правильно користуватися тим чи іншим слінгом. Про особистий досвід слінгоносіння тривалістю вже понад 2,5 роки поговорили і з ужгородкою Вірою Гомокі.

Зараз слінгоносінням нікого не здивуєш, та все одно матусі продовжують користуватися нефізіологічними переносками або вважати слінги чимось шкідливим для дитини. Розвіювати міфи не беремося, але розкласти інформацію по поличках спробуємо.

Чому слінг – предмет вибору?

Вікторія, слінгоконсультант:  «Я прочитала чимало матеріалів про те, як зручно у слінгу носити дитину, як це класно і важливо психологічно, адже дитина постійно у контакті з тілом мами. Так у синові 3 місяці я «дозріла». Дуже довго обирала слінг: це була справжнісінька подія; в декреті часто буває нудно, а тут я наче вибирала якесь особливе вбрання.  Прочитала все про тканини, про розміри, про намотки, про фірми. Десь за тиждень я таки його придбала; я намагалася потрапити на консультацію, але з моєю дитиною зробити це було складно, тож я освоювала слінг самотужки – дивилася відеоінструкції, підписалася на кілька тематичних спільнот. І десь за тиждень ми вже почали активно гуляти у слінгу. Спершу гуляли недалеко від дому, бо я боялася, раптом щось піде не так, що дитині не сподобається. Але ми поступово звикли і це справді дуже зручно: це дві вільні руки, не потрібно тягати важку коляску сходами, аби просто вибігти в магазин, можна користуватися громадським транспортом. Це дуже підвищує мобільність мами, дозволяє їй виходити «у світ» частіше і простіше – а мами знають, як часто на перших порах ми відчуваємо себе немов в ізоляції.

Віра, слінгомама: «Свого сина я почала носити у слінгу у 3 тижні. Як таких, острахів, пов’язаних зі слінгоносінням,  у мене не було, бо на момент, коли я почала носити сама, я вже була доволі обізнана у цьому питанні. Заковика була більше в тому, що в мене зовсім не було практики. Страшно було взяти на руки маленького і прив’язати, бо думала, що десь його можу перетиснути, або він впаде. Але в мене був дуже класний перший слінг – він був трикотажний і дуже м’якенький, і мені вдалося класно намотати із першого разу. В мене син народився взимку, тож для прогулянок на вулиці у мене була слінгокуртка із такою спеціальною вставкою-кишенькою; взагалі до року син дуже багато часу проводив у слінгу, в будь-яку пору року, вдома чи на вулиці.

Слінг дуже позитивно впливає на комфорт життя мами. Звісно, ми гуляли і з візочком, але всі мами знають, що діти не завжди хочуть там бути. Мені ще в цьому плані пощастило: Марк любив і у візочку сидіти, і у слінгу. Але бувають моменти, коли, скажімо, треба було піднятися на поверх, або зайти у магазин – в Ужгороді часто потрапити у нього з візком просто неможливо. Тож я в таких випадках брала сина у слінг і ми могли спокійно рухатися, куди потрібно. Йому подобалося сидіти у слінгу, йому було комфортно там, плюс, я завжди могла дати йому груди, якщо він зголоднів –для годування не треба було шукати додаткових місць. Удома – те саме. Іноді хочеш поприбирати або навіть просто зробити собі кави, а дитина хоче бути тільки на ручках. Береш слінг – і все, вариш собі каву або робиш бутерброд. Це дуже зручно».

Вікторія, слінгоконсультант: «Це тема дуже «заразна», насправді. Особливо, коли спілкуєшся в колі однодумців – навіть у соцмережах.  Слінг – це наче аксесуар: дивишся, хто що придбав, і тобі теж таке треба. Я в декреті не купувала собі сукні, зате набрала чимало слінгів. Спочатку у мене була, скажімо так, манія по слінгошарфах, а потім виникло бажання чимось займатися, і я подумала «Це ж так класно – носити дитину у слінгу – треба, щоб про це дізналося якомога більше людей».

Консультація та слінг напрокат

Вікторія, слінгоконсультант: «Спочатку я проводила просто слінгозустрічі, але на них мами часто питали мене поради з приводу носіння у слінгу. І мені було трохи незручно – я ж не консультант, може, я чогось не знаю. І тут я побачила в одній зі слінгогруп, що якраз набирають людей на навчання. І тоді, під час навчання, я зрозуміла, що носити самій – це геть інакше, ніж навчати цьому. Там подавалися матеріали, що стосуються якраз того, як розповісти, як показати, на що звернути увагу в кожному конкретному випадку. Мені було дуже цікаво і корисно. Раз на рік у нас відбувається конференція, де ми ділимося досвідом, обговорюємо і тестуємо новинки. Після закінчення навчання я урізноманітнила своє дозвілля – почала більш активно консультувати, проводити зустрічі, лекції».

