ПРО "СВІЖІ ОБЛИЧЧЯ", "ЧЕСНІ ВИБОРИ" І "ЧИСТІ РУКИ"

І це не відняло в нього авторитету, скоріше навпаки. А ще можна пригадати, коли на одному зі з’їздів, на якому вирішувалась доля керівництва, чи не половина актового залу Київської політехніки, де проходив форум і який заходив в тупикову ситуацію, скандувала – „Катеринчук!”. Пану Миколі треба було просто піднятися на трибуну і повести зібрання далі і, однозначно, що лаври керівництва дістались би йому. Є в житті, повірте, такі ситуації, а політика тут далеко не виняток, що доля може вирішуватися в лічені хвилини.

Але чи то пан Катеринчук не зорієнтувався, можливо, по молодості, чи то згадав за почесного голову партії, але такого кроку не зробив, не скористався, так би мовити, історичним моментом. Скоріше всього, цю ситуацію першим „прочитав” Ромчик Безсмертний, за командою якого, кажуть, вимкнули світло. Щось за сценарієм матроса Железнякова – „караул устал нести службу”. Але це вже історія, хоча про такі речі треба добре пам’ятати.

Склалося так, що нині навколо блоку або можливого об’єднання дуже багато непростих перемовин. На перший погляд, ніби однодумці і справа щодо умов подальшої співпраці і формування списків мала би бути не дуже обтяжливою.

Але, як бачимо, не все так просто. Ми в попередньому номері подали матеріал, де пан Катеринчук висловлював побоювання, що є така версія, де „правиця” і НСНУ ніби ведуть перемовини щодо можливості майбутньої коаліції з „регіоналами”. А „Народна самооборона”, до якої зараз належить пан Микола, категорично відкидає таку можливість, як, між іншим, і БЮТ. Значить, у Катеринчука є така гарантія, що помаранчеві можуть набрати більшість. А паралельно цим розвідкам підкидуюються списки – перша п’ятірка, перша десятка блоку пропрезидентських. Останній такий варіант підкинув Балога, а буквально на другий день вже була реакція, зокрема і від пана Костенка – це, мовляв, самодіяльність головної канцелярії. Але постає питання – для чого? Можливо, це така собі, як кажуть рибалки, проба „на живця”. Прощупування думки. Коли так, то виходить, прозорості там малувато, бо крім цього, деякі політологи підкидають і такий проект, що фактично блок НСНУ, „Самооборона” та „правиця” мають ще одну складову, яка не афішується – Секретаріат Президента, а дехто простіше це називає – „Балоган-лімітед”. Схоже, що так і умови, які висунув пан Луценко, що якщо до 1-го липня не буде ясності, то його „Самооборона” йде окремо. Вторить йому і його однодумець Катеринчук – „розбіжимося”. Дехто схильний ще і до того, що як НСНУ, так і „Самооборону” трішки нервозить „правиця”, бо вона фактично не добавляє блоку відсотків, а тільки користується їхніми рейтингами, відбираючи місця в списках. Так то воно так, але десь має рацію цей же пан Костенко, який доводить, що фактично НРУ породив те, чим нині користуються інші. А воно все так було, і амбіції були, коли ми „ділили” той же НРУ. І тоді це допомагала тодішня влада, а що робить нинішня, також є очевидним, вона не дуже різниться від попередньої, у боротьбі з якою „помаранчеві” й отримали перемогу в 2004-му.

Факт незаперечний. Нині багато розмов, що, мовляв, не потрібно наперед ділити посади, а почекати результатів виборів і потім домовлятися. Але це вже було, і ми дуже добре пам’ятаємо формування коаліції після виборів 2006-го. Так що наступати на граблі в черговий раз навряд чи вартує. І абсолютно має рацію пан Микола Томенко, коли авторитетно на передачі „Майдан” позавчора заявив, що треба нині, мабуть, перестати розмірковувати щодо можливості чи неможливості проведення виборів, а думати про те, що буде після них. Правда, такої ж думки, і вже давно, дотримується і Володимир Литвин, і, погодьтеся, що так має бути. Ми нині можемо сміливо прогнозувати один варіант – ніхто, або жодна партія чи блок не набере більшості. Жоден, а про конституційну годі й говорити. То що ж нас жде після 30-го вересня? Ох, не просте запитання, і якщо нині вже розмовляти про більшість серед головних гравців, то може закрастися думка, а погодьтеся, що вона також має право на життя: а для чого тоді, власне, вибори? Правда, непросто задача стоїть перед нами і головне, що розв’язувати її нам з вами. Без нас вже вирішували і, схоже, готові це вчинити знову, а тому за місяці, які залишилися, вартує добре усвідомити і всім: а що далі?

Написаного сценарію нема і не буде і, повірте, жодна модель європейська не лізе в наше перекручене поняття щодо національної свідомості, а головне – в розмежуванні „де моє, а де державне”. Не вийшло з тим, тому влада в нас була і залишається, хоче хтось того чи ні, бізнесом. Є на то рада? Звичайно, і її навіть обіцяє цей же пан Кириленко. Щиро проголошує, що списки будуть формуватися відкрито і на з’їзді, і за рейтинговими голосуваннями. Так би і мало бути, а при чому тут Балога зі своїми „списками”. Він яке має відношення? А праві таки, виходить, ті, що твердять про „четверту” силу блоку, ще ми видимо ролики пана Президента, які, за задумом авторів, ніби несуть соціальне навантаження.

Ні, я нічого проти пана Президента не маю, але давайте будемо таки чесними, бо про це говоримо. Дайте нарешті людям, українському народу, визначитися, не хапайтеся за ту владу, як за соломинку. Поверніться, кохані, нарешті до свого народу, який виживає за 500 грн. у місяць. Ви того не знаєте? Де ж обіцяна пенсійна реформа, де правда в пенсіях у 500 грн. і 45 тис. гривень? Знову обіцянки, а вже, мабуть, треба звітуватися, пройшло два роки правління, відчитуватися, напевно, треба і тим же януковичам. Аякже , бо „тому що” і „покращення вже сьогодні” не було.

Отут то нам, шановні виборці, і поле для діяльності. І вкотре добре думаймо про „свіжі обличчя”, „чесні вибори” і „чисті руки”. Шануймося!



Ігор ГАВРИЛІВ
Трибуна

 

28 червня 2007р.