Закарпатський держархів став приватною власністю?

Голові Закарпатської обласної державної адміністрації
п. Гаваші О.О.
Вченої ради історичного
факультету Ужгородського
національного університету


Шановний Олеже Олодаровичу! Історичний факультет УжНУ в силу своєї специфіки повинен тісно співпрацювати з архівними установами. Конструктивне співробітництво між нашим факультетом і Державним архівом Закарпатської області (ДАЗО) було налагоджене наприкінці 40-х років ХХ сторіччя. Усі питання обома сторонами вирішувалися швидко, легко, в дусі взаєморозуміння.
Ситуація кардинально змінилася відтоді, коли директором найбільшого архіву області став Михайло Делеган. Він уважає ДАЗО своєю вотчиною, якою можна управляти за принципом: "Своя рука владика, що хочу, те й роблю". Під надуманими, бюрократичними (коли формально правильно, а по суті - це знущання) приводами Михайло Делеган чинить усілякі перешкоди нашим спробам заохотити студентів до роботи з архівними документами. Цей супротив директора архіву впродовж останніх десяти років не тільки не слабшає, а, навпаки, зростає, що йде в розріз з тенденціями демократизації суспільно-політичного життя в Україні загалом і в архівній справі зокрема. Так, 22 червня 2006 року він не дозволив нашим студентам, що проходять архівно-музейну практику, відвідати обласний архів.
Подібним є ставлення цієї особи до аспірантів, кандидатів і докторів історичних наук. Для прикладу, тривалі клопоти з доступом до архівних документ в мали доктори історичних наук, професори Михайло Тиводар Василь Ілько. Боляче і соромно нам було слухати відомого українського історика, доктора історичних наук, професора Володимира Сергійчука (Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка), який 24 вересня 2004 року під час захисту однієї з кандидатських дисертацій в УжНУ поскаржився, що він після 1991 року об’їздив ряд країн Центрально-Східної Європи, Росію, і лише в Ужгороді його не допустили до роботи в архіві. Зазначимо, що такі дії є грубим порушенням ст. 3,4,15,16 та 18 Закону України Про Національний архівний фонд і архівні установи" від 13 грудня 2001 року.
Такі факти можна було б наводити ще довго. Але справа не в нагромадженні фактів. Посаду, яка важлива для розвитку історичної науки на Закарпатті, формування його позитивного іміджу в наукових колах України обіймає неадекватна людина, законсервована ще у ХХ сторіччі, дуже і дуже далека від вимог сьогоднішнього дня.


Просимо розглянути питання про доцільність перебування Михайла Делегана на посаді директора Державного архіву Закарпатської області, поскільки будь-які інші заходи впливу на нього дадуть, в кращому разі, скороминучий результат.
Застерігаємо за собою право звернутися з подібним клопотанням до депутатського корпусу Закарпатської обласної ради, в Державний комітет архівів України, до приймальні Президента України в Закарпатській області та у ЗМІ .

Всього присутніх - 14 чол., з них членів Вченої ради - 12 чол.
За вищенаведений текст звернення проголосувало - 11 чол., з яких докторів історичних наук, професорів - 6 чол., кандидатів історичних наук, доцентів - 3 чол.


3.07.2006
Голова Вченої ради, доц. В. .Фенич

Секретар Вченої ради, доц. Н.П.Керецман

 

04 липня 2006р. -->