80 років на сцені: феномен Закарпатського народного хору

Історія хору розпочалася 25 вересня 1945-го року. Постановою Народної Ради Закарпатської України в Ужгороді заснували Державний ансамбль пісні і танцю. Створили хор і танцювальну групу. Пізніше у 1950-х роках з'явилася третя група — оркестр.

У різні періоди Закарпатський хор очолювали Микола Добродєєв, Петро Милославський Михайло Кречко, Микола Попенко, Орест Щербатий, Петро Сокач, Зеновій Корінець, Михайло Вігула. З 2006-го року керує Закарпатським народним хором Наталія Петій-Потапчук.

Керівник Закарпатського хору Микола Попенко разом з колективом. Фото: Закарпатський народний хор | Facebook

"Основи нашого хорового співу заклали наші засновники — Петро Милославський, Михайло Кречко, Микола Попенко. Я як корінна закарпатка дуже люблю нашу культуру, наші традиції, наші пісні, наші обряди. І я щаслива зберігати це. І тим більше, що були такі попередники, які дають мені натхнення це робити. Я дуже добре знала Миколу Попенка, ми з ним дружили. Коли в мене виникали якісь питання, я йому телефонувала чи йшла до нього додому", — пригадує художня керівниця Закарпатського хору Наталія Петій-Потапчук.

З 1979-го року працює у Закарпатському хорі Федір Копинець. Впродовж свого творчого періоду був хористом, солістом, хормейстром і диригентом.

"Я прийшов повчитися як працюють великі спеціалісти. У нас тоді працював керівником Микола Попенко, диригент — Микола Рак. Я прийшов повчитися десь на рік чи два. І так вчимося уже 46-й рік. Вчимося самі і вчимо наших артистів. Колектив їздив на гастролі кожного року. Було таке, що пів року нас не було вдома", — каже Федір Копинець.

Візитівкою Закарпатського хору є народні пісні і танці, які виконують на концертах.

"Закарпатський край він є настільки розмаїтим, настільки багатогранним. Абсолютно відрізняється і кольорова гамма, і хореографічна лексика, і вимова, і манера співу. І це є наша закарпатська культура", — зазначає директорка Закарпатського хору Наталія Петій-Потапчук.

Артисти Закарпатського народного хору виступають на сцені. Фото: Natalia Petiy-Potapchuk | Facebook

"Надихає у творчій роботі наша закарпатська пісня, наші закарпатські танці, тому що вони такі емоційні, такі особливі, не можна порівняти з іншими регіонами. Я роблю обробки для солістів із свого району — Іршавського. Це мені притаманно, бо там пісня звучала з самого дитинства, як кажуть із молоком матері. Це передалося мені, воно мені близьке. Я стараюся передати ці народні зразки хористам, передати колективу хору", — розповідає Федір Копинець.

"Кожен артист, який виходить на сцену, неважливо скільки років він працює, завжди є хвилювання. Виходиш і відчуваєш відповідальність. Тому що ти несеш не тільки пісню, ти несеш національний код, ту любов до закарпатської пісні, яку хочеш відчуваєш сам і хочеш, щоб ця любов відгукнулася у серцях глядача, який прийшов на концерт. І коли видно, що глядач задоволений, дякуючи його реакції на виступ — аплодисменти, схвальні відгуки, обійми, квіти — це неможливо передати, тому що це заряджає втомленого артиста ще раз на сто відсотків. І хочеться ще і ще працювати з щирою душею", — каже солістка Яна Садварі.

"Життя настільки трансформувалося, особливо у молоді, на інше сприйняття, на інше бачення життя і мистецтва. Вони дивляться на це по-іншому, тому що вони живуть у гаджетах, вони слухають іншу музику, але політика нашої роботи спрямована на те, щоб відволікти їх. І це виходить. Маємо багато концертів для молоді, для школярів. І з перших хвилин ми бачимо, що та музика, яку ми їм пропонуємо, вона їх відволікає. І на мій погляд, те, що ми пропонуємо молоді — це пам’ятати своє, пам’ятати наші корені", — заступник директора, соліст хору Володимир Гірник.

"Відчувається, звісно, дуже велике захоплення. Коли ти під час такого шаленого ритму танцю знайдеш погляд глядача, ти бачиш захват у цьому погляді. Це дає ще більше наснаги, більше мотивації, більше драйву", — зазначає хореограф-репетитор Закарпатського хору Ірина Кізюр.

"Я пам’ятаю свої перші враження, коли тільки прийшов і ми почали грати твори наших класиків Дезидерія Задора, Іштвана Мартона. І в цьому унікальність — вони писали твори лише для Закарпатського хору. І я був дуже вражений, бо я й сам люблю якісну, цікаву ві свіжу музику. Перше, що дає мотивацію — це наш глядач. Після кожного концерту, коли ти дивишся на їхні одухотворені обличчя. Нещодавно, 31 серпня, ми мали концерт в Ужгородському замку, через тиждень мене зустріла одна знайома, яка була присутня на концерті. Каже: “Я дотепер ще ходжу в тому піднесеному стані. Ви мене так зарядили”. Ось це і дає натхнення і мотивацію, віра людей", — каже керівник оркестру Закарпатського хору Михайло Бровді.

