ПАРТІЙНА НЕМІЧ ЧИ "ХВОРОБА СУСПІЛЬСТВА"?

Що тут сказати, напевно, з гумором у пана Шустера все в порядку. До того ж визначеність представників регіонів, яких запрошують на передачу, вселяє надію, що наш мудрий народ навряд чи піде на повідку в тих політичних шарлатанів, які нині в черговий раз хотіли б знівелювати нашу з вами, дорогі мої українці, думку.

Спостерігаючи за маневрами, або навіть чи не бойовими діями між Банковою і Грушевського, ми маємо можливість вчути вже про конкретику по виходу із тої політичної, даруйте, каламуті, куди нас затягують до кінця невизначені заяви і, чого гріха таїти, подеколи з відкрито абсурдними підтекстами. Нарешті ми вчули те, що, мабуть, мало прозвучати вже давно, а саме про необхідність вже визначитись – хто, власне, нині править державою, як і необхідність чіткого розмежування, або, зрештою, дати відповідь, чи потрібні нам і Президент і Прем’єр в такому статусі, як воно виглядає зараз і взагалі. Про це відважно днями вповіла пані Тимошенко. Зрозуміло, що головним поштовхом для цього стало інтенсивне форсування щодо нової редакції Конституції, яка вродилась на Банковій і яку мала б затвердити Рада, створена там же, із наступним узаконенням на всеукраїнському референдумі в обхід Верховної Ради. А це, повірте, є небезпечним явищем, бо якщо вчинимо в такий спосіб, то ми фактично попираємо нині діючу Конституцію. І ось тоді вже може наступити, воістину, повний правовий хаос.

Тут я хотів би похвалити пана Кравчука, який при всіх його хитрих політичних замашках своєчасно зреагував на стан справ, скликавши раду старійшин. Правда, тут же йому закинули, що в такий спосіб, розхвалюючи паралельно і Юлію Володимирівну, він ніби торує дорогу есдекам. Дехто вже розмірковує про можливе призначення Віктора Медведчука послом в Росії, адже майбутній президент в наших сусідів, як не як, кум Медведчука. А якщо навіть і так, то що – хіба не можливий такий варіант? Але Бог з ним з варіантом, скоріше всього, наших старійшин таки хвилює ситуація, що нині склалася і що можливе, так би мовити, на перспективу. Хочеться, принаймні, в це вірити, а от ще закиди, що, мовляв, ота Рада пен-сіонерів хіба ж бо має правове підґрунтя? А тут я категорично не згоден, бо таке саме коріння має і Рада конституційна, яку формував Балога.

Отже в даній ситуації верх триматиме той, хто найбільше буде наближений до думки народу, і тут ніяких секретів. Адже тільки в такий спосіб можна розраховувати на Правду. Нам бо з вами відомо, як проводився отой знаковий референдум при Кучмі, коли адмінресурс „голосував”, а на Закарпатті тодішній голова ОДА, а нині поки що головний канцелярист Балога аж перестарались і накидали більше 100 відсотків. Згарячу, так би мовити, забувши, як у них прийнято, про межу пристойності. Щоправда, потім все звалили на помилки в техніці.

Та Бог, чи краще чорт з ними, але ота референдумна витівка, схоже, на це і розрахована. Біда, як на мене, ще і в тому, що на суботній політраді політичної партії „Народний союз Наша Україна” (НСНУ) була підтримана така ідея, а це вже не дуже штимує як по відношенню до партнерів по коаліції, так і, зрештою, по блоку, де ще вісім партій. І тут якраз хотілось би наголосити на тому, що прийнята на цій політраді резолюція щодо формування єдиної партії вже через два місяці також насторожує.

