ЯКИМ БУДЕ... ПРЕЗЕНТ ВІД МИКОЛАЯ?

І, як на мене, найгучнішим – було оприлюднення паном Олесем Донієм, нардепом від НУНС, на програмі Савіка Шустера „Свобода” інформації, наданої йому відомим журналістом Володимиром Бойко про те, що в системі „Рада” таки побували „гості”, які могли спричинити результати голосування не такими, як вони мали бути за прем’єра минулого вівторка. Пан Доній проінформував публічно, що Володимир Бойко готовий надати матеріал СБУ і засвітити хакера. Бомба? Схоже, що так, і немаленька, бо вже в наступні дні на інтернет-сайтах пішли гуляти всілякі доповнення і вже з конкретними прізвищами, де, між іншим, зазначається, на підтвердження мовленого Олесем Донієм, і те, що згадуваний хакер нині знаходиться на службі в Секретаріаті Президента, а перед тим співпрацював з Віктором Балогою в МНС. Ось так. Звичайно, в усій цій катавасії, яка, погодьтеся, може мати надто потужні висновки, в першу чергу треба розбиратися компетентним, так би мовити, органам. Хочеться думати, що перед тим як видати на широкий загал такий фактаж, як пан Доній, так і пан Бойко розуміли і розуміють зараз про що, власне, йдеться. А ось чи послужить це очищенню нашої політики, чи добавить до її нинішнього стану ще свіже відерце такого собі, даруйте, лайна – залежить від того, яку, зрештою, мету, і по великому рахунку, ставлять перед собою ті особистості, які задіяні на найвищих щаблях влади.

Ось чому не відбулося голосування за прем’єрство в п’ятницю, і ми це знаємо, як і те, на що погодилися народні депутати щодо нинішнього вівторкового голосування. Розумію, читач може взяти в руки газету із запропонованим матеріалом вже після подій, тобто після голосування, і не знайти там можливої логіки прогнозованому розвитку ситуації, але без аналізу пройденого, і з різних боків, навряд чи можна надіятися на результат випадковий, а тим більше під куполами нашої Верховної Ради.

Трохи несподіваною і, мабуть, для багатьох, була така собі дуже лояльна поведінка регіоналів при погодженні умов на вівторок. Такими благими виглядали і чи не найголовніший нині їхній „речник” пан Шуфрич, і вічно закохана Ганця, – хоч до рани прикладай. Нестор Іванович постійно, а на „Свободі” зокрема, і не один раз, все розсипався – „ми вам дозволим”. Воно, з одного боку, виглядає зовсім кумедно, бо, зрештою, хто це „ми” і кому – „дозволим”? Це так, між іншим, а ось чи не приховується за тим, десь в лабіринтах інтриг, якийсь „козир”? Не виключено, і дрімати коаліціянтам аж ніяк не вартувало і не вартує. Ну, до дрімоти може і не допустить спіч Олеся Донія, бо, мабуть, таки розбурхав і багатьох.

Є, ясна річ, зрозумілим, що, окрім того всього мовленого, проблем в коаліції достатньо, і про це, зрештою, сказав у своєму інтерв’ю „5-му каналу” Віктор Андрійович. Як на мене, пан Президент був щирий ( по крайній мірі, хотілося б у це вірити), коли зазначив, що він, воістину, хоче бачити в прем’єрському кріслі пані Тимошенко. І це, хоче хтось того чи ні, є великим аргументом для тих в його блоці, кого там овіюють ще певні сумніви, а можливо і сценарії з "ніяким" урядом і віртуальним прем’єром балогового штибу. Десь так, між рядочками, пан Ющенко ніби давав зрозуміти їм – якщо вони його не послухають, то, як кажуть у Львові, будуть слухати псячу матір.

