НЕ В ГРОШАХ ЩАСТЯ.., А СКАРЖИМОСЬ НА БІДНІСТЬ

Але все-таки, яка ж кількість папірців, які так приємно шарудять, потрібна "малим" чи "середнім" українцям, щоб почуватися комфортно?

Те, що українці задоволені життям значно менше, ніж жителі європейських країн, пояснюється двома основними чинниками. По-перше, більшість наших співвітчизників справді бідні. Порівняйте хоча б рівень середньої заробітної плати в містах України та Європи. Якщо у нас це приблизно 1500 гривень, то в Парижі чи Римі разів у 15 більше.

По-друге, на Заході люди просто соромляться казати, що вони бідні. А пересічний українець, навпаки, увесь час плаче і скаржиться, як йому погано. Тому, коли ставлять запитання щодо оцінки свого матеріального становища, 50–60 відсотків наших співгромадян стабільно відносять себе до бідняків. Навіть у росіян кращі показники, бо вони мають барські традиції, які не дозволяють займатися самоприниженням.

А такі держави, як США або, наприклад, Німеччина, гарантують двірникові мінімальну зарплату $ 7,5 за годину. Тобто, на місяць двірник заробляє близько $1,8 тис. Про зарплати українських двірників ми скромно промовчимо, оскільки такі суми навіть непристойно називати вголос. Утім, від української людини на запитання: "Чи в грошах щастя?", у 90% випадків отримаємо відповідь: "Звісно, ні!". А перефразувавши запитання "Скільки вам потрібно для щастя?", багато хто практично з ходу називає конкретну суму. Парадокс цілком з’ясовний: бідна українська людина захищається тим, що свято вірить: гроші – не головне. Але, проте, майже всі наші дії в житті направлені на заробляння цих самих грошей. Якщо щастя не в грошах, то віддайте їх мені – така версія народної мудрості, мабуть, час від часу спадає на думку кожному. Бо гроші тепер не лише еквівалент людської праці. Гроші – то мірило розв’язання проблем.

Та й саме поняття "щастя" кожен трактує по-своєму. Знайома журналістка оцінила своє щастя в $2 мільйони – їй потрібен будинок, хороша машина і стартовий капітал для власного видання. А знайомий програміст відповів: "Та лише б на сигарети вистачало і на їжу...". Що з цього приводу думають експерти? На думку фахівців, щоб комфортно почуватися в місті, потрібно заробляти як мінімум $1000 на місяць – за умови, що людина забезпечена житлом. Якщо ж "квартирне питання" залишається відкритим, то сума автоматично підскакує вдвічі чи втричі – кредити на житло безкоштовно нині, на жаль, не роздають. Що ж входить у вищезгадану суму в 1000 умовних одиниць? Невеликі кредити на побутову техніку та інші "дрібниці життя", відвідини розважальних закладів (концерти, боулінг тощо), посиденьки з друзями за чашкою кави в кафе і, природно, обіди в робочий час. Також у цю суму входить літній відпочинок за кордоном і сезонна закупівля одягу і взуття.

Утім, для багатьох українців така зарплата – межа мріянь. Адже в цілому наш народ розділився на дві групи – пасивні мрійники й активні діячі. Для людини пасивної ціна щастя, як правило, астрономічна – $100 мільйонів. Отримати такі гроші нереально, тому людина знімає з себе всяку відповідальність: навіщо добиватися чогось, якщо цих грошей все одно не заробити. Це хороше виправдання перед самим собою для ледарів і невдах. Активніші люди набагато стриманіші у запитах на щастя. І тому вони називають реальну кількість грошей, за допомогою яких можна зробити життя краще. Але найсумніше, що отримане завдяки грошам щастя – продукт такий, що швидко псується. Ще роки три тому $500 були верхом фінансового щастя, а зараз запити вже зросли. Адже чим більше грошей у кишені, тим більше запитів. А відчуття щастя, відповідно, все менше...І якщо раніше хороша газова плита була верхом блаженства для господині, то тепер вона не може жити без мікрохвильовки, блендера, соковижималки тощо. Людина швидко адаптується до нових умов і починає хотіти більшого.

