ДОКИ ГРІМ НЕ ГРЯНЕ…

Майже місяць тому на подвір’я перед будинками на вул.Котляревського в Ужгороді доставили робочий вагончик. Під вікнами будинку № 12/а задиміла грубка, що обігрівала приміщення цього тимчасового "офісу". Протягом кількох наступних днів гупали і гуділи вантажівки, ревли екскаватори. Допізна під вікнами громадян не припинялися робочі суперечки, приправлені "смачним" простонародним слівцем. Незабаром на місці колишньої клумби, облаштованої дбайливими господинями, з’явилася чимала яма в 3-4 м завглибшки, котра швидко заповнилася водою. На все це терпеливі жителі намагалися закривати очі, розуміючи - така робота в людей у спецівках. До того ж, у кожного жевріла надія: можливо хлопці працюють над поліпшенням водопостачання у цьому будинку (віднедавна тиск подачі холодної води в одній із труб значно знизився, а коли востаннє була гаряча вода, в мікрорайоні Шахта вже, мабуть, і не пам’ятають).

Але тут різко похолодало. Зрозуміло, що в таких умовах працювати стало просто не можливо. Отож ремонтні роботи "заморозили". На згадку про це мешканцям п’ятиповерхівки залишився вагончик, куди, можливо, ще повернуться знайомі фахівці закінчувати свою роботу, та… жахлива яма з водою. Перші дні своєрідний басейн хоча б відгородили з одного боку попереджувальною стрічкою. Однак вітер-хуліган давно здер її. Дорослі постійно наставляють дітей, щоб не підходили до ями. Та хіба втримати дітлахів, особливо хлопців? Їх аж розпирає від цікавості. Громадяни намагалися самотужки обгородити яму. Щоправда, таким чином проблему не вирішити. Небезпечне місце повинно бути або добре закрите, або щільно відгороджене. Невже щоб змусити окремих посадовців відповідально ставитися до своїх обов’язків, необхідна чергова надзвичайна подія? Добре кажуть у народі: "Доки грім не гряне, чоловік не перехреститься".

ВМ

 

26 лютого 2006р. -->