НЕ В ГРОШАХ ЩАСТЯ

Ціла серія президентських указів про розпуск парламенту нарешті почала діяти. Не в тому сенсі, що Верховна Рада припинила свою роботу. Не виключено, що вона ще спробує зібратися на засідання. Але почали спрацьовувати ті моменти у президентських указах, які спрямовані проти політичної корупції.

В українців зародилася слабенька, але все-таки надія, що гроші далеко не все вирішують у політиці. Чесно кажучи, для нас це ще дуже в новинку, оскільки упродовж півтора десятиліття українська політика була так густо просякнута цинізмом і корупцією, що в якісь переміни поки тяжко віриться. І все ж певні тенденції намітилися.

По-перше, до мега-блоку “Наша Україна” увійшли націонал-демократичні партії, хоч згідно з дотеперішніми соціологічними замірами вони нібито не надто сильно підвищують загальний рейтинг блоку. І вже точно не зможуть підтримати виборчу кампанію солідними фінансовими вливаннями, як це колись могла Партія промисловців і підприємців. Рух, УНП, КУН приносять у блок солідний моральний капітал і наповнюють цьогорічну кампанію більш акцентованою національною ідеєю, чого минулого року так бракувало. Цікаво, що із включенням цих партій до блоку (в чому за останні тижні були чималі сумніви) його загальний рейтинг почав зростати значно швидше, ніж передбачалося. Кампанія наповнюється національним духом, що, мабуть, цілком відповідає намірам В.Ющенка. Аби лише тільки націонал-демократи не були використані під час кампанії, а потім відтіснені іншими учасниками блоку, як це вже не раз бувало в минулому. Принаймні, патріотичні політики найбільш стійкі щодо політичної корупції. На відміну від бізнесменів, для них у майбутньому парламенті просто не буде іншої більш природної ніші.

По-друге, певний шанс з’являється у малорейтингових партій. І це пов’язано з ідеологізацією кампанії у цілому. Як у борщі шмат яловичини, свинини, сала (тобто великі парламентські фракції) супроводжуються численними овочами і спеціями, так і тепер виборець може звернути увагу на дрібніші партії – Народну, Народно-Демократичну, “Віче” тощо. Все-таки багато хто за останні два роки розчарувався у великих силах, їхній парламентській поведінці. Якщо ідейна складова виборчої кампанії набуде більшого значення, виборець цілком може звернутися до тих нових нюансів, які пропонують йому названі партії, незважаючи на їхні значно скромніші бюджети.

По-третє, намітилися проблеми у Партії регіонів, хоча якраз у неї особливих проблем з фінансуванням кампанії немає. Частково нинішній складний період пов’язаний з тим, що будь-яка урядова партія під час виборів стає об’єктом прискіпливої критики з боку виборця. Частково причиною є тривала відсутність партійного лідера В.Януковича, що перебуває на лікуванні. Без нього відчутно загострилися внутрішні суперечності, дається взнаки несприйняття багатьма членами команди одне одного. Оскільки на цю партію працюють дуже фахові політтехнологи, від неї очікується максимально конкретна і деталізована програма. Проте це тільки половина справи. Далі членам виборчого списку доведеться особисто переконувати виборця у своїй щирості, високих людських якостях, професіоналізмі – і тут вже ніякі технологи не допоможуть. Є речі, котрі за гроші не купиш.

По-четверте, свої складності у БЮТу. Сила ця цілком прохідна, тому зібрати необхідні для проведення кампанії кошти не так вже й складно. Але в тім-то і справа, що гроші тепер вирішують далеко не все. Після того, як “Наша Україна” максимально ідеологізує свою кампанію, БЮТові теж не лишається нічого іншого. Досі цей блок будував свою кампанію на двох тісно взаємопов’язаних моментах. З одного боку, це особиста харизма його лідерки, з іншого – його послідовна революційність, котра давно вже стала якоюсь самоціллю. Як казав мушкетер Портос, я б’юся, тому що б’юся. На сьогодні цих двох моментів стає уже замало. Виборець хоче чітко усвідомлювати ідеологію цього блоку і бачити у ньому команду, а не один лише фон для лідерки. Якщо Ю.Тимошенко прагне стати прем’єром, то логічно, що верхівку її списку складуть потенційні міністри, замміністри, голови держкомітетів тощо. Якщо рік тому блок мав можливість включити до себе чимало грошовитих, але не надто придатних до парламентської чи урядової діяльності кандидатур, то тепер принципи його формування мають бути зовсім іншими. Добру команду за гроші не купиш. Її треба складати роками, підганяти дощечку до дощечки, як елітний паркет. Відсотки, набрані цим блоком, великою мірою залежатимуть від того, наскільки вдасться переконати виборця, що таку унікальну команду таки створено. Різні же красиві банальності про справедливість нині вже не спрацьовують. На такі ролики не варто витрачати кошти.

Отже, кампанія, що намічалася під

знаком усе тієї ж політичної корупції, проти якої вона мала спрямовуватися, тепер поволі набирає нових рис. Це тільки слабенькі тенденції, які, проте, міцніють з кожним днем. Принаймні, у це дуже хочеться вірити.



Сергій ФЕДАКА
Трибуна

 

19 липня 2007р. -->