Слінгоносіння справді стало популярнішим. Крім того, стало більше консультантів із грудного вигодовування, які розповідають своїм клієнткам про слінги. На зустрічах я познайомилася із дуже багатьма мамами, які, у свою чергу, розказали про це своїм подругам. Таке «сарафанне радіо» працює дуже ефективно. І тепер, навіть тоді, коли я вийшла на роботу і вільного часу у мене зовсім небагато, я все одно не можу відмовити мамам у консультації».

Під час консультації Вікторія може показати, розказати, допомогти та навіть дати слінг на прокат, щоб ви могли спробувати, що саме вам підходить, перш ніж купувати слінг.  Більше про можливості та правила ужгородської слінготеки можна почитати тут.

Годування грудьми у слінгу – найвищий пілотаж

Вікторія, слінгоконсультант: «Стосовно годування у слінгу, то вважається, що це –  найвищий пілотаж, high level. Передусім треба стати хорошим користувачем самого слінгу, щоб усі намотки були «на автоматі», а потім, призвичаївшись, ти вже починаєш відчувати, що треба зробити, аби було зручно і тобі, і дитині. Минулого року, під час тижня підтримки грудного вигодовування, я проводила лекцію з цього приводу. Загалом у кожному з видів слінгу можна годувати грудьми, але завжди слід зважати на нюанси: десь потрібно опустити нижче – до рівня грудей, аби у дитини був хороший захват; треба звільнити плечі для якості цього захвату. Але це все ж більш інтуїтивний процес. Я, звісно, розповідаю основні етапи і особливості, але кожна мама все ж відчуває краще, що зручно для неї і для її маляти.

Чимало мам годують у слінгу, і це дуже виручає, особливо на перший порах, коли дитина хоче їсти кожні 15 хвилин. Мені було простіше, у мене дитина їла десь кожні дві години. Але все одно – у дорозі, або коли дитина хворіє, це може стати справжнім спасінням. Коли мій син не міг лежачи спати, бо сопельки стікали в горло і він дуже кашляв, я брала його у слінг і носила його неподалік дому, аби він удень хоч трохи поспав. Бо якщо він удень не поспить, то ввечері буде перезбуджений і нервовий. А так я давала йому хоча б ту годинку «перезавантаження».

Віра, слінгомама: «Оскільки ми дуже любимо гуляти, ми часто ходили і в гори. Візочок, звісно ж, із собою не понесеш, а слінг у таких випадках якраз дуже виручає. Тим паче, що дитинку можна погодувати прямо в русі. Перший такий наш підйом був на Полонину Руну, і все пройшло гладко, тож ми продовжили так ходити. Тільки якщо раніше я носила його спереду, то тепер або я, або чоловік носимо його ззаду в ерго-рюкзачку.

Постійно я носила його десь рік-півтора, і зараз іноді теж можу взяти. У мене взагалі слінг завжди з собою, тож якщо він на прогулянці втомився, капризує, і я бачу, що до дому нам ще далеченько,  я завжди можу посадити його у слінг і погодувати –  це дуже полегшує життя мамі».

Чому слінг і кенгуру – не одне й те саме?

Вікторія, слінгоконсультант: «Скажу чесно, моєю першою переноскою була якраз кенгуру – мені її подарувала колега. Я намагалася туди всадовити дитину, десь у місяць, і ще тоді я подумала, що якесь воно занадто просторе, нічого міцно не тримається, малюку там незручно. На щастя, тоді в мене нічого не вийшло, і ми закинули це. А вже потім я дізналася про слінг і дізналася, що це нездорово.

Основний недолік кенгуру – це тверда спинка. Навіть якщо виробники прокладають спинку поролоном, вона все одно притискає дитину, впливаючи на її ще такий ніжний хребет. Фізіологічно – це кругла спинка, так звана «М-позиція»: положення, при якому колінця дитини знаходяться вище тазу, а стопи – нижче, і уявна лінія, проведена по них, утворює літеру М. Ця поза, до речі, є оптимальною для формування кульшових суглобів та слугує профілактикою дисплазії. У кенгуру ж дитина висить на промежині, практично сидить, що шкідливо до моменту самостійного сидіння. Ноги дитини у кенгуру просто звисають вздовж – це незручно і неправильно не лише для дитини, а й для мами, бо ніжки дитини не обіймають тебе з боків, як у слінгу, а звисають на твої ж власні ноги і стукають по них при ходьбі. Крім того, у кенгуру дуже часто бувають тонкі лямки, що врізаються в шкіру. Насправді чим лямки товстіші, тим краще вони розподіляють вагу».