Ні, я не збираюсь входити в справи цієї політичної сили, а тільки хотілось би в певний спосіб уяснити, як, наприклад, цей же Костенко чи Тарасюк, а, можливо, і Матвієнко будуть пояснювати своїм партійцям про ліквідацію самих себе. Особливо важко уявити, як то буде прийнято моїми колишніми побратимами по НРУ в цій же Галіції. Не уявляю, як може себе самознищити ця організація, яка відвоювала фактично незалежність, а нині чи не повинна зійти, даруйте, на пси і піти служити політичним жуликам балогам і петьовкам з крілями і їм по-дібним. Правда, мудрагелі з тих рядів кажуть, що можна все це владнати в певний спосіб, внісши зміни в законодавство щодо політичних партій.

Воно, ясна річ, все можна, а особливо, коли владний дурман, помножений на незаконно нажите багатство, затьмарює розум. А воно десь так і є, бо як інакше пояснити слова, мовлені братом Президента Петром на цій же політраді. Пан Петро, коментуючи вихід із партії Балоги і його цімбориків, вповів, що це не позначиться на популярності, а щодо низького і постійно падаючого рейтингу, то (наберіть повітря в груди) винне суспільство, хворе воно, мовляв (?!).

Як вам такий пасажик? Це ми з вами, дорогі мої українці, на думку Петра Анд-рійовича, щось не так мислимо, як би їм з балогами хотілось. Приїхали!

Ні, це добре, я вам скажу, бо хвороба, яка воістину є, на видноті. І тут я хотів би знову повернутись до мовленого в суботу Юлією Володимирівною щодо тиску на уряд, який можна спокійно кваліфікувати як таки напад. І ми це виділи і чули, і пані Юля змушена була під тим шаленим тиском віддати газові борги з бюджету, з яких, ясна річ, ще своє хапнуть як „Рос-”, так і „Укргазенерго”. Але вже з 1-го березня оте що „Укр...” ніби спочине в Бозі, принаймні в цьому переконана пані Юлія. Дав би то Господь.

Звичайно, що нас усіх, у першу чергу, цікавить, коли вже нарешті запрацює Верховна Рада і, ясна річ, коли припиняться атаки на уряд. Розмови щодо заміни керівництва секретаріату на Банковій, скоріше всього, мають ґрунт під собою, і це, мабуть, стало зрозумілим і Віктору Андрійовичу. А ще дуже і дуже хотілось би і мені, і багатьом маленьким і великим українцям, аби пан Президент найшов спосіб і час для правдивого аналізу нинішніх справ, а головне – тверезо оцінити перспективу майбутнього президентства. Бо тут, схоже, і зарита сокира війни, яку так дехто хотів би витягнути на поверхню. Воно ж бо для нас з вами є зрозумілим, що оточення, співаючи осанну пану Президенту, виключно думає за себе. Ну, не співпадають можливості з потребами і, даруйте, насилування ситуації стане небезпечним, і це треба розуміти. Приховане, брехливе, якщо хочете, все рівно стане явним.

І ще хотілось би трішечки повернутися до головної нині теми в області, а власне до протистояння між мерією Ужгорода та обласною адміністрацією. Простіше, це не протистояння, як на мене, а не що інше, як спроба „завоювання” мукачівськими Ужгорода, прибравши перед тим до рук фактично всю область. І оте ніби виправдання пана Івана Балоги на теледебатах минулого вівторка виглядало на фоні конкретики заступника міського голови пана Химинця, як дитячий гамір. А одкровення нині головного обласного і "барвистого" економіста у владній новинці, того, який у свій час обікрав місто на десятки мільйонів, взагалі не витримують критики.

Після зазначених теледебатів, на яких я мав честь бути присутнім, я запропонував Івану Балозі знайти порозуміння для початку хоча би в двох речах, а саме: не кивати землі радгоспу „Ужгородський”, які по праву належать ужгородцям, а по-друге, дати команду міліції допомогти ужгородцям позбутися ганьби, а саме ринку на вул. Фединця. І все, зробіть крок назустріч людям, які терплять вас.

Будьмо розумними і шануймося!

Ігор ГАВРИЛІВ
трибуна

 

05 березня 2008р.