Закарпаття: рік після повені

Досвід Закарпаття

Наприкінці липня 2008-го руйнівну силу великої води Закарпаття відчуло вже втретє за останнє десятиріччя. Сума збитків, завданих минулорічною стихією, оцінюється у 163 мільйони гривень. Паводок ще раз засвідчив, наскільки важливим для області є захист від великої води. У той же час досвід найзахіднішої області України показав усім: альтернативи системі протипаводкового захисту нема. Але це мусить бути продумана, комплексна і цілісна програма, яка б передбачала всі складові — від системи моніторингу й оповіщення про можливу надзвичайну ситуацію до будівництва спеціальних акумулюючих ємностей та польдерів. У принципі — все, як передбачене Комплексною державною протипаводковою програмою "Тиса", яка діє в області. Побудовані в її рамках (починаючи з 2006 року) об’єкти витримали натиск паводка, який за масштабами був сильнішим, ніж у 1998-му та 2001-му: торік рівень води на Рахівщині навіть перевищив історичний максимум на 19 сантиметрів. У 2008-му фактично постраждали тільки ті об’єкти, які не встигли добудувати зараз, а також дамби, берегоукріплення, які були зведені ще в 70-80 роках минулого століття. Принаймні так стверджують фахівці. А ще кажуть, що практична більшість усіх протипаводкових програм, реалізованих у Закарпатській області протягом останніх 7-8 років – це результат майже забутої нині роботи спеціалістів НАТО та їхніх українських колег. Розповідає спеціаліст Закарпатського облводгоспу Світлана Ребрик, яка у 2001 році працювала над реалізацією на Закарпатті "Спільного проекту Україна-НАТО з готовності та реагування на паводки у Карпатському регіоні": "Ця стратегія розроблена не лише для Закарпаття, а й для інших країн басейну річки Тиси – це Угорщина, Словаччина, Румунія. Спеціалісти дуже конкретно все розписали: що саме потрібно зробити, скільки це триватиме, у скільки обійдеться – це був повний спектр".
Як стверджують фахівці, це був найбільший дотеперішній цивільний проект НАТО в Україні, в рамках якого розробили рекомендації щодо покращення системи паводкового спостереження, прогнозування і оповіщення про прихід "великої води", передачу інформації країнам-сусідам, зрештою, навіть поліпшення роботи всіх рятувальних служб. Проект реалізували за гроші НАТО та ще кількох європейських країн, за ці ж таки гроші купили унікальне для України обладнання для спостереження за швидкістю надходження води. "Ми закупили унікальне обладнання – доплери. Подібними приладами в Україні ніхто не користується, а вони здатні вимірювати рівні води при великих швидкостях. І хочу сказати, що якщо за рекомендаціями цього проекту НАТО була пропозиція автоматизувати 51 гідропост, то ми вже зараз маємо понад 40 таких автоматизованих постів, і це дає дуже вагомі результати", – наголошує С. Ребрик.
За її словами, на початку століття спеціалісти також розробили програму співпраці з іншими країнами басейну річки Тиси – Угорщиною, Словаччиною, Румунією. Вони ж можуть спокійно застосовувати розроблені НАТОвцями рекомендації, як боротися з такими природними катаклізмами, як паводки.
У принципі, кажуть спеціалісти, досвід Закарпаття вже й застосовують. Зокрема, як повідомив не так давно у Закарпатті голова Держводгоспу України Василь Сташук, Державний комітет з водного господарства України спільно із науковими і проектними організаціями розробив проект комплексної схеми протиповеневого захисту Прикарпатського регіону в басейнах рік Дністер, Прут і Сірет загальною вартістю більше 30 млрд грн. Розробляли програму, користуючись досвідом та напрацюваннями Закарпаття.

