Рак сечового міхура сучасні ризики та методи лікування

Дізнайтеся, які перші симптоми можуть вказувати на рак сечового міхура, як його своєчасно діагностувати та які сучасні методи лікування дають найкращі результати. Рання діагностика значно підвищує шанси на повне одужання.

Рак сечового міхура – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань сечової системи, яке щороку діагностується у тисяч українців. Ця патологія частіше зустрічається серед чоловіків, особливо старше 60 років, та характеризується високою ймовірністю рецидиву навіть після успішного лікування.

У цій статті ми розглянемо основні аспекти раку сечового міхура в Україні: його поширеність, причини, симптоми, сучасні методи діагностики та лікування, а також заходи профілактики, що дозволяють мінімізувати ризики.

Як розвивається рак сечового міхура

У більшості випадків аномальні зміни в сечовому міхурі виникають з клітин слизової оболонки органу – уротелію. На ранніх стадіях захворювання, коли пухлина обмежена лише слизовою оболонкою і не поширилася на м’язовий шар, цей тип раку називають неінвазивним раком сечового міхура. У деяких пацієнтів пухлина проникає глибше, у м’язовий шар та всю товщу стінки сечового міхура. Такі форми називають м’язово-інвазивним раком сечового міхура. Пухлини можуть поширюватися за межі органу, вражати сусідні тканини та органи. Ракові клітини здатні переміщатися лімфатичними або кровоносними судинами, утворюючи метастази в інших органах.

Причини та фактори ризику

Найпотужнішим фактором ризику розвитку раку сечового міхура є куріння. Канцерогенні речовини сигаретного диму потрапляють у кров, потім фільтруються нирками та концентруються в сечі, довготривало ушкоджуючи слизову оболонку міхура.

Інші важливі фактори ризику включають:

• Старший вік – більшість випадків діагностується у людей старше 60-65 років.
• Спадкова схильність – наявність раку сечового міхура у родині підвищує ризик.
• Професійний контакт із хімічними речовинами – наприклад, ароматичні аміни.
• Хронічні запальні захворювання сечового міхура, зокрема тривалий цистит.
• Зловживання знеболювальними препаратами.
• Попереднє лікування хіміо- або променевою терапією, особливо в ділянці малого тазу.

Як зазначають фахівці лікарні LISOD, найефективніший спосіб знизити ризик – повна відмова від куріння, навіть якщо у вас вже діагностовано рак сечового міхура. Куріння не лише підвищує ризик виникнення захворювання, але й погіршує перебіг хвороби та збільшує ймовірність рецидиву.

Інші профілактичні заходи включають регулярні медичні обстеження, контроль за хронічними запальними процесами сечового міхура та мінімізацію контакту з потенційно небезпечними хімічними речовинами.

Симптоми та ознаки, що можуть вказувати на рак сечового міхура

Онкологічні захворювання сечового міхура часто не проявляються на ранніх стадіях, тому їх виявлення може відбуватися лише при появі перших симптомів або скарг. Основні ознаки включають:

• Наявність крові в сечі – сеча може мати червонуватий або коричневий відтінок, іноді кров помітна лише при лабораторному дослідженні.
• Підвищене бажання сечовипускання без збільшення об’єму виділеної сечі.
• Дискомфорт або печіння в області сечового міхура під час сечовипускання.
• Біль у бічній частині живота або тазу без очевидної причини.

Варто зазначити, що ці симптоми можуть бути пов’язані з іншими, зазвичай доброякісними станами, такими як інфекції сечових шляхів чи камені в нирках. Проте будь-яке їх поєднання або повторюваність потребує обстеження у лікаря.

Діагностика раку сечового міхура

При підозрі на рак сечового міхура пацієнту призначають комплексне обстеження для підтвердження діагнозу та визначення стадії захворювання. Основні методи включають:

• Клінічний огляд – оцінка загального стану пацієнта та виявлення можливих симптомів.
• Лабораторні дослідження – аналізи сечі та крові, які можуть виявити ознаки крові або аномальних клітин.
• Цистоскопія – огляд внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою спеціального оптичного приладу, що дозволяє виявити пухлину та взяти біопсію для гістологічного дослідження.

Для уточнення поширення пухлини та планування оптимального лікування можуть призначатися додаткові методи:

• Ультразвукове дослідження (сонографія) – дозволяє оцінити структуру сечового міхура та сусідніх органів.
• Комп’ютерна томографія (КТ) – детально показує анатомію органів малого таза та наявність метастазів.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – використовується для оцінки глибини проникнення пухлини та її взаємодії з прилеглими тканинами.
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) – допомагає виявити активні ракові клітини у всьому організмі.
• Сцинтиграфія скелета – проводиться при підозрі на метастази в кістках.

Лікар детально пояснює, які обстеження доцільні на кожному етапі, та визначає оптимальний порядок їх проведення для максимально точного діагнозу.

Лікування раку сечового міхура

Метод протипухлинної терапії підбирається індивідуально, залежно від стадії захворювання, глибини ураження тканин, наявності метастазів та загального стану пацієнта. У сучасній онкології застосовують комплексний підхід, який поєднує хірургічні, медикаментозні та променеві методи.

Місцеве хірургічне лікування (ТУР-Б)

Трансуретральна резекція пухлини (ТУР-Б) є стандартним методом лікування неінвазивного раку сечового міхура. Операція проводиться через уретру без розрізів, що знижує ризики ускладнень та скорочує час відновлення. Під час ТУР-Б видаляють пухлину і беруть біопсію для оцінки глибини ураження.

Місцева медикаментозна терапія (інстиляції)

Інстиляції передбачають введення протипухлинних або імуностимулюючих препаратів безпосередньо в порожнину сечового міхура. Цей метод ефективний для знищення залишкових клітин після ТУР-Б та зменшення ризику рецидиву. Найчастіше застосовують БЦЖ-терапію або хімієпрепарати у вигляді розчинів для інстиляцій.

Радикальна цистектомія

При м’язово-інвазивному раку або повторних рецидивах може знадобитися повне видалення сечового міхура – цистектомія. Під час операції хірург формує нове відведення сечі:

• Аутотрансплантація сечового міхура – створення нового міхура з частини кишечника.
• Уростомія – формування штучного виходу сечі на черевній стінці.

Це радикальний, але часто єдиний спосіб досягти тривалого контролю над хворобою при глибокому проростанні пухлини.

Радіотерапія

Радіотерапія може застосовуватися як самостійно, так і в комбінації з хімієтерапією. Вона дозволяє зменшити розмір пухлини, контролювати симптоми та іноді замінює хірургічне втручання у пацієнтів, які не можуть перенести операцію через супутні захворювання.

Системна медикаментозна терапія

Системне лікування включає:

• Хімієтерапію, яка знищує швидкозростаючі ракові клітини та застосовується перед операцією (неоад’ювантна терапія) або після неї (ад’ювантна терапія).
• Імунну терапію, яка стимулює імунну систему пацієнта до боротьби з пухлиною.

Ці методи особливо важливі при метастатичному раку, коли пухлина поширилася на інші органи, і повне одужання зазвичай неможливе. Лікування спрямоване на уповільнення прогресування захворювання, зменшення симптомів та продовження життя.

В українських онкологічних центрах застосовуються сучасні протоколи лікування. Доступ до нових імунотерапевтичних препаратів поступово поліпшується, а комплексний підхід дозволяє пацієнтам отримувати лікування на рівні світових стандартів. Важливо проходити регулярні контрольні обстеження після лікування, оскільки рак сечового міхура має високу схильність до рецидиву.