"Не маємо залишати сім'ї сам на сам із болем": в Ужгороді вийшли на акцію-нагадування про полонених і зниклих безвісти

Про це Суспільному повідомила учасниця акції Дзвінка Білоног.
"Я долучаюся до акцій підтримки та нагадування про полонених і зниклих безвісти захисників України, тому що перш за все так проявляю свою солідарність із сім'ями, які проходять шлях очікування, а дехто невідомості за долю своєї дорогої людини... Водночас для мене це можливість "поспілкуватися" з містянами, які за своїми буденними турботами, можуть забувати про те, що поруч з нами живуть люди з неосяжним болем у серці", — розповідає Дзвінка Білоног.
"Кожна необережно кинута нами фраза про, до прикладу, марність захисту країни, чи взагалі відсутність у своєму спілкуванні згадки про війну, може завдати додаткових страждань батькам, коханим, дітям тих, хто чекає. Тож своїм долученням, я говорю кожній мамі: "Я знаю про Ваш біль і страждання, помічаю його. Я співчуваю тому, що Ви зараз проходите, але знайте, що Ви у цьому не самі", — каже учасниця акції.
За словами Дзвінки Білоног, всі українці мають виховувати у собі повагу та вдячність до тих, хто захищає країну, у кого росіяни відібрали життя, волю чи здоров'я.
"Ми не маємо залишати сім'ї сам на сам із цим болем, страхом, бо живемо у спільній країні і їхні сини, доньки, чоловіки воювали за кожного громадянина цієї країни. Якось я стала свідком, коли одна з жінок зі своїм сином прийшли на акцію і повідомили про те, що їхнього чоловіка і тата повернули з полону. Бачила на обличчі кожної з учасниць акції радість і надію, що одного дня і вони зможуть побачити тих, кого найбільше чекають. А включеність кожного з нас додає їм у цьому віри і сил".
"Закликаю долучатися до акцій, які проходять щонеділі на площі Петефі з 12:00 до 13:00. Можна постояти навіть кілька хвилин, можна прийти зі своїм плакатом, можна позичити (їх завжди вдосталь). Зупиніться, коли чуєте як учасники співають славень, проявіть повагу. І окреме прохання до водіїв: посигнальте, коли проїжджаєте повз. Це теж привертає увагу перехожих до акції та підсилює заклики її учасників", — каже Дзвінка Білоног.
До теми
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Понад 500 військових та близько 40 капеланів: роми Закарпаття під час великої війни
- Як корифей українського театру Микола Садовський на Закапатті працював: нариси з історії «руського театру» при «Просвіті» в Ужгороді
- На Закарпатті відсьогодні заборонено вилов струмкової форелі: обмеження діятимуть до березня
- Як Закарпаття перебудовує кордон на перспективу
- Як у Великій Доброні на Закарпатті вирощують перець та виготовляють паприку
- Двічі переселенець, колишній айтівець, а нині прикордонник: історія Антона Циганкова з Донеччини
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Прикордонник Равік: нищити ворога з неба і зберегти своїх на землі
- «Не чекати болю»: про міфи навколо раку молочної залози та важливість профілактики розповіла лікарка Христина Футько
- Документуйте пам’ятки України — подавайте фото на конкурс Вікіпедії!
- Йосип Бокшай: від російського полону до засновника закарпатської школи живопису
- Медицина в однострої: покликання Інни Гіголаєвої
- На Закарпатті сім’ям ромських військовослужбовців надаватимуть комплексну підтримку
- Дві роботи – одна відповідальність: Дмитро Герей – історія прокурора, який став військовим
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Засуха виснажує річки України: оголошено найвищий рівень небезпеки через антирекорди рівня води
До цієї новини немає коментарів