Позиція КПУ в сучасній політичній ситуації

Під час нашої минулої зустрічі я висвітлював позицію КПУ в сучасній політичній ситуації, інформував вас про рішення Уряду і парламентської коаліції національної єдності від 3.05.2007 р. щодо поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення. Мова йде про суттєве збільшення до Дня Перемоги разової допомоги інвалідам ВВВ, вдосконалення медичного обслуговування ветеранів, підвищення і вирівнювання пенсій, введення другого етапу єдиної тарифної сітки окладів для вчителів і медиків, додаткову матеріальну підтримку постраждалих чорнобильців та їх сімей. Цими соціальними заходами охоплюється до 17 млн. громадян. Для них Кабінет міністрів України збільшив дохідну і витратну частини Пенсійного фонду на 5 млрд. 244 млн. гривень. Місцеві бюджети отримують необхідні субвенції.

В листах, усно, по телефону Ви мене запитуєте: чому ці доплати подекуди затримуються? Причин декілька. Довго Президент не підписував прийнятий Верховною Радою України закон про відповідні зміни до бюджету. Недопрацьовує і місцева влада. А вона в Закарпатті, як відомо, „помаранчева”, тобто нашоукраїнська-бютівська. Як сказав у п’ятницю міністр Михайло Папієв, група депутатів – тимошенкінців попросили Генеральну прокуратуру України розібратися у фінансовій і правовій обґрунтованості вказаних виплат. Це їх справа. Я лише підкреслю: збільшення Пенсійного фонду стало можливим завдяки оживленню економіки, зростанню промислового виробництва і внутрішнього валового продукту. Цей фонд став бездефіцитним. Інфляція за І квартал зберігається на рівні 1,3%.

Слід враховувати й те, що Коаліція національної єдності і її Уряд не мають змоги працювати нормально, бо опозиція постійно ставить їм „палиці в колеса”, заважає на кожному кроці, висуває всілякі звинувачення, тобто створює екстремальні умови, відволікає від головних справ. Інколи дивуєшся витримці Януковича, Азарова та інших урядовців.

Всі ми бачимо, що ющенківців, тимошенківців та їх підручних типу Луценка менше всього турбують інтереси народу, на першому плані в них одне: вибори до Верховної Ради. Їм потрібен реванш, необмежена влада. Якими виявилися результати діяльності урядів Тимошенко – Єханурова, добре відомо. Не ідеалізуючи Коаліцію національної єдності, задля об’єктивності пам’ятаймо і те, яку спадщину вона отримала. То ж чесніше було б не заважати їй працювати. Опозиція ж, як кажуть, палець об палець не вдарила, щоб хоч щось реально вирішити. Крім безкінечного словоблуддя, брехні, провокацій, агресивності від її діячів нічого не видно...

Що ж далі буде, питають мене як політика і науковця чи не на кожному кроці. Нагадаю: 27 травня ц.р. підписана спільна Заява Президента, голови ВР і Прем’єр – міністра про невідкладні заходи, спрямовані на розв’язання політичної кризи шляхом проведення позачергових парламентських виборів 30 вересня ц.р. Всі сподівалися, що протиборство в Києві завершується. Наша партія застерігала, що на такій, кулуарній основі неможливо провести чесні, прозорі, а головне – законні вибори. Щодо дострокового припинення повноважень ВР і призначення її нових виборів – потрібні рішення Конституційного Суду. Однак Президент паралізував його роботу, він грубо втручається в діяльність місцевих органів правосуддя, інспірував фарс в Генеральній прокуратурі України, перепідпорядковував собі Внутрішні війська, скоїв інші дестабілізуючі дії. Як заявило Міністерство юстиції, Ющенко за останні півроку видав 62 укази, що мають „ознаки явної неконституційності чи незаконності”. З такого свавілля дивуються представники авторитетних міжнародних організацій. Так, керівництво ПАРЄ висловилось за повернення опозиції до Верховної Ради, визнання рішень Конституційного Суду. Однак наших горедемократів це не влаштовує. Як бачимо, після 27 травня становище не поліпшилося, політична боротьба в Києві триває.

