У БОРОТЬБІ З ВІТРЯКАМИ

Здається, що ні в кого це вже не викликає ні захвату, ані відрази. Чи спрацювали оті гасла в якійсь мірі на імідж політичних блоків і партій, які нині при владі, важко повірити. Маю на увазі позитивний момент. Скоріше, що таки ні, адже видається, що нашому пересічному і маленькому, і великому українцю скоріш за все хотілося б почути власне не саму ідею, а більше про можливі шляхи її впровадження, а простіше – про, так би мовити, матеріалізоване її підґрунтя. На жаль, так не стається, бо маючи нині всі важелі впливу на розвиток економіки, нинішня влада всіх рівнів чомусь не спромоглась хоч би розпочати впровадження нею ж на перспективу декларованого.

Отже, врахувавши, мабуть, поради своїх політтехнологів, лідерами провладних блоків запускається тема боротьби з корупцією. Але ми вже про це чули і дуже добре пам’ятаємо, що саме ця тема була головним „коньком” в Леоніда Кучми, коли він пішов на другий термін, а чим закінчилась ця „боротьба” – також достеменно відомо. Ні, нам так фахово що з президентського, що з прем’єрського оточення тлумачать про оте зло, що деколи закрадається думка, що наші найголовніші очільники ніби були відсутні у власній державі як мінімум пару років. Деколи нам навіть ріже вухо щось із тих девізів, де йдеться про несумісність влади і бізнесу. Що робити нам з вами: сміятися чи плакати?

А паралельно отій, не побоюсь цього слова, вакханалії нам вперто нав’язують думку, що окрім отих, що нині є у парламенті, ніхто інший, маються на увазі нині позапарламентські партії, не мають жодних шансів подолати виборчий бар’єр. Така ось ніби складається ситуація і нема ніби на то ради і вони годні побороти корупцію, яку самі і породили, і яка так буйно розквітла за останні роки (?!). Немає ради – і кінець, і немає нам нібички ніяких шансів, а тільки ще раз повірити їм. А якщо таки доводиться десь на публічних виступах аналізувати пропозиції, і реальні, яких багато, наприклад в цьому ж „Блоці Литвина”, то „мегаблоківці” або їх підручні завжди знаходять аргументи ніби в нереальності запропонованих ідей, а саме браком коштів.

А це, повірте, від лукавого і таки тягне на визначення щирої брехні. Та ми з вами, себто держава наша, змордована отими недолугими правителями, є казково багата. Один тільки аргумент: нині європейська спільнота саме в нашій неньці-Україні бачить спасіння у виживанні. Саме так, і це було оприлюднено зовсім недавно, адже бабця-Європа має добру пам’ять і знає, де житниця Європи.

Ще один штрих: задумайтеся тепер над тим, скільки нашої економіки загнано в тінь і скільки сотень мільярдів тих же долярів ходить мимо державної казни? Хто уважно проглядає в Інтернеті „Українську правду”, той, ясна річ, не пропустив публікацій з такими фактурними фотоколажами про маєтності нашої владної еліти (я все-таки залапкував би – „еліти”) всіх мастей, і кольорів, і рангів. То видіти треба, де і фотки з космосу. Аякже, бо там в тих латифундіях і пристані, і корти, і… повнометражні стадіони. Вартість тих володінь сама по собі фантастична. А скільки зжирає прислуга і утримання?

Ми в попередньому номері розмістили з цієї „УП” маєтності наших „мєсних вождів”, так про всяк випадок, нехай народ наш погляне. Хоча дехто може і закинути, що не дуже вони там і величаві, а ще, мовляв, мали люди гроші та й вчинили. І я так кажу, але, кохані мої, йдеться про державних, чуєте, державних службовців і дуже високого рангу. То тоді як? Ми ж бо пам’ятаємо, на чому дехто виїхав в 2004-му і де чи не головним було розділити владу з бізнесом. Не вийшло, як і в тюрмах не ті сидять, так в основній масі там контингент дрібних крадіїв: хто курку поцупив, а хто мобілку чи ще там щось подібне. Не дурний же придумав, що того, хто вкрав мільйон, посадити неможливо. І крадуть, і влада основним своїм „бізнесом” рахує наш з вами бюджет, якого так нам не вистачає і ніколи не буде вистачати, бо це фактично крихти від того, що мало б нам належати.

Єдине, що ще не зовсім прибрано до рук, – так то земелька наша, на яку має надію і ця ж Європа. Отут і ламаються списи, а ще невеличка частка державних підприємств, цих же облгазів, обленерго, деяких заводів і фабрик. Але й тут віднайшли спосіб злодійства, вхрестивши його рейдерством (злодійство, як нині модно, згідно чинного законодавства).

Та що там фабрики! Ось днями комусь сподобалась в центрі Києва стоматполіклініка. І почалась облога, і по повній програмі – з „Беркутом”, з мордобоями. Лікарі попробували протестувати, так їх в каталажку. І це в столиці, а де шукати правди по селах і далях? По тих колись квітучих острівцях наших традицій і сподівань, які щезають під наступом новітніх латифундистів. А ми в Києві творимо музеї старожитностей, руйнуючи паралельно історичні цінності, такі як Мазепинські вали, і під носом Банкової і Грушевського. Перекос цінностей? Схоже, що в правителів наших відчуття тих цінностей було і є відсутнім. І воно, оте загребуще, якраз і сконцентровано в корупції вже новітньої закваски, розповзається по нашій неньці-Україні як пошесть, як новітня чума третього тисячоліття.

А тому мусимо добре усвідомити, що гаслами ми вже ситі. Шукаймо конкретики в планах і обіцянках тих, хто нині включений у виборчий процес і не при владі. Шукаймо прагматиків, де таки проглядається реальний стан справ і доступний шлях реалізації виходу на цивілізований шлях розвитку.

Мене дуже дивує, чому ми, наприклад, не чуємо від „мегаблоків” такої реальної перспективи по виходу із ситуації по наповнюванню бюджетів усіх рівнів, як оподаткування маєтностей. Немає, а це для тих же місцевих бюджетів стало б головним доходом. Роками йде дискусія, а віз і нині там. Так за кого дбають ті, що власне користуються найбільшою часткою всенаціонального добра?

Питання з питань, і я хотів нагадати, що наш ужгородський мер пан Ратушняк, перебуваючи на президентській нараді в Києві більше року тому, якраз і підняв це питання, де обґрунтовано доказав важливість і необхідність впровадження цього законодавства. Кажуть, що Віктор Андрійович тоді дуже схвально відгукнувся, занотував собі і пообіцяв ініціювати це питання. І де воно зараз? А ми знову про міфічну боротьбу, і вже із загрозливою фактично самій незалежності корупцією. Чисто по Сервантесу в боротьбі з отими вітряками.

Але, закінчуючи, хотів би наголосити, що у тій же програмі „Блоку Литвина” ми знайдемо відповіді на вирішення цих архіважливих проблем. Відповіді аргументовані, під які підводяться реальні і матеріалізовані проекти.

Ми багаті і мудрі, а тому таки не маємо права дати себе в черговий раз ошукати.

Шануймося!

Ігор ГАВРИЛІВ

Трибуна

 

08 вересня 2007р.