Малі діти

Роман Офіцинський,
доктор історичних наук,
професор


Декому "стоднівка" уряду Ю. Тимошенко й останні місяці президентства В. Ющенка видалися маршем на плацу сурогатів. П’ять із них ріжуть слух: соціальний (необґрунтовані соціальні виплати), конституційний (знущання над Основним Законом), програмний (помпезні амбіційні завдання), керівний (клонування дублюючих державних структур), історико-національний (православ’я, гетьман І. Мазепа і т. п.).
Розважливі, навпаки, називають міфи важливішими за сам хід історії, адже вони визначають національну ідентичність. Україна служить прикладом плюралістичної держави. В її підмурівок лягли ідеалізовані прецеденти минулого. Але після балтійських країн вона єдина з колишнього СРСР прямує до консолідованої демократії.
Кого не дуже переймають розумні бесіди, той для душевної рівноваги б’є підленько в пах. Відверто ― як міліцейський міністр столичного мера, підкилимно ― як деякі губернатори, коли притримують виплати освітянам чи безробітним. Мовляв, прем’єр усі гроші перекинула на Ощадбанк.
Граються дітки. Переодяглися біля ялинки, хоч Новий рік давно відійшов.

Листоноша

Вікторові Ющенку не до снаги президентська ноша. Всі знають. Затісно натурі творчій. Тому він, шукаючи нове амплуа, засів за белетристику. Взявся писати закордон ― до президента Росії. Потренувався. Відтак став бити телеграми, слати листи своєму прем’єру і доставляти через офіційний сайт. Швидше за найпрудкішого кур’єра.
Відкрито, чесно, прозоро показав 28 лютого 2008 р. президентське бачення змін до державного бюджету. Просив прем’єра дещицю підкинути Збройним силам (11.5 млрд. грн.), будівничим доріг державного значення і протизсувних смуг у Криму (3.5 млрд.), Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" (3.5 млрд.).
Щедро, турботливо. Але… Передвиборчі клятви зрізати депутатські пільги у бюджеті-2008 вилилися у приріст видатків на Верховну Раду на 141 млн. грн. (2007-й — 719 млн., 2008-й — 860 млн.). Зараз, окрім зарплати 13-15 тис. грн., народному депутату належить 22 тис. на здійснення повноважень, утримання помічників і консультантів. У березні 2008-го ця сума зросте до 35 тис.
Сам же президент подорожчав на півмільярда (2007-й — 778 млн., 2008-й — 1 млрд. 237 млн.). Він жодного разу не прокоментував роздуті витрати свого Державного управління справами. Певно, готує тематичного листа. Золотий.
Принагідно В. Ющенко надіслав у газети статтю "Україні потрібна Конституція національного творення". Теж дріб’язок прохав: інститути конституційної скарги і народної законодавчої ініціативи, референдум за народною ініціативою під назвою "народне вето". Зібрав юристів та інших, нехай паряться.
Адепт конституційного витка, голова Центральної виборчої комісії Володимир Шаповал очікувану версію Основного Закону звів до рівня "інструкції для дурнів" (високорангових посадовців). Адже бермудському трикутнику "парламент — уряд — президент" протипоказані положення з подвійним тлумаченням.
Шкода, що протягом місяця президент у непрацездатний парламент нічого не послав. Якось самотужки невиразним протоколом порозуміння розблокувалися двері пленарних засідань. Виручила банальна постанова Верховної Ради щодо вступу України до Організації Північноатлантичного договору (6 березня 2008 р.). Кінцеве рішення визріє лише за наслідками всеукраїнського референдуму. Навіть повідомили Генерального секретаря НАТО. Лікбез від і для Партії регіонів. Важко дається алфавіт.
