Гальмо

Це коли коаліційний про-ект змін до закону про застосування імперативного мандата вже за відсутності в залі після 24 години фрак-ції "Наша Україна" підтримала лише фракція БЮТ. Жодного голосу від коаліції. Країна, яка в цей момент ще не спала, могла на власні очі побачити Юліну ганьбу і впевнитися, що заради своєї мети вона здатна-таки від-верто зрадити і указ президента, чия дія на той момент вже припинилася, і спільні дії об’єднаної опозиції, і власні заяви про несуміс-ність з пропозиціями коаліції...

З боку ж коаліції цей "кидок" був і передбачуваний завдяки попередньому провалу іншого закону — про зміни до адміністративного судочинства, і одночасно провокацією саме для БЮТу. Мовляв, коаліції не вистачає всього лише кількох голосів, то підтримайте... Юля "купилася", і це зганьбило її гірше, ніж навіть вищезазначені "зради". А ще з боку коаліції це був свого роду ремейк голосування за Мороза-спікера, коли ПР не дала жодного голосу за власного висуванця Азарова.

Слава Морозу, тим біль-ше, що тепер не знадобиться його включення до списку ПР, чий рейтинг, кажуть знавці, він сильно підважує. Але при чому тут "лідерство" в Партії регіонів? А в тім, що він задовольнив більшість з депутатів-"регіоналів", які не бажають виборів навіть всупереч готовності до них самого Януковича. Який, зі свого боку, всупереч їхнім бажанням, можливо, щось там і погодив з президентом ввечері 30 травня, але зреалізувати так і не зміг. Бо його фракція діяла вже не під його ке-рівництвом, а під впливом Мороза.

Не варто також було прем’єру приховувати від суспільства і суперечностей, що створила між ним і президентом боротьба за силовиків. Що, зокрема, пана Піскуна на посаді генпрокурора прем’єрові важко обстоювати, оскільки коаліція чомусь досі не бажає позбавити того депутатських повноважень? Хоча, здавалося б, саме це з боку коаліції є найкращий шлях до врегулювання питання, — за-мість постанови про "від-мо-ву" президенту звільняти Піскуна, схвалену навіть за відсутності відповідного подання Ющенка.

Треба сказати, що ця постанова коаліції повністю відповідає войовничому духу попередніх, які вже були скасовані. Одна з них, відверто підбурливо-провокаційного характеру, встигла призвести до нещодавньої надмірної активності міністра внутріш-ніх справ Цушка. Її наслідки тепер цікавлять всіх вже не як елемент силового сценарію, а як передумова інфаркту міністра.

Ну, що ж, не пошкодував Мороз власного однопар-тійця Цушка, тим більше не пошкодує якогось Піскуна. Останній найменше кому готовий служити, то це Морозу, — хоч той і поспі-шив відвідати його в ГПУ. Може, й не його самого, а кримінальні справи, що є в дійс-нос-ті єдиним предметом, заради якого будь-кому спаде на думку штурмувати приміщення цієї установи.

До речі, якщо вибори не відбудуться, Мороз просуватиме й далі свій проект змін до Конституції, який фактично зведе Януковича на ніщо передусім у влас-ній політичній силі. Коли коалі-ція вимагає від опозиції скласти мандати (при-чому на підставі не закону, а схожої на закон постанови, також ухваленої з іні-ці-ативи Мороза), але при цьому відкладає решту змін, "забувши" й про склад ЦВК, — вона тим самим унеможливлює не вибори, а здійс-нення умов участі в них Партії регіонів.

Тепер кілька слів про Кон-ституційний суд, від якого коаліція начебто продовжує очікувати остаточного вердикту щодо указу президента та своєї легітимності. Якщо навіть залишити осторонь проблему суд-дів, звільнених президентом, то в КС існує проблема судді, звільненого самою ВР — судді Стецюка.

Але дуже цікаво, як ставиться до цього звільнення сам Конституційний суд, який ще не вирішив питання про скасування указу щодо нелегітимності ВР. Чи не вбачають судді, звільнені президентом, аналогію його долі зі своєю? Як це впливає на кворум? А на легітимність остаточного вердикту? Адже з точки зору президента це звільнення — просто подарунок від коаліції, аби не визнавати "вирок" КС у будь-якому разі.

Так що політична криза продовжує буяти. І перемогу спікер Мороз може святкувати хіба що над Януковичем. В момент загострення загрози "силового сценарію" пані Герман заявила, аби не радикальна опозиція — то кризу вже майже вдалося "спустити на гальмах".

Нині, враховуючи, хто в коаліції працює головним "гальмом" дострокових виборів, доводиться припустити, що пані Ганна сплутала гальмо зі стартером. Буває.

Ірина Погорєлова (скорочено)

РІО

 

02 червня 2007р. -->