Або грошей немає, або часу

Але... досвід є, програми є, позитив від роботи на попередження є, та тільки грошей на втілення грандіозних ідей захисту — катма. По програмі "Тиса" у повному обсязі державне фінансування надходило до Закарпаття лише раз – у 2006-му. Після того – порівняно копійки. Торік дали 44 мільйони, хоча передбачалося майже втричі більше. Щоправда, липнева повінь 2008-го внесла корективи, й урядові довелося терміново шукати грошенята на ліквідацію наслідків стихії, а паралельно думати над тим, що з тими катаклізмами робити далі. Зрештою, каже Р. Федів, усе, що у 2008-му було зруйноване, ще торік і відновили: з резервного фонду дали 60,5 мільйона гривень, за які відбудували 15 об’єктів, що постраждали по лінії Держводгоспу. Як кажуть у народі, немає лиха без добра, з огляду на таку небезпечну паводкову ситуацію закарпатські чиновники почали сподіватися на те, що нарешті в 2009-му програму "Тиса" профінансують у повному обсязі (за планом це мало бути 214 мільйонів). Тому наприкінці минулого року фахівці Державного підприємства "Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області" розробили проекти на будівництво протипаводкових об’єктів на дві сотні мільйонів. Яким же було їхнє розчарування, коли побачили в Держбюджеті-2009 аж... 37 мільйонів. "Ми змушені були "переглянути" і зменшити усі плани (кількість та довжину об’єктів) аж у 6 разів! Основну увагу зосередили на перехідних об’єктах. Бо, скажімо, такі ключові елементи комплексної програми, як акумулюючі ємності та польдери, не можна перетворювати на довгобуди — і вартість росте, і технології старіють", — скаржиться Р. Федів.
За урізаними працювали майже півроку. Наприкінці весни-початку літа з’явилася інформація, що уряд таки виділяє на протипаводкову програму для Закарпаття ще 127 мільйонів, і… плани знову переглянули. "Три місяці ми чекали на оформлення документів, підписання в різних інстанціях і нарешті 15 липня нам довели план заходів на цей рік. Крім того, 27 липня прийшли повністю всі кошти, які були передбачені на липень – 21 мільйон. Тобто, це вже не тільки розмови про якісь плани та папірці, а й реальні гроші", — розповідає головний протипаводковий зодчий Закарпаття.
За його ж словами, на додаток до 37 млн. в держбюджеті на 2009 рік передбачено ще 50 млн. грн. зі стабілізаційного фонду. Ніхто не вірив, що вони будуть, каже Федів. Але днями уряд підписав порядок фінансування Держводгоспу цих 50 мільйонів. Отже, через місяць буде підписаний план того, що будувати, і надійдуть кошти. Держводгосп запевняє, що й ці кошти вже є, затримка лише за оформленням документів.
Тобто, все виглядає ніби справді дуже добре: уряд виділив кошти, які були необхідні Закарпаттю для протипаводкового захисту. проекти під них вже давно розроблені, можна тільки тішитися й гордитися тим, які ми всі хороші. Та не так все просто. Бо великі гроші вимагають відповідних законодавчих процедур, і в даному випадку все знову впирається в злощасне тендерне законодавство. Його недосконалість очевидна: якщо лише зараз розпочалися тендерні процедури, то це затягнеться щонайменше на 2 місяці, тобто виходить, що лише у вересні отримані кошти почнуть використовувати, щось будувати. Це вже дуже пізно, кажуть спеціалісти. "Це основна проблема – терміни фінансування таких капітальних будівництв. Бо 15 липня – це не той термін, коли мали би давати план. 15 липня — це вже мав бути четвертий місяць будівництва, а не перший", — каже Ростислав Федів.
Щоправда в цьому ж контексті відкривається ще одна недосконалість чинного законодавства – вимоги до тендерів. Зараз без досвіду роботи, без потужностей, виключно з найманими субпідрядниками, фірма може виграти тендер! Раніше від учасників завжди вимагали підтвердження досвіду та можливостей – які об’єкти будувала фірма, яку має техніку й чи має відповідних спеціалістів. А бажаючих будувати — аж забагато, особливо з огляду на кризу: тепер, коли організації лишилися без роботи, на протипаводкові об’єкти зібралося понад 70 учасників тендерів, зокрема й зі Східної та Центральної України.