Урядова пома¬ранчева коаліція начебто існує. Та соціальний порив (ще й не прорив) Юлії Тимошенко всерйоз занепокоїв Віктора Ющенка. Він знову вдався до контрпродуктивних кроків. Поїхав 12 лютого 2008 р. до Москви обговорити питання, котрі мав перед тим з урядом вирішити вдома. Про прямі міждержавні газові поставки не домовився, по суті, капітулював.
Коли за тиждень усвідомив, то 18 лютого зігнав злість на державній автомобільній інспекції та спецпідрозділі "Кобра". Тут посивілому президенту підіграв юний спікер. У стилі шкільного ябеди рудуватий Арсеній Яценюк розповів про свою дорожню пригоду. Як "цей джип здає вправо, в нього опускається вікно, звідти витягується рука і показується середній палець". Людиною з пальцем виявився заступник начальника "Кобри".
Слава Богу, президент не писав гнівного листа, особисто прийшов захистити свого "дітвака". Не все так. Після фізичного контакту міністра внутрішніх справ Ю. Луценка і Київського міського голови Л. Черновецького аж третього дня, 21 сiчня, В. Ющенко надіслав генеральному прокурору О. Медведьку листа з проханням "ретельно з’ясувати всі обставини інциденту і в разі необхідності застосувати всі передбачені законодавством заходи до його учасників". Кореспонденцію прочитали. Заходи? Не до того.
Варто від’їхати на південь від Києва, як відкриється символ неприборканої української корупції: величезні простори, зайняті розкішними маєтками в Конча-Заспі. Приватні будинки вартістю в кілька мільйонів доларів належать державним службовцям, у т. ч. президенту України.
І що? Його секретаріат щиро обурився незаконним вилученням з обігу 36 тис. га земель сільськогосподарського призначення у Київській області. Аргументував. Якщо при Л. Кучмі, в 2004 р., площа таких земель у прилеглих до столиці семи районах (Бориспільський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Святошинський, Обухівський, Макарівський) становила 216 тис. га, то у 2007-му ― лише 180 тис. га.
Ну, і… Пройде якихось два-три роки і західна газета типу Evening Standard напише про черговий рекорд на ринку нерухомості ― купівлю родичем нинішньою президента "невеличкої хатинки". Тим часом у лютому 2008-го у центрі Лондона найдорожчий будинок за 160 млн. дол. придбала Олена Франчук, донька екс-президента Л. Кучми, дружина мільярдера В. Пінчука.
До речі, в Україні зараз тих мільярдерів лише 20, у сусідній Росії ― вже 101. Не падати ж лицем у болото. Треба наздоганяти, отже, їздити у Москву за вищими цінами на газ.
От вам і логіка наступного листа президента до прем’єра 4 березня 2008 р. Аби реалізувати домовленості В. Путіна і В. Ющенка, зміст яких доведено Ю. Тимошенко, "єдиним реальним виходом є негайне продовження переговорів".
Круто. Навісив на вуха листя з листів і телеграм, замаскував "відкат". Іди, шановна, змагайся, підвищуй президентську долю в кожному кубометрі газу, спожитого і проплаченого "любим народом".
Не на ту натрапив. 6 березня прем’єр-міністр Ю. Тимошенко відповіла президенту В. Ющенку. Теж відкритим листом. Вона пообіцяла виконати газові домовленості президентів України і Росії, за винятком заміни одних посередників іншими. Уряд узявся укласти прямі договори без жодних спільних підприємств.
Того ж дня, аби виправдатися, президент Віктора Ющенка зняв гриф "таємно" з указу від 26 лютого 2008 р. про директиви делегації України на переговори з Російською Федерацією у газовій сфері. Йшлося про неухильне керування домовленостями президентів України і Росії 12 лютого 2008 р. Суть їх у тому, що "Нафтогаз" і "Газпром" до кінця року перейдуть на прямі поставки середньоазійського газу без лиховісних посередників "РосУкрЕнерго" і "УкрГазЕнерго". Але… утворять два нові СП.
Що в лоб, що по лобі.

