Боєць штурмового підрозділу 128 ОГШБр: «В армії ти переоцінюєш життя, усвідомлюєш, що насправді важливо…»

Роман, боєць штурмового підрозділу 128 ОГШБр:
– Я в бригаді з 2019 року, контрактник. Сам з Дніпропетровщини, а вибрав 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду, бо вона відповідала моїм тодішнім критеріям – перебувала в зоні ООС і мала спеціальну підготовку (гірсько-штурмову). Мій напрямок – аеророзвідка, «літаю» з дронами. За званням я старший солдат, але давно зрозумів – для того, щоб нормально служити в армії, необов’язково мати погони з зірочками.
Скажу так, що солдатська служба – не мед. В армії взагалі не може бути комфортно, особливо, під час війни. А найважче за всіх піхотинцям.
Коли бачиш загиблих товаришів, то переоцінюєш життя, усвідомлюєш, що насправді важливо. Розумієш, що якась дурна міна за секунду може все обірвати, тому радієш, що знову бачиш сонце чи зорі. У нашому підрозділі з початку повномасштабки майже кожен отримав поранення, і я не виняток. У перші тижні війни мене наздогнала автоматна куля, після якої пів року лікувався. Через це пропустив звільнення Херсонщини. Зате воював на Бахмутському напрямку, там була дуже висока концентрація вогню…
Специфіка моєї служби така, що я бачу онлайн усі бойові дії свого підрозділу, в тому числі штурми. Як висувається наша піхота на броньованій техніці, як проходить зачистка ворожих траншей, як росіяни намагаються контратакувати, щоб відбити втрачені позиції… Командир за допомогою дрона уважно спостерігає за картиною бою й віддає команди – вказує штурмовикам, куди їм рухатися, звідки чекати небезпеки. Так зараз відбувається звільнення території. На нашому напрямку рух піхоти ускладнює суцільне мінування і дуже добре підготовлені ворожі укріплення. Траншеї в посадках чи перед населеними пунктами прокопані на багато сотень метрів, вогневі точки часто забетоновані. Але поступово ми рухаємося вперед.
Чому я пішов у ЗСУ? Для мене це були пошуки себе, хотів випробувати характер. А, по-друге, хотілося якоїсь авантюри з ризиком для життя. З часом, коли я пережив цей ризик, то зрозумів, що краще в такі авантюри взагалі не потрапляти. Тому зараз сприймаю службу в армії як свою роботу. Просто виконую її, в мене начебто гарно виходить, і мені не потрібні якісь інші високі слова чи обґрунтування…
-->
До теми
- Кожен другий в Україні сьогодні не будує ніяких планів наперед взагалі
- У Мукачеві відбувся урочистий інгрес нового єпископа Миколи Петра Лучка
- 13 грудня містами Закарпаття пройде 29-й Парад Миколайчиків
- В Україні зареєстровано 158 803 випадки ВІЛ-інфекції, з них 9 769 – у 2023 році
- Колектив філармонії «Угорські мелодії» запрошує на вечір із творів композитора Іштвана Мартона
- "Подарунок від Янгола": в Ужгороді волонтери збирають подарунки для літніх людей, вихованців дитбудинків та дітей у зоні бойових дій
- Міжнародний конкурс визначив 10 найкрасивіших фото природи зі всієї України
- Коли в домі — небезпека. Як розпізнати насильство в сім’ї та де шукати підтримки
- «Нам не має бути байдуже». В Ужгороді обговорили проєкт Суспільного «Ілюзія рівності»
- Різких стрибків не чекайте: що буде з цінами на продукти наприкінці року
- Особливий заклад: як на Закарпатті за час війни перетворили дитбудинок в унікальний Центр реабілітації дітей
- Ромська громада на Закарпатті: з трагічною історією та відновленням пам’яті
- «Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!»: сьогодні – 90 роковини пам’яті жертв Голодоморів
- Благодійний проєкт «Вдома чекають» — концептуальний календар без дат, присвячений сім'ям українських військових
- Закарпатгаз пропонує 50 нових вакансій
- Учні Ліцею «Лідер» м. Ужгорода підтримали акцію «Земля Духновича – землі Франка»
- Як насправді українське суспільство ставиться до людей з інвалідністю?
- Закарпаття: лідери завтрашнього дня формують освітню політику сучасності
- Дуже хотів до коханої в Штати, три дні блукав у Карпатах та довелось до прикордонників завітати
- З теплом чи з морозами: якою буде наступна зима?
До цієї новини немає коментарів