У НЕДІЛЮ НА РАХІВЩИНІ ГОТУВАЛИ "БЕРЛИБАШСЬКИЙ" БАНОШ

Банош—страву із сметани та кукурудзяною муки на святі можна були коштувати безкоштовно, як і інші численні страви, що їх приготували господині та господарі із п’ятнадцяти вулиць села. Крім бринзи, вурди (овечого сиру), тут пропонували ріпу із шкварками, мелайний пиріг, гурку, домашню ковбаску, кремзлики, вареники по-костилівськи, голубці, а також власноруч приготовані яфинівку, горіховку, грушівку, навіть "берлибашський коньяк"--міцний напій, настояний на різних гірських травах. Дегустація супроводжувалася святковою програмою з виступами народних колективів із Закарпаття та Румунії, місцевого сільського драматичного театру, якому у 2002 році було присвоєно звання народного. Грав найстаріший учасник місцевої самодіяльності скрипаль Іван Романюк, співали місцеві молодиці, головною вулицею села йшло імпровізоване весілля з молодятами на конях, гості оглядали виставки пасок та вишиванок.
Згодом був обрано головного ватага свята Богдан Тодер, голова місцевої громадської організації "Тиса", який приготував банош для всіх охочих (для цього напередодні костилівські господині зібрали 7 літрів сметани). Разом з ним примовляла над стравою, як це зазвичай робиться, 71-річна Ганна Кушнір, яка 16 років свого життя провела на полонинах. "Банош-- це наша перша гуцульська страва, -помішуючи кукурудзяну крупу із сметаною у великому казані, розповідав журналістам Богдан Тодер.-- Раніше коли було скрутно з їжею, нашою стравою була кукурудза і кукурудзяна мука, звідси пішли кулеша і банош." Щодо назви страви костилів ці мають різні версії: одні кажуть, що був ґазда Банош, і йому ґаздиня казала: їж, Банош, їж, Банош. Звідси і назва. Інші стверджують, що колись на полонині скотарка варила кулешу, в яку дала тільки сметану. Її запитали, що вона таке зварила, у відповідь та сказала " Ба нуш-- немає біди, хороша страва".

Голова села Ольга Сметанюк ініціативу проведення такого фестивалю аргументує тим, що Костилівка нічим не відрізняється від інших карпатських сіл, роботи тут немає, туризм тільки починає розвиватися. "Щоб мати родзинку в селі ми хотіли показати чим живемо, привабити чимось туристів. У минулому році справа зрушила з місця: наші 8 садиб прийняли 200 чоловік. А проведення самого свята—справа не з дешевих. На все потрібно до 10 тис.грн. Це дуже великі гроші для нашого села, бюджету якого ледве вистачає на виплату зарплат. Та допомогли спонсори, а також вихідці з Костилівки, які зараз мають приватний бізнес. Давно і активно ми співпрацюємо із Швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства FORZA, які надають інформаційну підтримку. Силами проекту створено інформаційні стенди про село, його історичне минуле, та сучасні дані. Стенди встановлено у самому центрі села для зручностей гостей та жителів громади. Також проект надав школі села Костилівка навчальні та картографічні матеріали для учителів та учнів села." Найбільш масштабним заходом, у якому FORZA підтримав громаду Костилівка-- стало створення традиційного полонинського господарства на
полонині Берлибашка: будівництво самого господарства - колиби для вівчарів та
загону для овець та нового туристичного притулку на 32 місця

 

15 травня 2007р. -->