"Тут є тільки одне бажання — перемагати!", — історія військового 128-ї Закарпатської бригади

"Кожен день на передовій — це історія", — каже військовий, в котрого таких історій уже як мінімум 90. "Моя військова спеціалізація, як і в цивільному житті, пов’язана з медициною. Єдине, дорогою в поїзді до місця призначення перекваліфікувався зі стоматолога в лікаря-терапевта, хірурга, сімейника і т. д.", — розповідає захисник.

Олег з колегами-медиками вивозить поранених із поля бою, надає їм першу лікарську й долікарську медичну допомогу. Та найважче, зізнається, — це страх не змогти допомогти побратимам, які зазнали бойових травм чи поранень. "Єдине, чого хочеться, — це більше відповідальності від людей, які ще не зрозуміли, що таке війна, котрі й далі не розділяють Росію з Україною і продовжують говорити "какая разніца". Не хочу, щоб вони відчули те, що відчувають і бачать ті, кого торкнулася рука "освободителя", — каже чоловік.

Розповідаючи про своїх побратимів, військовий каже, що в нього крута команда. У перерві між боями вони разом грають на гітарі, в мафію, співають про "русскій корабль", займаються спортом на саморобному турніку та брусах. Також у вільний час разом із солдатами вчаться медичної само- та взаємодопомоги, накладати джгути й турнікети. Найбільша підтримка захисника — це його рідні, їхні молитви та два слова в смс "Як ти?". Військовий зазначає, що дружина, діти та деякі друзі мотивують не здаватись і додають йому сил, — йдеться у повідомленні.

"Я б не сказав, що тут щось змушує боротись. Ні! Тут є тільки одне бажання — перемагати! З Божою допомогою так і буде!", — каже Олег Орос.