ВІД ЗЕМЕЛЬНОГО КОНФЛІКТУ ДО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАД ЧОПА І ТИСААШВАНІ!?

Цю проблему якщо і бачать владні інституції Закарпаття, то не поспішають її вирішувати, оскільки міська влада не проявляє наполегливості в цьому питанні. Більше того, пасивна позиція місцевої влади призвела до того, що останнім часом окремі посадові особи дозволяють собі робити заяви, які фактично спрямовані на погіршення "земельного становища" міської громади.

Так дійшло до того, що нещодавно керівник Ужгородської РДА Анатолій Колібаба через засоби масової інформації вимагав, щоб місто Чоп відшкодувало с.Тисаашвань земельні сільгоспвитрати і сплачувало сільраді оренду за сміттєзвалище. Йдеться про болотисту земельну ділянку, яка розташована на межі двох населених пунктів і використовується чопівчанами під сміттєзвалище з 50-х років минулого століття. Висловлювання пана Колібаби фактично означає, що на владному рівні формалізовано конфлікт між м.Чоп і с.Тисаашвань.

Звичайно, що подібні, не зовсім виважені заяви з вуст високопоставленого чиновника породжують більше запитань, ніж відповідей і ніяк не сприяють взаємовигідному вирішенню цієї суперечки. На мою думку, цю проблему слід було вирішити у тиші владних кабінетів та в сесійному залі місцевих рад, а не виносити через засоби масової інформації на людський загал.

Насамперед виникає питання: чому ця земельна суперечка витягнута на "світ божий" саме сьогодні, а не раніше? Адже відомо, що цьому сміттєзвалищу уже півстоліття і чомусь раніше таких непорозумінь між місцевими можновладцями не виникало. Більше того, земельна ділянка, що є предметом спору, не придатна для сільськогосподарського та іншого використання без її відновлення, а для цього потрібні мільйонні капіталовкладення. Звичайно, що таких коштів тисаашванська сільська громада у своєму розпорядженні не має, і питання, чи буде мати коли-небудь взагалі, залишається відкритим.

Про наявність земельного спору між Чопом і Тисаашвань в середовищі міської ради було відомо давно, але ми — депутати БЮТ Чопської міськради – умисно не втручались в це питання, не піднімали його на офіційному рівні, сподіваючись на фахове розв’язання конфлікту безпосередньо чопським мером. Адже не завжди краще для справи, коли нею займається багато людей, інколи з різною концепцією її вирішення.

Проте, як виявилось, чопська мерія не змогла обґрунтовано довести безпідставність вимог, які звучать з вуст окремих чиновників. Роблячи вигляд, що нічого не відбувається, місцеві представники влади фактично "законсервували" цю проблему на майбутнє. Звичайно, що мер, відчуваючи свою неспроможність вирішити цю суперечку одноосібно, могла ініціювати розгляд вказаного питання колегіально депутатським корпусом міста, але цього не сталося.

Сьогодні доречно пригадати, що в середині 60-х років минулого століття відбулось істотне зменшення території Чопа у незаконний спосіб (за рішенням компартійних органів), без згоди на те чопської територіальної громади. Але з плином часу одні чопівчани цього ще не знають, інші забули, а старожили уже не згадують цей прикрий факт в історії нашого міста. Однак сучасні реалії соціально-економічного розвитку Чопа об’єктивно потребують уже зворотного процесу, процесу розширення території міста.

Поряд з тим, слід відзначити, що сьогодні в Чопі дійсно існують проблеми в питанні регулювання земельних відносин. Але їхня природа полягає насамперед в небажанні, або невмінні місцевої влади навести порядок в питанні оптимального й ефективного використання землі, яку має міська громада. Про справедливість при виділенні землі мова не йде, оскільки уже стало нормою, що права простих людей на отримання земельної ділянки ігноруються, їх проблеми влада не хоче бачити. Разом з тим, спритні ділки уже давно прибрали до рук землі навколо Чопа, проте за призначенням її не використовують — земля роками пустує, заростаючи бур’янами та ріпаками, але земельні чиновники цього не бачать.

В цьому контексті саме розширення меж Чопа шляхом приєднання до нього спочатку територій тієї ж Тисаашванської сільради саме і може бути виходом на шляху вирішення земельної суперечки. Очевидно, що у разі об’єднання двох територіальних громад виграють всі: Чоп отримає можливість розширити земельні ресурси, а відтак зможе планувати розвиток цієї частини території комплексно і в більших масштабах, залучаючи серйозні інвестиції у розвиток міста. У свою чергу, тисаашванці зможуть долучитись до фінансових, організаційних, інтелектуальних та комунікативних ресурсів, якими володіє Чоп.

З іншого боку всі розуміють, що з точки зору екологічної безпеки сміттєзвалище у теперішньому вигляді функціонувати не може, а у разі об’єднання територіальних громад йому там не місце взагалі. Отже, об’єднавши дві громади в одну, буде локалізовано джерело екологічної небезпеки та дано новий поштовх для соціально-економічного розвитку міста й одночасно досягнуто миру та спокою між громадами. Здатність влади перетворити земельний конфлікт на початок об’єднавчого процесу двох громад буде ілюстрацією її мудрості та далекоглядності. Безперечно, що остаточне рішення з приводу об’єднання Чопа і Тисаашвані в одне адміністративно-територіальним утворення залишається за громадою обох населених пунктів, але ініціатива має виходити від місцевої влади. Й ось тут все буде залежати від сприйняття цієї ідеї головами та депутатським корпусом територіальних громад Чопа і Тисаашвані. Хотілося б надіятись, що обидві сторони побачать більше переваг від об’єднання, ніж недоліків, і цей проект знайде підтримку обох громад та буде реалізованим.

[b]Депутат Чопської міської ради Іван ЛЕВКУЛИЧ
За матеріалами www.tribuna.org.ua[/b]

 

14 травня 2008р.