Що не поділили Віктор Балога та подруга Ющенка

"На герць" стали люди не просто впливові, а надвпливові, водночас обоє близькі до Президента – глава президентського секретаріату Віктор Балога та губернатор Київщини – Віра Ульянченко.

Нинішні "бойові дії" почались після дострокових парламентських виборів. Тоді здалось, що позиції Віктора Балоги похитнулись. Главі секретаріату почали закидати значний недобір голосів порівняно з блоком Юлії Тимошенко, неефективність ідеї об`єднання "Нашої України" з "Народною самообороною", поєднання обов’язків глави секретаріату та керівника виборчого штабу і таке інше. Деякі "НУНСівці" осміліли настільки, що почали давати інтерв’ю, "наїжджаючи" на Віктора Івановича і фактично звинувачуючи його у програші виборів.

Коли поставало питання про можливу зміну глави секретаріату, про Віру Ульянченко згадували мало. Хоча такі розмови велися ще з моменту інаугурації Віктора Ющенка.

Але послаблення позицій Віктора Івановича виявилось не настільки катастрофічним, аби настав час говорити про його відставку. 14-відсотковий результат НУНСу на фоні очікуваних 8-9 відсотків виглядав не так вже й погано. Коли ж пригадувати (чи, швидше, нагадувати кому слід), що починав Віктор Іванович на посаді глави секретаріату з повного безладу, що він фактично витяг розчавленого і деморалізованого Президента з-під катка донецької машини, постає питання: чи може Віктор Андрійович розкидатись такими кадрами?

Що ж стосується Віри Іванівни, яка спочатку активно включилась у цю боротьбу, то її позиції, навпаки, виявились не такими надійними, як могло б здаватись. Так, проаналізувавши результати виборів, бачимо: Київщина на тлі інших областей виглядає менш провальною для НУНС, але насправді ніякого покращення порівняно з 2006 роком для пропрезидентської політсили немає. Навіть навпаки.

Адже, коли врахувати, що порівняно з 2006 роком блок розширився, мала б зрости і його електоральна підтримка. Так, голоси, віддані у 2006 році за блок Костенка-Плюща (більше 24 тисяч голосів), "Пору" (майже 6 тисяч – це 30% від голосів набраних блоком "Пора-ПРП"), блок Кармазіна (майже 9 тисяч) та партію "Вперед, Україно!", могли бути віддані за прибічників Віктора Ющенка. Крім того, до загальної скарбнички блоку мала б відійти бодай третина (загальноукраїнська пропорція у співвідношеннях БЮТу та НУНСу) голосів розчарованих прихильників Соцпартії, яка порівняно з 2006 роком втратила на Київщині більше 80 тисяч голосів. А це ще 24 тисячі голосів.

Отже, навіть для повторення, не кажучи вже про покращення результатів виборів 2006 року (близько 116 тисяч голосів), НУНС міг отримати на Київщині близько 180 тисяч голосів. Натомість блок отримав лише 137 тисяч, або 76 % від означеної цифри. І це попри інші фактори, що мали б сприяти результату. Зокрема, активне застосування в області адмінресурсу, чого не було на виборах 2006 року, місцеве, білоцерківське, походження голови політради блоку Вячеслава Кириленка, яке широко пропагувалось під час проведення агітації на Київщині, а також високий особистий рейтинг Юрія Луценка, що мав би піднімати і рейтинг блоку.

Тепер уже Віктор Іванович перейшов у наступ. З архівів були витягнуті матеріали різноманітних перевірок діяльності відомства, очолюваного чоловіком Ульянченко - Віктором Івченком. Йдеться про Державне агентство з інвестицій та інновацій. Точніше, чимало цих матеріалів вже знаходились у відповідних папках у відповідних органах. Коли зібрані матеріали лягли на стіл Президентові, кажуть, Віктор Андрійович вельми гнівались.

Далі – кадри. Зазіхнувши на крісло Віктора Івановича, Віра Іванівна збиралась після свого призначення на цю посаду залишити "на області" свою людину, а також для гарантій змінити керівництво п’яти пристоличних, тобто прилеглих до Києва, районів. Але з районами справа почала пробуксовувати – процедура зміни непроста, а на рівні районів та в облраді домінують бютівці.

А тим часом Віктор Іванович, навпаки, діє все жорсткіше. Планомірно витискає людей Віри Іванівни із впливових владних структур (скажімо, зі складу РНБО виведено стопроцентну людину Ульянченко – Олександра Садикова). Підкидає Президентові нові матеріали про прорахунки Ульянченко на посту губернатора (на кшталт того, що область щодня втрачає по 40-50 гектарів заповідних лісів між Києвом та Обуховом). Результатом цього можуть бути такі, на перший погляд, незначущі факти, як те, що прізвище улюблениці Президента з`явилось серед губернаторів, в чиїх областях незадовільно ведеться підготовка до річниці Голодомору в Україні.

Можна передбачити, що тиск на столичну губернаторшу лише наростатиме. Можливо, невдовзі в пресі з`являться "розслідування" про минуле героїні (чого варта одна історія з "Бласко", після якої глава компанії Кудюкін сів на кілька років до в’язниці, а Віра Іванівна, яка була представником "Бласко" в Києві, благополучно зникла на кілька років за океаном? Адже досі не пролито світла на справу про зникнення 30 мільйонів доларів, перерахованих на будівництво представництва "Бласко" в Києві). З іншого боку, про саме лише мукачівське минуле Віктора Івановича взагалі можна писати гангстерські саги і знімати відповідні серіали.

Такого роду процеси менш публічні, аніж, скажімо, битви довкола парламентської коаліції. Але вплив на ситуацію в державі вони мають аж ніяк не менший. Тож – чекаємо на продовження.

 

10 грудня 2007р.