«Лижним Експресом» – у «Гори вражень». З Києва у Карпати запустили потяг «Інтерсіті+»

Тут є кілька відомих гірськолижних трас — гори Тростян, Погар, Кремінь і Варшава. (А за кілька років неподалік Славського, у селищі Верхня Рожанка, постане сучасний гірськолижний комплекс). Відтепер поїхати з Києва чи Львова на лижі у Карпати можна потягом «Інтерсіті+». «Укрзалізниця» запустила його за маршрутом Київ-Славське, із зупинкою у Львові (потяг зупиняється також у Сколе, Стрию і Коростені).

Зі Львова до Славсько­го — дві години їзди потя­гом «Інтерсіті+», який до головного залізничного вокза­лу міста Лева прибуває зі столи­ці об 11.09. Дорогою я протес­тувала залізничний бізнес-ланч вартістю 140 гривень (є на ви­бір м’ясний та вегетаріанський). Ще одна приємність на борту «Лижного Експресу» — пасажир отримує спеціальний код, щоб під’єднатися до мережі з філь­мотекою, яка містить кількасот фільмів українською мовою.

Поспілкувалася з кількома па­сажирами, які теж їхали до Слав­ського. Кажуть, запуск швидкіс­ного потяга у цьому напрямку — знахідка для лижників і не тіль­ки. Бо це швидко й відносно не­дорого. «У Славському багато розваг для туристів будь-якого віку і стилю життя, — каже 45-річ­ний Андрій з Києва, який їхав у робочих справах. — Не любиш лижі — катайся верхи, оздоров­люйся в чанах, дегустуй карпат­ську кухню чи вивчай піші марш­рути в горах… На відміну від „мажорного“ Буковеля, на тра­сах Славського у рази нижчі ціни на скіпаси, у місцевих ресто­ранах можна ситно перекусити за 100−200 гривень, а не за „усі гроші“. У Славському можна по­селитися в садибі за 700−1200 гривень за добу, а номер у хоро­шому готелі коштує сто доларів».

Славське зустріло нас осін­ньою погодою і плюсовою тем­пературою. Снігу не було… На­стрій пасажирам «Лижного Експресу» підняли місцеві му­зиканти у національних строях, які виконали колядки. Після му­зичного вітання нас пригости­ли гарячим чаєм і глінтвейном. Приємно вразив оновлений вокзал, оздоблений гігантськи­ми лижами й світловими борда­ми у вигляді гір, із новим турис­тичним лозунгом — «Славське — гори вражень». Ідемо на цен­тральну площу Славського, де красується штучна ялинка. Го­ловна площа селища настільки по-карпатськи атмосферна, що звідти не хочеться йти…

Курортна історія Славського почалася за Австро-Угорщини. 1887 року зі Львова до Мукаче­ва проклали залізницю, і це при­вабило до сколівського регіону чимало інвестицій. Найсприт­нішими виявилися брати-баро­ни Гредлі, які заснували у кар­патських лісах цілу промислову імперію. Гредлі будували вузь­коколійки і тартаки, купували пароплави — аби стати експор­терами деревини. Ходять чутки, що паркет для Букінгемського палацу британська королівська родина замовила саме на бес­кидській лісопилці Гредлів.

Сьогодні влада Славсько­го разом з інвесторами із міста Лева думає над розширенням лижної «імперії». Як розповів «ВЗ» секретар Славської се­лищної ради Олег Даниляк, побудувати аналог Буковеля, але значно доступніший за ці­ною, хочуть за 15 кілометрів від Славського. На новому гір­ськолижному комплексі у Верх­ній Рожанці також буде штуч­ний сніг. Будівництво стартує 2021 року, цьогоріч завершив­ся процес виділення землі під курорт. Будівництво комплек­су почнеться на північному схи­лі гори Високий Верх і об’єднає кілька популярних вершин ре­гіону. За оптимістичними пла­нами, там планують прокласти близько 75 кілометрів лижних трас, а це значно більше, ніж у Буковелі. За планом, комплекс обслуговуватиме 15 тисяч ту­ристів щодня. Там постануть не лише лижні траси з витягами, а й готелі, ресторани та інша інф­раструктура для туристів.

«Плануємо збудувати не но­вий Буковель, а індивідуальний самодостатній гірськолижний ку­рорт зі своїми особливостями, — зауважив голова Славської ОТГ Володимир Бега. — Славське розташоване вигідніше, ніж Буко­вель — лише за 150 кілометрів від Львова, на межі трьох областей Західної України. Є своя заліз­нична станція, через яку прохо­дять чотири міжнародні потяги».

Але не лижами єдиними. Славсько, як там кажуть, — серце Бойківщини, регіон «українських ковбоїв». Для відпочинку мож­на обрати катання на конях гір­ськими трасами, майстер-класи з гончарства і навіть… оздоров­лення на вуликах. У Карпатах не бракує садиб, де можна зловити у ставку форель і власноруч при­готувати з улову смачну страву. (Коштує таке задоволення від 200 гривень). Господарі садиб нагодують традиційними бойків­ськими стравами — грибною юш­кою (35 гривень), баношем (50), соліннями, пирогами… Мені за­смакували карпатські лиганці. Це мінівареники з вареної кар­топлі, усередині — солона сирна начинка з кропом. Страву пода­ють зі шкварками. Чому лиган­ці? Бо їх легко і приємно лигати, тобто ковтати. Порція лиганців у ресторанах Славського — 65 гри­вень. Ця страва є топовою для туристів, як і юшка з білих грибів та чай з гірських трав.

Зі Славського прокладені й промарковані пішохідні марш­рути на довколишні вершини — Високий Верх, Погар, Маківку, Ільзу, Тетерівку, Магуру, Мен­чул, Кливу… Можна дослідити гори самостійно або скориста­тися допомогою місцевих турис­тичних клубів. Послуга турис­тичного супроводу в гори — від 300 гривень. У ціну входить час­тування гарячим чаєм або глінт­вейном. Уздовж піших маршру­тів — альтанки для перепочинку й пікніків із захопливими краєви­дами.

Марія ДОРОТИЧ, Новини Закарпаття

 

26 грудня 2020р.