Мукачівський аеродром ніхто не хоче купувати

Та вже другий аукціон так і не відбувся. Заявок чекали півтора місяця. Чутки про те, що летовищем зацікавилися кілька іноземних фірм, і навіть прогнози, що виграє цей конкурс німецька компанія, виявилися тільки чутками. Наразі жоден інвестор офіційно не подав заявки до участі в аукціоні. Це підтвердив начальник управління комунальної власності Мукачівського міськвиконкому Василь Укста.

Востаннє аеродром приймав літаки ще 13 років тому. Нині тут усе, що не встигли розікрасти люди та не знищила природа, поросло травою. Залізничні колії, злітна смуга та кілька ємностей для пального — це все, що залишилося від військового аеродрому. А колись цей потужній стратегічний об’єкт всесоюзного значення приймав багатотонні винищувачі, адже спеціальне суперстійке покриття злітної смуги розраховане на більш потужну техніку. До слова, воно й досі збереглося.

Головна умова продажу колишнього Мукачівського аеродрому як цілісного майнового комплексу, розташованого в с. Павшино на вул. Аеропортній, 2 — інвестування для проведення комплексу робіт з реанімації аеродрому та розбудови його інфраструктури. Термін введення в експлуатацію першої черги — на пізніше 5 років від дати затвердження результатів конкурсу на сесії міської ради. Місцева влада мріє відродити колишній військовий аеродром. Фахівці вважають, що він матиме певні переваги перед Ужгородським, адже до Мукачівського летовища вже підведені широкі й вузькі залізничні колії. А за кілька років поруч запрацює п’ятий транс’європейський коридор “Лісабон—Київ”. Та найголовніше — літакам не доведеться щоразу порушувати чужий повітряний простір. Адже нині літаки залітають на територію Словаччини. Для цього щороку доводиться продовжувати відповідний договір. До слова, за підрахунками експертів, попередня вартість інвестиційного проекту сягає 30 мільйонів євро.

Свого часу відомий у світі бізнесмен Алекс Ровт, уродженець Мукачева, який нині є чи не найпотужнішим виробником мінеральних добрив у світі, зацікавився цим об’єктом. Та після того, як його експерти все ретельно прорахували, вирішив не вкладати кошти у Мукачівський аеропорт.

Загальна площа об’єкта 250 га, з них до комунальної власності міста нині вже передано 196 га з усім нерухомим майном, що розташоване на цій території. А інша частина й досі належить військовим. Непорозуміння між місцевою владою та військовими полягає в несанкціонованому демонтуванні плит цистерн та інших матеріалів. Та допоки територію аеродрому охороняє одна людина, довести причетність військових до цих дій майже неможливо.

Як повідомив начальник управління комунальної власності Мукачівського міськвиконкому Василь Уста, наразі приймання заяв на участь у конкурсі продовжено до 17 жовтня 2006 року, умови конкурсу залишилися незмінними.

До слова, єдине, що може зацікавити потенційних інвесторів летовища, — це земля. За сотку тут пропонують 500 доларів, а площа аеропорту понад 200 га. До слова, в Україні нині є чимало подібних об’єктів, які роками шукають інвесторів і все безрезультатно. Подібна доля Луцького аеропорту, місцева влада вже кілька років шукає партнерів-інвесторів, які би відродили цей об’єкт.

РІО

 

24 вересня 2006р. -->