“Ковач проти України”

Прокоментувати дане рішення, ми звернулися до кандидата юридичних наук Ярослава Лазура.

“Так, дійсно рішення щодо пана Ковача дійсно існує (воно офіційно розміщено на сайті Європейського суду і було прийняте 7 лютого 2008 року). Складається воно насамперед із дублювання позовної заяви Миколи Ковача. Зокрема, відповідно до пункту 39 даного судового рішення прохач подав позов на те що умови, в яких проводилися вибори на 71 виборчому окрузі не забезпечили вільне волевиявлення виборців чим було порушено його право бути обраним, при цьому заявник просив суд визнати: 1) факт протиправності у діях окружної виборчої комісії в частині скасування результатів виборів на чотирьох виборчих дільниця під час виборів до Верховної Ради України у 2002 році у 72 окрузі 2) факт відсутності неупередженості з боку окремих членів окружної виборчої комісії, у зв’язку з їх підтримкою звернення громадськості на користь Гайдоша. З урахування цих обставин згідно пунктів 64, 67 даного Судового рішення Микола Ковач просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 144 000 доларів США як компенсацію за не обрання його до Верховної Ради України через що він не отримував заробітну плату та інші доходи народного депутата, а також 56 000 доларів США відшкодування моральної шкоди. У відповідь на такі позовні вимоги Європейський Суд доходить наступних аргументів та висновків: 1) в пункті 59 рішення Суд зазначає що редакція статті 72 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 року, який діяв на той момент, в частині надання права окружним комісіям скасовувати недійсність результатів виборів на окремих виборчих дільницях у так званих "інших випадках" є нечіткою і такою, що не відповідає духу додатковим протоколам до Конвенції про права людини, як наслідок встановлюючи причинний зв’язок Європейський суд в наступному 60 пункті свого рішення ствердив що і рішення окружної виборчої комісії яке грунтувалося на “нечіткій" з точки зори Суду статті 72 згаданого Закону є “нечітким, довільним”.

Щодо вимоги Ковача встановити упередженість у діях членів окружної виборчої комісії суд йому чітко відмовив у пункті 62 свого рішення, посилаючись на відсутність належних підстав для розгляду даної скарги прохача. Таким, чином навіть для неозброєного юридичними знаннями ока стає очевидно, насправді Європейський суд жодним словом не заперечив результати виборів, не встановив факти фальсифікації, неупередженість посадових осіб виборчих комісій, так само як і Верховного Суду України який в рамках національної системи судочинства приймав кінцеве рішення про відмову у задоволенні скарг Ковача та визнання обраним до Верховної ради України Гайдоша І.Ф. Натомість високоповажна європейська судова інстанція тільки визнала, що окрема стаття виборчого Закону за яким проходили вибори у 2002 році, і як наслідок рішення виборчих комісій прийнятих на її основі можуть викликати сумніви, тобто є так званими "довільним", "нечіткими". Даний висновок суду, і дав підстави суддям стверджувати про ознаки порушення прав громадянина Ковача М.М. правозастосовчими органами України, і зобов’язати Україну сплатити на його користь 8000 євро, компенсації. При цьому очевидно як відомо згідно вимог Закону України про виконання рішень Європейського суду з прав людини ці гроші повинні бути відшкодовані Ковачу з Державного бюджету”.

Якщо відштовхуватися від даних тверджень, цікавим стає наступний факт: Україна за рахунок свого Державного бюджету зобов’язана виплатити ці кошти саме через не відповідність на думку Європейського Суду окремих положень виборчого Закону вимогам Конвенції про права людини. При цьому: Україна виплачує пану Ковачу значні кошти саме у зв’язку з недосконалістю Закону, за який згідно інформації на офіційному сайті Верховної Ради сам Ковач і голосував 18 жовтня 2001 року будучи депутатом ВРУ 3-ого скликання (в цей була прийнята остаточна редакція цього нормативно правового акту, і Ковач голосував "За"). Тобто виходить так, що самий же Ковач схвалив в якості народного депутата Закон, у зв’язку з нечіткістю якого і заробив на Україні 8 000 євро (на щастя суд не прийшов висновку про обґрунтованість його позовних вимог в розмірі 200 000 доларів США, які на думку позивача полягали його маральних стражданнях та упущених доходах народного депутата). Водночас, можна стверджувати, що платникам податків, які формують Державний бюджет, просто пощастило, адже у пункті 38 судового рішення про те, що Ковач подавав і інші заяви до Європейського суду щодо начебто порушення виборчого законодавства та необ’єктивність результатів волевиявлення і його не обрання народним депутатом у 2002 році, однак Суд визнав їх необґрунтованість і навіть не прийняв до розгляду.

 

06 березня 2008р.