Напевно, Вам не раз доводилося чути від друзів, родичів, знайомих побажання типу "Ну, щастя і здоров’я тобі! І побільше грошей!", "Успіхів! Багато грошей!", "Океан любові і золоті гори!" або більш нейтральне – "Благополуччя тобі!". І ось щодня наше життя вже наповнене прагненням до заробітку. Або – добування і добування. Ні, природно, щохвилини про це не думаєш, але коли наближається день зарплати, настрій все-таки підвищується, і здається, щастя в житті стало трохи більше.

Навряд чи хтось погодиться, що гроші – це мета його або її життя. Проте чи не обдурюємо ми себе – адже "жити добре, а добре жити – ще краще"?

Американські дослідники дуже люблять цю тему й із завидною постійністю публікують дані про те, як впливає матеріальний достаток на задоволеність життям. У США стала достатньо популярною теорія про "матеріалістів і ідеалістів". Її суть зводиться до того, що чіткого зв’язку між рівнем доходу і відчуттям себе щасливим (щасливою) не існує. Зате є зв’язок тим часом, які цілі ставить людина в житті і його (її) задоволеністю буттям.

Матеріалісти стурбовані в першу чергу досягненням певного рівня добробуту. І в той момент, коли їх доходи починають відповідати їх уявленням про багатство, вони відчувають себе щасливими людьми. Чим стурбовані ідеалісти – питання складніше, на яке американські учені відповідають туманно: "не грошима". Проте саме ці "не грошові" турботи допомагають ідеалістам немов здійнятися над світом і оптимістично поглядати зверху на приземлених матеріалістів, що витрачають свій час на сколочування чергового мільйона.

Матеріалісти - люди набагато менш щасливі, чим ідеалісти, вважають американські учені. Зробивши метою свого життя мати "купу грошей", вони не тільки страждають від деколи недостатнього розміру цієї "купи", але і перетворюють гроші на засіб поліпшення відносин з тими, що оточують. Проте це не гарантує щастя – за наслідками досліджень, матеріалісти більш конфліктні і відносяться до людей і відносин також, як і до речей, вважаючи, що все продається і купується.

Чи то справа ідеалісти – і грошові невдачі сприймають легше, і відносини з тими, що оточують, не перетворюють на ринок, і живуть довше. Гроші є – відмінно, ні – теж не погано, проживемо абияк, що-небудь придумаємо. До речі, в російському кінематографі є немало прикладів таких героїв – багачів-ідеалістів. Наприклад, фільм "Все буде добре". Ось що радить персонаж Олександра Збруєва, багатий емігрант з Росії, одній бідолазі, яка раптом порушила веселе гуляння своєю особистою трагедією – вкрали улюблений і дорогий плащ: "Мужик, я тебе навчу, що треба робити. Ти руку підніми. А потім різко опусти і скажи: "Ну і хрін з ним, з плащем!"

Головне виведення даної теорії полягає в тому, що для того, щоб бути багатим і залишатися щасливим, треба не дуже "зациклюватися" на грошах. Дослідники заявляють: "підвищення добробуту (американців), подія за чотири останні десятиліття, ні на йоту не збільшило (їх) суб’єктивне відчуття достатку життям".

І все-таки – ідеалісти, матеріалісти – це там, в Америці. А що у нас?..

Питання "Скільки грошей треба для щастя", мабуть, вже стало "вічним". Всякий раз, коли хтось задає його, отримує багато різних думок. І всякий раз ці думки знаходяться між двома полюсами – відповідями, що перетворилися на приказки "не в грошах щастя" і "щастя не в грошах, а в їх кількості". А ще точніше про це сказав Шопенгауер: "Здоровий жебрак щасливіший за хворого короля". Дана думка зустрічається в різних інтерпретаціях, сенс яких зводиться до наступного: здоров’я – це щастя, і якщо його немає – віддаси будь-які гроші, і невідомо, з яким результатом.

Добре, коли гроші не приносять проблем в наше життя і відчуття щастя від них не залежить. Добре, коли гроші вирішують труднощі і додають нові можливості. І добре, коли людина сама може вирішувати, потрібні їй гроші для щастя чи ні.

Хай так буде і у вас – свобода вибору, щастя і гроші – стільки, скільки потрібно.

Тарас ПЕТРІВ

Трибуна

 

21 січня 2008р.