"На моїх очах змінилося вже третє покоління Закарпатського народного хору. Коли я тільки прийшов, то співали ті, хто стояв у витоків цього колективу. Ми співали Петра Милославського, Михайла Кречка, Миколу Попенка. Я стараюся у тих творах передати молоді всі традиції, манеру співу, трактовки пісень, ті напрацювання, які зробили попередні керівники. Наша молодь виросла у іншій атмосфері, вони можуть і не знати ті закарпатські народні пісні. Тому треба це передавати", — розповідає диригент Закарпатського хору Федір Копинець.

Артисти Закарпатського народного хору з 2014-го року виконують світанкову “Молитву за Україну” у День Незалежності.

"Зустріч сонця із Закарпатським хором. Це така унікальна мистецька подія, яка чим далі, тим більше збирає людей у День Незалежності України. І вже останні два роки це вже міжнародна подія. До нас онлайн підключаються люди з різних країн. 2025-го року підключалися з Європи, Північної, Південної Америки. Це вражаюче", — ділиться Наталія Петій-Потапчук.

Артисти хору їздять за кордон у європейські країни — Словаччину, Угорщину, Хорватію, Німеччину, Італію. Цьогоріч Наталія Петій-Потапчук їздила у Бразилію.

"Давала майстеркласи у групі українських митців якраз для української діаспори Бразилії і Аргентини. Приємно, коли можна поділитися досвідом Закарпатського народного хору. Ми ставили пісні, наші танці для українців цих країн. Це було просто незабутньо", — каже Наталія Петій-Потапчук.

Унікальними і автентичними є закарпатські народні танці.

"Закарпатські танці мають іншу манеру виконанні ніж танці інших регіонів України. Вони відрізняються як костюмами, так і музикою. Тут був вплив інших країн. Тільки у Закарпатському хорі є можливість виконувати танці національних спільнот Закарпаття — угорців, словаків, румунів", — каже балетмейстерка Закарпатського хору Анна Кохан.

Артисти Закарпатського народного хору. Суспільне Ужгород/Олександр Курта

"Якщо говорити про танцювальну лексику, у нас своя хореографічна лексика, основу якої поклала наша легендарна Клара Балог. Ми цінуємо це і дуже пишаємося цим. Бо ось це класика, це ми повинні зберігати", — зазначає художня керівниця хору Наталія Петій-Потапчук.

У вересні 2024-го на фасаді Закарпатської філармонії відкрили меморіальну дошку балетмейстерці Закарпатського народного хору Кларі Балог.

В Ужгороді відкрили меморіальну дошку балетмейстерці Закарпатського народного хору Кларі Балог. Суспільне Ужгород/Олександр Курта

"Я спостерігала з багатьма балетмейстрами, за їхньою роботою. Клара Балог внесла найбільший внесок у хореографічне мистецтво, за її творами створений золотий фонд. Вона до кожного свого танцю дуже ретельно підбирала костюми відповідно до того району, з якого вона взяла лексику для свого танцю. Ми старалися завжди берегти ці костюми. Якщо приходили нові артисти, ми завжди їм пояснювали: “Бережіть кожну вишиванку, кожну деталь, бо це все ручна робота. Це вишивальниці, які вишивали хрестиком. Це не машинна робота. Цим костюмам вже багато років. І ваше завдання ці костюми берегти для наступних поколінь”, — каже балетмейстерка Закарпатського хору Анна Кохан.

Заслужений академічний Закарпатський народний хор концертами для своєї аудиторії відзначає 80-річчя. У творчих планах — продовжувати зберігати народні традиції і популяризувати культуру.

Артисти Закарпатського народного хору. Суспільне Ужгород/Олександр Курта

"Дуже багато різних подій ми організовуємо зараз. Із сміливістю беремося за найвищі наші планки. Особливо у теперішній час, у період військової агресії Росії, Закарпатський народний хор є не тільки потужним мистецьким колективом. Ми є голосом або совістю народу. Ми завжди перші відгукуємося на всі події. Ми займаємося волонтерською діяльності, ми даємо багато благодійних концертів не тільки в Україні, а й за кордоном. Зокрема, “Різдво єднання” — у дев’ятьох європейських містах", — каже директорка, художня керівниця хору Наталія Петій-Потапчук.

"Не тільки представляємо нашу культуру у її розмаїтті, а й допомагаємо дітям, людям, які опинилися у непростому становищі під час війни. Звичайно, з перших днів повномасштабної війни нам здавалося, що руки опускаються, нам не хотілося співати, грати, танцювати. Був такий ступор. Але все таки, коли проходить це усвідомлення, що фактично народна творчість, народна пісня — це основа, це як друга молитва. Ось це ми повинні зберігати. Ну уявіть собі, якби ми не співали, не танцювали, ці діти, які тепер ростуть, вони б не знали народних пісень, танців, обрядів, традицій, вони б собі не уявляли як виглядає закарпатський костюм. І ми вирішили, що це наша місія — ми повинні якнайкраще популяризувати нашу культуру до свого глядача", — зазначає Наталія Петій-Потапчук.

Суспільне Ужгород