Герої без зброї: водій-сапер Михайло Яворський про розмінування, руйнування і людську уважність

"Я шукав як бути корисним. І знайшов своє місце там, де важливе кожне рішення і кожен крок. Коли бачиш біль і руйнування — не можеш залишатися осторонь. Треба діяти" –переконаний водій-сапер групи піротехнічних робіт, підводного та гуманітарного розмінування ДСНС Закарпаття Михайло Яворський.

До служби в ДСНС Михайло працював у сфері вантажних перевезень. А з початком повномасштабного вторгнення додалася ще й волонтерська діяльність. Разом із друзями Михайло возив гуманітарні вантажі нашим військовим на Схід України, і вже тоді в його голові зародилася думка про зміни в житті. Масштаби побачених руйнувань не могли не сколихнути його. У 2023 році він таки наважився і остаточно вирішив, що хоче змінити рід діяльності, тож почав шукати, як ще може бути корисним. Від знайомого, який працював у системі ДСНС, дізнався, що на роботу потрібні сапери, адже масштаби засміченості територій України боєприпасами були вражаючими, і роботи тут вистачить надовго. Не вагаючись, він вирішив спробувати.

"Пам’ятаю, ми працювали на великому полі поблизу села Долина на Донеччині. Нашим завданням було перевірити його на наявність вибухонебезпечних предметів, аби місцеві фермери могли розпочати сільськогосподарські роботи. Мені здається, що там ми з хлопцями знайшли майже всі типи небезпечних предметів, про які на той час знали — та ще й у величезній кількості. Після побаченого я багато чого переосмислив", — згадує Михайло.

За цей невеликий термін роботи піротехніком Михайло вже встиг двічі побувати у Донецькій області та один раз - на Херсонщині. Донеччина запам’яталася йому сильними та постійними пожежами через масовані обстріли: ліс горів так сильно, що дерева падали на землю, як олівці. Та попри небезпеку, рятувальники продовжували виконувати свою роботу, а сапери — прокладали для них «безпечні коридори» для цього.

“Була у нас заявка від населення. Приїхали, почали працювати. Через деякий час спрацював прилад і я побачив протипіхотну фугасну міну, відому як міна «Пелюстка» або «Метелик». Спершу погляд зупинився на ній, але за мить я помітив ще одну — буквально за кілька сантиметрів від моєї стопи”.

Після цього випадку уважність Михайла зросла в рази. Тепер він постійно насторожі — помічає навіть дрібниці, аналізує ситуацію й продумує подальші дії наперед.

“Херсонщина додала мені нових вражень, не менш тривожних: там постійно літали дрони — і вдень, і вночі. Безперервне дзижчання в повітрі не давало розслабитися ні на хвилину, змушуючи бути напоготові щомиті. Здавалося, що це триває безкінечно…" - заначає рятувальник. Ця робота не про звикання — вона про постійну зосередженість і готовність діяти щомиті".

Михайло свідомо обрав шлях, пов’язаний із ризиком, адже розуміє, що без саперної справи не буде відродження.

"Території нашої країни потрібно очистити, завали — прибрати, а тоді вже побудувати щось нове. І ця місія розтягнеться надовго. Але ми готові " - зазначає Михайло.

ДСНС у Закарпатській області