Віра, слінгомама: «Відомі бренди дитячих товарів часто виготовляють саме кенгуру, і якраз саме через довіру до бренду і його популярність мами легко їм довіряють і не вдаються до пошуку інформації про те, а чи справді це адекватна переноска. Іноді я могла підійти до мами, яка носить в кенгуру, і просто поцікавитися, чи їй комфортно. І дуже часто такі мами самі починали мені жалітися на те, що шлейки затонкі і тиснуть у плечі, поясу нема і дитину все одно тримати важко. Тоді, якщо мій ерго-рюкзак був при мені, я могла мамі прямо на своєму синові показати різницю у цих двох видах переносок. Не знаю, чесно кажучи, наскільки це правильно і тактовно, але я ніколи не казала такій мамі, мовляв, от, що ж це ви робите, це погано тощо, І робила це тільки тоді, коли мама була позитивно налаштована до розмови. Я просто показувала альтернативний варіант, який, можливо, їм би сподовався. І скажу, що із 10 мам 6 точно реагували позитивно».

5 видів слінгів для вашої дитини

Звісно ж, ми поговорили з Вікторією і про основні види слінгів – і було дуже цікаво дізнатися, що чимало з них уже видозмінилися, підлаштувавшись під потреби користувачів:

«Слінг-шарф – це основний вид. Це – база. Це відріз тканини, є різні метражі в залежності від розміру мами. Наприклад, коли я тільки народила, мені потрібна була 7-ка – це практично найдовший слінг; є ще 8-ка, але це вже нестандарт. І дуже було цікаво, що поки мій син ріс, і, здавалося б, треба було більше тканини, але я так напрактикувалася у користування шарфом, що дійшла до 4-ки. У рік дитини я носила якраз у 4-ці і мені було дуже зручно – і маленькі вузли, і ніде нічого зайвого, нічого не заважає, і сам по собі компактний.

Слінг-шарф можна використовувати з народження і доти, доки дозволяє ваша спина. Це стосується і всіх інших видів – якщо є вихідний вік (наприклад, для класичного ерго – самостійне сидіння), то кінцевий вік залежить тільки від ваших фізичних можливостей.

Май-слінг – можна використовувати з 1-4 місяців, але тут чимало залежить від самої тканини – чим дитина молодша, тим тканина має бути м’якіша; вона має наче «обіймати» дитинку, а не створювати каркас.  Тому так важливо спробувати слінг вживу – в інтернеті, буває, дивишся, і наче і гарно виглядає, і колір подобається, а в результаті приходить дуже жорсткий слінг, через що носіння уже не буде таким комфортним і безпечним.

Май-слінги за мою,  скажімо, кар’єру слінгоконсультанта теж дуже трансформувалися: якщо спочатку вони зав’язувалися, як фартушки, то тепер з’явилися і заклепки, завдяки яким усе легше регулювати, і фастекси, і капюшончики. І це дуже добре, бо виробники – ті ж слінгомами, які стежать за ринком, розбираються у нюансах слінгоносіння і випробовують усе на своїх дітях.

Слінг з кільцями особисто я оцінила уже ближче до року дитини. Він теж іде з народження і до кінця слінгоносіння, але його недолік у тому, що навантаження іде на одне плече. Він зручний для невеликих дистанцій. Наприклад, мені було зручно використовувати його, коли син уже почав бігати, і мені треба було його лише кудись донести і відпустити. Також він дуже зручний для вкладання на сон – для того, аби дитину перекласти у ліжко, треба мінімум маніпуляцій, тож менше шансів, що дитина прокинеться. На перших порах мені навпаки було складно, бо мені здавалося, що у шарфа чи май-слінгу, припустимо, є більше підстраховки, фіксації; а слінг з кільцями більше нагадує колисочку, і я хвилювалася, щоб малюк ненароком не випав. Але це передусім страшно, якщо ти носиш у такому слінгу першу дитину; якщо у тебе вже є досвід і ти вже вмілий користувач, то, звісно, слінг з кільцями можна використовувати і з народження.

Ергорюкзак – класичний – можна використовувати із моменту самостійного сидіння дитини і до кінця слінгоносіння.  Коли я починала носити, то рюкзаків, які підходили б для носіння з народження, не було. Потім, коли стало більше слінгомам-консультантів, деякі з них почали займатися і виготовленням слінгів. Вони розробляли, яким би мав бути адаптований ергорюкзак. Ми всі – учасники спільноти – активно долучалися до обговорення, а як було б краще: де треба ще додаткову застібку, а де треба іншу тканину, а тут треба, щоб відгорталося, а тут ще одну кнопочку і так далі. Потім, коли рюкзак був готовий, різні слінгомами країни його тестували – перевіряли на зручність. Після того були ще якісь допрацювання, але врешті-решт у нас з’явилися рюкзаки, які можна використовувати безпосередньо з народження».

І найважливіше для успішного слінгоносіння – це впевненість і спокій мами, каже Вікторія: «Переживання  мами дуже передаються дитині. Я завжди кажу, що якщо мама по-справжньому захоче носити у слінгу, то дитина відчує це і підлаштується. Тому, якщо мама налаштується, якщо мама знає, що це їй потрібно – дитина це відчує і прийме. Адже будь-якій дитині передусім подобається бути біля мами, подобається чути її голос, відчувати її дихання». 

Ірина Сов’як, Varosh

Фото: Карл Смутко та з особистого архіву Віри Гомокі

  Надіслати другу