Я до чого? А до того, що Віктор Андрійович заговорив, і як на мене, нарешті, про можливе розширення коаліції за рахунок Блоку Литвина. Є зрозумілим, що в такий спосіб почесний голова НУНС дає зрозуміти певним заколотникам із цих рядів, яким таки не любляться кандидатури деяких міністрів, запропонованих паном Президентом, про те, хто ґазда в хижі. А також, і це, мабуть, найголовніше, отримати, залучивши Блок Литвина, певний запас міцності в непередбачуваних моментах, включаючи і можливі витівки балогових хакерів, а також барвистих джокерів. А тут, між іншим, або щоб не забути, в СБУ проявилась прекрасна можливість чи нагода не на словах відхрещуватись (інтерв’ю голови СБУ на „ОБОЗі”) від впливу на них головної канцелярії, а на ділі показати служіння інтересам, державним мається на увазі.

Про необхідну співпрацю з Блоком Литвина ніби в унісон з паном Президентом заговорив у п’ятницю на „Свободі” і „головний кум” Петро Порошенко. З його слів, він на самих початках формування коаліції був і залишився такої думки й надалі, що коаліція мала складатися із БЮТу, НУНС і Блоку Литвина. Логічно? Однозначно так, і, хоче хтось того чи ні, життя або розвиток подій таки підтверджують необхідність декому урізати свої апетити до влади, а скоріше до посад. Поділитися треба, і тільки в такому разі чи випадку можна буде тлумачити, воістину, про державницький підхід, або простіше, про виконання передвиборчих програм чи обі-цянок, розданих народу.

І прозоро підходити, наприклад, до того, де взяти гроші на це ж повернення вкрадених від нас збережень в ощадкасах, у реформі цієї ж пенсійної системи і погодинної оплати праці. Візьмімо тільки один канальчик можливого поповнення бюджету на виконання зазначених і обі-цяних виборцям програм. Так от, деякі джерела оприлюднили цікаву інформацію, що на нинішній день ніби чи не сімдесят відсотків товарів до нашої держави йдуть, так би мовити, повз митниці, мається на увазі мимо сплати податі. Жах, чи не так? Але те, що сплачується на нашій митниці офіційно, складає понад двадцять (!!) відсотків нашого бюджету. А тепер візьміть у руки калькулятор і порахуйте, якщо, ну не всі сто, а так десь дев’яносто відсотків товарів будуть іти через митницю цілком офіційно? Ото ж бо. Про пенсії ми вже з вами вели бесіди, власне, про те, що якщо багатотисячні „державні” урізати до просто людських норм, забезпечивши в такий спосіб цивілізовану форму життя, а не існування тих, хто, воістину, руками і розумом створював те, що ми нині маємо, то також, як виходить, не треба нічого вишукувати.

Грошей і багатства в нас доста, поубавити тільки пристрасті декому необхідно. Щодо погодинної оплати, то ми також з вами знаємо. Ось стане Юлія Володимирівна Прем’єром і на другий день, наприклад, покличе до себе панів Пінчука, Ахметова, Коломойського і ще декого, ні, не на званий обід, а так, на філіжанку кави, і покладе перед ними фінансовий чи бізнесовий розклад котрогось, можливо, анг-лійського металургійного олігарха, де зарплата його робітників тисячі євро і де видно також його особисті статки. І так вони, поміркувавши, з прикидами до того, хто нині і що в нас має, можливо, і погодяться з Юлією Володимирівною, що треба ділитися, а що робити? Дехто ще може закинути, що ось ціна на газ піднялася і там біда. Немає ніякої біди, бо також у всіх наших головних „газовщиків” і тих, кого наплодила ота карусель, можна спитати, а скільки взагалі в Україні видобувається газу і куди він іде (і за якими цінами). І що таке оті надбудови „Рос-” і „Укр-енерго”?

Сьогоднішнє голосування це, скоріше

всього, іспит на совість, і всіх без винятку задіяних в нинішній ситуації, і попередніх, що привели до позачергових виборів. Закінчуємо нашу з вами бесіду, мабуть, з надією, що таки сьогодні здоровий глузд візьме гору і до дня Святого Миколая ми отримаємо презент – новий уряд на чолі з Юлією Володимирівною, сформований на довірі в зрозумілій коаліції політичних сил.

Зі святом нас усіх!

Ігор ГАВРИЛІВ

Трибуна

 

19 грудня 2007р.