Гробокопач

Якщо звести до спільного знаменника одіозне зі слушним, то з приводу поточного моменту проглядається світоглядний консенсус. Найвживаніші три тези:
1. В. Ющенко безповоротно зрадив Майдан.
2. Його оточили олігархи, колишні об’єднані соціал-демократи і представники Партії регіонів.
3) Президент усіляко заважає народній улюблениці Ю. Тимошенко.
При цьому радять викинути на смітник заскорузлий стереотип про традиційну боротьбу в Україні двох векторів ― європейського і російського. Насправді в нерівному герці латиноамериканців на лопатки кладуть візантійці.
Майже зразу після інавгурації став очевидним конфлікт президента В. Ющенка щодо оголошених ним же принципів ― порядність, патріотизм, професійність. Його некоректна поведінка всередині країни часто-густо призводить до неприємної констатації.
Як довів позаштатний психолог владних мужів, В. Ющенко — класичний приклад пана. Тому він з олігархами може витійствувати про бездомних дітей з келихом французького шампанського за столом, що вгинається від наїдків за ціною не менше місячного бюджету крупного дитячого будинку (Дзеркало тижня, 15 грудня 2007).
Моральний авторитет Віктор Ющенко самозруйнувався. За останній рік його нові "любі друзі" плавали варениками в сметані: Ринат Ахметов у 15 разів збільшив свій прибуток, а Віктор Пінчук удвічі наростив капітал.
Коли силу конкуренти черпають у чиїсь безсилості або бездіяльності, то на авансцені легко знайдеться місце для гробокопача. Він ближче до землі, до надр ― державної власності, до того ж може копати в обидва боки. На цей менеджерський хліб ідуть охочіше, ніж на заплямовану роль апаратного ката.
Найвідоміші гробокопачі, тобто керівники президентських апаратів, стають культовими фігурами політичного апокаліпсису. Вони приречені. Інакше тяжко їм блукати в лабіринтах візантійства, де домінує тотальне знищення потенційних неприятелів.
15 лютого 2008 р. на офіційному сайті глави держави повісили гучну приватну заяву Віктора Балоги, глави секретаріату президента, про вихід із Народного Союзу "Наша Україна".
Навіщо скрипіти підошвами? Вийшов би тихенько, через первинний осередок. Не вперше: з четвертої чи п’ятої партії. Раніше теж усе було "ретельно продумане й остаточне". Чого б оце світом знову колоти?
Розуміємо, вичерпався, виснажився. Та чи варто стільки неконкретно теревенити про "конкретні політичні плани", пов’язані з Віктором Ющенком "як особистістю, людиною високих принципів і благородних цілей"? Одна шляхетна ціль, мабуть, прямо пов’язана з фахом гробокопача. Спочатку дали команду закопати "Нашу Україну", потім ― відкопати. Аби подивитися, чи не задихнулася.
У номенклатурну вовтузню підкинули дровець у вигляді кількох зелених необстріляних бійців з регіональної гвардії президента. Полякали хлоп’ята, поплакались, посмішили. З ударом у пах і середнім пальцем вистави цікавіші. Може, не помолилися з вечора десь у Почаєві чи Зарваниці?
На кого розраховане блудодійство? На адмінресурс? Примарні надії. На грудень 2007 р. середня заробітна плата державного службовця склала 1 600 грн. Реально ― 1 145 грн., якщо відняти 5 % керівних вершків, які отримують понад 5 тис. грн. Якщо ж узяти платню "пішака" з районної дер¬жавної адміністрації ― 500 грн., то стане очевидною любов пана до кріпаків. І навпаки. В стократному еквіваленті.
В офіційному коментарі від 5 березня 2008 р. Віктор Балога розігнав чорні хмари і захистив право на шпильки секретаріата до Кабінету міністрів, Партії регіонів, блоку "Наша Україна ― Народна самооборона". Ударив під тим замість печатки витіюватий штамп: "У державі не може бути ареалу мешкання чиновників, хай навіть найвищого розливу, вільних від обґрунтованої критики з боку президента та його секретаріату".
Гадалося, що глава держави є водночас президентом. В. Балога вивів для тих же "дурнів" конституційну аксіому. Глава держави = президент + секретаріат. Простіше ― гідра двоголова.
У той день (співпало?) уряд Ю.Тимошенко рубанув по одній голові. Він скасував розпорядження свого попередника про передачу військових містечок у центрі Мукачеві з державної в комунальну власність. У підсумку вони за демпінгом відійшли наприкінці грудня 2007 р. до комерційної імперії В. Балоги. Це ― 6.65 га землі з будівлями площею 13.7 тис. кв. м.
Тепер позапартійному магнату, власнику 6 тис. га у всіх районах Закарпаття, доведеться тугіше на штанях затягнути ремінь.
Геройство знецінилося. Ліньки повзти до амбразури. 195 політиків, учених, військових, митців, бізнесменів уже мають звання Героя України. Затісно в уявній когорті хоробрих.
Пливе президентський "Титанік". Щовечора старший помічник у балахоні гробокопача ретельно поливає палубу оливою. Чень, посковзнеться хтось і… за борт. На щастя, кого викинуть завчасу, той врятується. Адже попереду айсберг.

