В Ужгородському прес-клубі презентували три видання, які поєднали Закарпаття, Польщу та Пряшівщину

Укладачка серії, науковиця та письменниця Тетяна Ліхтей  ознайомила присутніх ще з одним потужним виданням: «Літературні взаємодії в поліетнічному просторі Закарпаття і Пряшівщини: інтерв?ю з науково-творчою елітою».

Олександра Козоріз зауважила, що започаткуванням унікальної серії «Між Карпатами і Татрами» Тетяна Ліхтей розпочала культуру дипломатію ще у 2001 році. «Мені пощастило бути редактором цього першого випуску і стати авторкою декількох видань», - каже Олександра Козоріз, перші переклади якої з’явилися саме у цій серії. У 42-ий випуск увійшли 12 віршів польського поета Владислава Броневського.

«Частина творів Владислава Броневського з’явилися у двомовній збірці  «П'ятицвіття польських поетів» — це поетична антологія творів Владислава Броневського, Константи-Ільдефонса Ґалчинського, Ярослава Івашкевича, Леопольда Стаффа та Юліана Тувіма. Але я залишила десь 12 віршів, які були дуже тужливі, що я ніяк не могла до них взятися. Тож вони вийшли тепер у випуску «Між Карпатами і Татрами». Владислава Броневського свого часу цінували дуже як великого поета. Він багатогранний, але багатостраждальний: чимало пережив і перебув, зокрема хотів робити навіть цілий фільм зі своєю донькою, яка трагічно загинула. Він був емоційно наснажений і завжди любив свій дім у Плоцьку, над берегами Вісли. Писав про свої берези і клени, про п'ятсотлітній дуб на своєму обійсті», –  розповіла перекладачка і прочитала кілька поезій.

«Владислава Броневського багато років не визнавали: його твори вилучали з підручників, адже для влади він здавався надто химерною постаттю, – зазначає Тетяна Ліхтей. – Сьогодні ми поступово повертаємо його ім’я та творчість у «культурний простір».

Друга книжка, яку ми презентуємо, – це переклад твору Івана Горвата. Він також трагічна та водночас визначна постать. Іван Горват – словацький поет-модерніст, дипломат і політик, який у 1948–1950 роках обіймав посаду посла Чехословаччини в Угорщині. Саме там його безпідставно звинуватили у державній зраді, сфабрикували справу та засудили на десять років. Його звільнили лише через дев’ять років, тяжко хворим, фактично помирати. Проте саме міжвоєнний період став вершиною його творчості.

Це був час, коли демократична Чехословаччина відкрила «вікна у світ» до Європи, до Сорбонни, до провідних університетів. Іван Горват, за словами Тетяни Ліхтей, у тій аурі свободи, незалежності став говорити про людину вільну, людину- митця. Героєм його оповідання «Людина на вулиці» є художник, митець, якому здається, що він найщасливіший, що все буде так, як він планує. Він любить вино, жінок, свободу, мандрує по світу, але не знає, що небезпека завжди чатує там, де ти ніколи на неї не чекаєш».

Тетяна Ліхтей також докладніше розповіла про видання «Літературні взаємодії в поліетнічному просторі Закарпаття і Пряшівщини: інтерв?ю з науково-творчою елітою». Книжка об’єднує розмови з яскравими представниками інтелектуальної спільноти Закарпаття і Пряшівщини: Любицею Баботою, Надією Вархол, Василем Густі, Олександрою Козоріз, Марусею Няхай, Наталією Петріцею, Михайлом Романом, Йосипом Шелепцем, Валерією Юричковою та Іваном Яцканиним, які діляться досвідом у сфері міжкультурної комунікації та літературних взаємин.

«Інтерв’ю з Іваном Яцканиним я зробила окремо, –  зазначає Тетяна Ліхтей, –  адже він фактично є патріархом нашої літератури. Хоча Любиця Бабота жартома називає його “нашим молодим хлопцем”, бо він лише на кілька років молодший за неї. Так само й Надія Вархол, знана письменниця, публіцистка й перекладачка, яка не раз приїжджала до нас, –  нещодавно відзначила свої 75 років. Вона все життя пропрацювала в Музеї української культури у Свиднику; їй присвячено окремий розділ у монографії “Епічні імпресії” Джоґаника, де подано огляд найпомітніших пряшівських авторів. А відомому пряшівському ученому Михайлу Романові 1 листопада цього року відзначали 95 років».

Особливе місце у виданні займають праці Йосипа Шелепця – автора численних евристичних досліджень, який ретельно переосмислює маловідомі факти літературної історії, спростовує усталені твердження та відкриває нові джерела. «Читаючи його роботи, –  каже Тетяна Ліхтей, –  довідуєшся неймовірно багато нового, навіть про авторів і тексти, які ми вважали давно вивченими».

Серед героїв книги  і представники Закарпаття. «Зокрема, Олександра Козоріз, яку пряшівські колеги називають «відкриттям», адже раніше не були знайомі з її перекладацькою і науковою діяльністю. А Наталія Петріца нині чудово заповнила нішу чесько-українських взаємин, –  додає Тетяна Ліхтей. – Вона прекрасно володіє чеською і знає, як працювати з цією темою».

«Ми багато говорили про те, що культурний обмін – це взаємний процес. Адже не лише Польща чи Європа дають щось нам, а й ми маємо що запропонувати їм. Ми інколи навіть не усвідомлюємо, наскільки це важливо, – каже Василь Густі, поет, перекладач, есеїст. –Пригадую, коли вийшов перший випуск серії «Між Карпатами і Татрами». Наступного року виповниться 25 років від її заснування. Ця серія стала містком між поколіннями та народами. Й стала справжнім брендом Закарпаття. Коли ми говоримо про регіон у контексті європейської літератури, неможливо оминути цю серію. Вона об’єднала десятки імен: українських, словацьких, чеських, і що мене особливо тішить – польських авторів. З кожним роком географія видань розширюється, і сьогодні серія впевнено стоїть у європейському літературному просторі».

«Коли ми говоримо про українську поезію, про Скунця, Кременя, лауреатів Шевченківської премії – вони всі тут, у цій серії. Коли говоримо про світ української літератури – він тут. А тепер уже й світ українсько-польської поезії поруч із нами», - підкреслив Василь Густі.