Яка, у зв’язку з цим, позиція КПУ? 2 червня відбувся Пленум ЦК нашої партії. Розглянуто політичну ситуацію в країні і завдання комуністів. Наші думки висловила ветеран праці з Мукачева Тетяна Петрівна Хмелєвська. Я брав участь в редакційній комісії Пленуму. У одностайно прийнятій постанові ЦК підкреслено, що президент і підтримуючі його сили здійснюють повномасштабний державний переворот з метою встановлення тоталітарної націоналістичної диктатури, спрямованої на перетворення нашої країни в фактичну колонію США. Для реалізації своїх планів вони намагаються підмінити Конституційні норми правовим свавіллям і силовим тиском; свідомо дискредитують систему державної влади, ідеї парламентизму й правосуддя, провокують розкол України, втрату нею незалежності та суверенітету.

І це не перебільшення. Висновки, передбачення, застороги нашої партії, на жаль, постійно збуваються. Так було на початку рухівської істерії; так сталося з прихватизацією; так ми відверто казали про кумівський режим; так оцінюємо підступи „помаранчевих”.

Сьогодні комуністи - єдина політична сила, яка послідовно виступає проти загрози націоналістичної диктатури. Ми не йдемо на угодовські змови й з неолібералами, що домінують в Партії регіонів. Чітко усвідомлюємо: буржуазні й дрібнобуржуазні „антипомаранчеві” партії, тобто синьо-білі, дбають про корпоративні інтереси. В силу своєї класової сутності вони постійно демонструють хитання і готовність іти на угоди із змовниками, що нагадує капітуляцію.

Саме такою ЦК нашої партії вважає угоду Ющенка, Януковича і Мороза, підписну 27 травня ц.р. Рішення про дострокові вибори було прийнято не з допомогою конституційних процедур, а шляхом закулісної домовленості, за спиною суспільства.

Та це не дивно. Задумайтесь: хто сьогодні править Україною? Ті, в кого багатства і влада. Київський журнал „Фокус” нещодавно опублікував список 100 найбагатших українців. У ньому від Рената Ахметова до Андрія Задорожного – усі названі мільярдери й мультімільонери накопичили сукупний капітал на понад 70 млрд. амер. дол. Тобто власність купки олігархів сягає майже національного ВВП ( який торік склав 81,5 млрд. дол.).

Загальновідомо, що ніде в світі мільярди, а тим більше мільйони не заробляють чесною працею. Додам: такої концентрації капіталів, як у нас нема, ні в Росії, ні в США чи інших країнах Заходу. Серед „діамантової сотні” – представники усіх, крім Комуністичної, партій, різних національностей ( поряд з 44 українцями – росіяни, євреї, грузини, вірмени, татари, азербайджанець, грек, литовець та особи з неясною національністю). 55 з них – живуть і бізнесують в Києві. То ж зрозуміло, чому в столиці центр політичної, економічної й ідеологічної боротьби. Щодо Закарпаття, то в нас торік було 117 мільйонерів офіційно, а скільки „в тіні” – невідомо.

От для кого потрібна влада! Попереду – приватизація найвигідних галузей і підприємств (Укртелеком, морські порти, залізниці, металургійні комбінати, шахти, земля). Тому ЦК нашої партії попереджає: політична криза в Україні створена штучно, олігархічними кланами, вона не подолана, як говорив 28 травня Президент, а переходить у нову, більш жорстку стадію. Криза може завершитися громадянським протистоянням, встановленням право–націоналістичної диктатури і завдати колосального удару по міжнародному престижу країни, її економіці, рівню життя нашого народу.

Що нас чекає? Загострення класового протистояння. Багаті конкурують між собою, ненавидять одні одних, але заради спільних інтересів домовляються. Вони ладні на дрібні уступки, подачки для бідних. А в своїй ненаситності не знають меж і міри, особливо новоспечена, молода, амбітна буржуазія. Задля надприбутків і самозбереження вона ладна на все. Саме тому багатії скупили телестудії, газети, інші ЗМІ. Через залежних політиків, науковців, журналістів вони обманюють трудящих, фальсифікують минуле і нинішнє буття, нав’язують свої погляди, маніпулюють громадською думкою. І праві, і центристи, і псевдоліві об’єднуються в антикомунізмі, який активізується щоразу перед виборами.

На жаль, тон у цьому невдячному хорі задає Президент. Невже для нього головне – мазохістське мусування трагічних подій 30-х років, нищення радянської символіки, реабілітація бандерівщини, вшанування пам’яті Юрія Шухевича, Ярослава Стецька та інших прислужників гітлерівських окупантів?

Про те, що пропонує КПУ в цій ситуації, поведемо мову в наступних передачах „Позиції”

Дякую за увагу.

 

12 червня 2007р. -->