Імператриця

18 грудня 2007 р. в Україні сформували новий уряд на чолі з Юлією Тимошенко. Вона патетично закликала червоним обвести в календарі цю дату. "Влада повертається обличчям до людей". Запевнила, що від її діяльної команди не почують плачів Ярославни.
Далі справді прем’єр нікому ні на кого не жалілася. Її уряд тихою сапою піднімав країну. Першим кроком стало часткове повернення знецінених заощаджень вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР.
До середини лютого 2 млн. 206 тис. громадян отримали компенсації по 1 тис. грн. Позаяк ощадні книжки на руках у 24 млн. українців, то припустили істотний приріст виборчої ваги Ю. Тимошенко.
Досі питання компенсації вкладникам Ощадбанку закрили тільки Казахстан і Литва. У Литві компенсували за курсом 1 рубль = 1 літ (0.42 дол.), але до 6 тис. рублів. У Казахстані 150 рублів СРСР = 1 дол. США. У Росії теж зекономили: 1 радянський рубль = 2 російських рубля (близько 8 центів).
В Україні вийшло у два з половиною рази більше (20 центів). Ще у законі про державні гарантії відновлення заощаджень (21 листопада 1996 р.) встановили співвідношення 1 р. до 1.05 грн. Правда, тоді один долар дорівнював 1.72 грн., нині ― 5.05.
Тут глава держави занервував. Настрахав знеціненням грошей. Свого часу В. Ющенко був "інфляційним" прем’єром. Утім, пересічні українці запам’ятали його не через немислимі нині 25.8 % інфляції в 2000-му, а за соціальні виплати і повернені борги по зарплаті. Нині візаві в лаврах. Боляче.
І контраргументи хлипкі. 20 млрд. грн. виплачених вкладів за бюджетних витрат у 267 млрд., ВВП у 800 млрд., тіньової економіки в обсязі 45 % не можуть самі по собі розкрутити інфляційну спіраль ― хіба що на 0.4 %.
Восени ж 2007-го ціни на харчування в Україні зросли на 15-30 %. Ідеться передусім про продукти першого вжитку: молоко, м’ясо, яйця. Через грубі прорахунки попереднього уряду В. Януковича економісти спрогнозували інфляцію в 2008-му до 14.5 %. Отже, не таланить нам не лише з президентами.
За 16 років незалежності Україна діючий уряд уже сімнадцятий, а Юлія Тимошенко — чотирнадцятий прем’єр (причому третій вдруге). Це запозичення досвіду Італії, провідного члена ЄС, НАТО, "Великої Вісімки". За 61 рік вона породила 59 глав уряду. Причому за останні три десятиліття Джуліо Андреотті обирався прем’єром сім разів.
Що ж робити? Невеличкого зросту політолог Вадим Карасьов вишукав могутню метафору. Якщо В. Ющенко — політик пастирської культури, то Ю. Тимошенко — поп–культури. У неї помітний комплекс імператриці. Її коса на голові — не коса сільської вчительки, а ніби імператорський вінець.
Для балансу на всяк випадок рекрутували лікаря-гінеколога пенсійного віку Раїсу Богатирьову. Президент призначив її секретарем Ради національної безпеки і оборони 24 грудня 2007 р., щойно Юлія Тимошенко перебрала прем’єрські віжки.
У свою візантійську шкатулку В. Ющенко поклав Р. Богатирьову як уявний ключ до Східної України на виборах президента-2010.
Хоч донецький замок і не англійський, але вельми коштовний. Дозвіл на проведення з’їзду в Сєвєродонецьку 1 березня 2008 р. спустошив касу Партії регіонів на 5 млн. грн. Їх вимушено перерахували "на розвиток міста".
Від того імператорам дух перехоплює. Що вже казати про людей акордно-преміальних професій ― листонош, гробокопачів тощо.

 

10 березня 2008р.