Польдери врятують Закарпаття

А додаткові кошти, кажуть будівельники, дозволили повернулися до будівництва і проектування протипаводкових польдерів і акумулюючи ємностей - це стратегічні обєкти в рамках програми протипаводкового захисту. "Ми продовжимо в цьому році будувати наступнучергу протипаводкового польдера поблизу сіл Вари,Четово, Бене на Берегівщині, наразі вже об’явлений тендер і за його результатами за тиждень-два робота кипітиме. Повністю завершити будівництво даного об’єкту ми плануємо в ІІ кварталі 2010 року", - каже Ростислав Федів.
Загалом цей польдер - це буде споруда, яка зможе приймати і акумулювати 45 мільйонів кубометрів води. Водночас це буде перший в Закарпатті штучно створений польдер, який дозволить під час паводка зменшити рівень води в Тисі на 40 сантиметрів.
Якщо вдасться побудувати в Закарпатті вдасться побудувати кілька таких об’єктів (як це й передбачено Програмою), результат буде очевидний.
Крім того, наразі будівельники готують документацію на будівництво акумулюючої ємності в Загатті Іршавського району, а також, за завданням голови Держводгоспу України, протипаводкові ємності в Лазещині та Чорній Тисі. Кажуть, будуть гроші - з початку 2010 року вже приступлять до будівництва.

Гроші потребують контролю

У той же час поки чиновники звітують про те, що і як побудували, компетентні органи перевіряють, як гроші на боротьбу з паводками витрачають. Головна відповідальність за цей напрям роботи лягає на плечі контрольно-ревізійного управління. А грошенят доводиться перевіряти чимало: загалом за рік (станом на 1.07.09) на казначейські рахунки Закарпатської ОДА для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося в Закарпатській області 23-27 липня 2008 року, надійшли 200 мільйонів 459 тисяч гривень, в тому числі майже 6 мільйонів благодійної допомоги.
Результати ж роботи працівників КРУ такі. За останніми даними, станом на 1 липня 2009 року і від початку відбудовчих робіт (серпень 2008-го) працівники КРУ постійно працюють в складі комісії органів місцевого самоврядування по здійсненню проведеного контролю: отак працюючи фактично за рік попередили фінансових порушень на загальну суму 3,2 млн. грн., фінансових порушень знайшли на 863 тисячі. Відтак, виявивши всі порушення, вжили заходів і забезпечили відшкодування незаконно виплачених коштів майже в півмільйона (496,4 тис. грн.) та забезпечили нарахування матеріальної допомоги та виплату коштів громадянам на загальну суму 281,5 тис. грн., усунули інших порушень на суму 20,6 тис. грн.
А ще працівники КРУ стверджують, що превентивний контроль дає вагомі результати: принаймні зараз менше фінансових порушень та зловживань, ніж у попередні роки. Більше про це розповідає заступник начальника КРУ в Закарпатській області Михайло Федак. З його слів, у складі спецкомісій контролери-ревізори провели низку повторних обстежень, аби безпідставно не витрачати державні кошти. Приміром, дворогосподарства громадян перевіряли на предмет достовірності їх пошкоджень. Ходили по дворах, обмірювали, обстежували і виявили, що в шістьох населених пунктах у 83-х випадках не підтверджено такі пошкодження, як вказані в заявах людей. Відповідно, неправильною була визначена категорія пошкодження і, що найголовніше, таким чином вдалося попередити зайві виплати 1,1 мільйона державних коштів.
Так само перевірили вулиці, дороги, мости та інші об’єкти дорожнього господарства місцевих органів самоврядування на предмет достовірності їх пошкоджень шляхом обміру та правильності визначення розміру збитку: у 7 випадках не підтвердилися дані , зекономили 313 тисяч гривень. По приміщеннях державної та комунальної власності аналогічно зекономили державі 344,5 тис. грн., по господарських приміщеннях, втраченому майну та сільськогосподарській продукції попереджено завищення обсягів визначеної потреби в коштах на загальну суму 1,2 млн. грн.
Проте це – попередження фінансових порушень, і, в принципі, як кажуть самі працівники КРУ, це би і мало бути основним їхнім завданням. Тим не менше, оскільки доводиться перевіряти вже й витрачені кошти, то й постфактум виявляються порушення фінансової дисципліни. Такого за рік роботи працівники КРУ знайшли на 863 тисячі. З них понад півмільйона - незаконні видатки, ще 281 тисяча - недоотримані фінансові ресурси (людьми). Останнє постраждалим вдалося донарахувати, так само як і практичнов повному обсязі забезпечити відшкодування незаконно виплачених коштів.
Проте на цьому правоохоронні органи не кладуть крапку в справі. Далі включаються в роботу прокуратура та ГУ МВС України в Закарпатській області. Більше того, за переданими в правоохоронні органи матеріалами ревізії управління праці та соціального захисту населення Рахівської РДА вже навіть порушено кримінальну справу.

Кого на Закарпатті "жаба" давить?

Але попри проблему фінансів, часових рамок та незаконних видатків у Закарпатті будівельники зіштовхнулися із ще одним лихом — традиційною українською жабою. Жаба давить, причому переважно тих, кого топило давно. Бо забули, що таке, коли вода зносить все нажите роками…
Мова ж власне про те, що дуже часто під час будівництва водозахисних споруд будівельники та влада стикаються з... непорозумінням з людьми. "За ці роки люди чомусь дійшли думки, ніби так і має бути, що держава йде у їхній населений пункт, дотує, захищає, а вони ще повинні з держави за це три шкури дерти. Так, у дуже багатьох випадках жителі просто не дають свої земельні ділянки під будівництво дамб чи берегоукріплень. І навіть якщо хтось самовільно "засів" якийсь клаптик землі, який нам по проекту потрібен під об’єкт — знову скандал! Будівельникам іноді навіть доводиться змінювати проектні рішення з тим, аби мінімально зачепити інтереси людей, та однозначно не в збиток споруді. "Ну, не будемо ж ми міліціонера класти на кожному метрі будівництва! Хоча й таке було, коли доводилося наші об’єкти охороняти, працювати вночі, аби людям не заважати тощо. Нонсенс!" — каже Ростислав Федів. Він розповідає, майже на кожному об’єкті з райдержадміністраціями та сільськими радами доводиться чимало попрацювати з тим, аби переконати жителів у тім, що їх прийшли захищати. "Найчастіше з головами сіл чи районів вирішуємо питання про надання людям ділянок в інших місцях. Скажімо, у Бедевлі було близько 15 осіб, яким дамба мала пройти городами. Але вони з розумінням поставилися до ситуації, тим більше, що пам’ятають, які збитки приніс липневий паводок і без вагань погодилися отримати земельні ділянки в іншому місці", — уточнює фахівець.
Проте, розповідає далі, відчувається, що жителі сіл, котрі не були затоплені торік, вже забули повені 98-го та 2001-го років, саме там найбільша протидія населення – людям заважає пилюка, шум, інтенсивний рух вантажних автомобілів тощо. Будівельникам часом навіть доводиться наймати поливальні машини, встановлювали освітлення і будували вночі, припиняти, наприклад, роботи в четвер у Тересві, бо там базарний день. Корови на пасовисько йдуть чи з нього – вантажні машини з будівельним матеріалом не їдуть...
Найприкріше, каже Р. Федів, що приходиш на територію, де заплановане будівництво, а там суцільні бур’яни. Та щойно почне рухатися якась техніка, одразу починаються рухи і в селі. Бувало, що землі, де треба будувати гідротехнічні споруди, дізнавшись про це, роздавали людям, щоб потім вони могли вимагати компенсації. Хоча це невеликі гроші, але тим не менше. Тепер влада порозумнішала: заздалегідь повідомляють РДА, що на їхній тариторії планується траса дамби, вони інформують сільських голів і якщо вже після того роздаються земельні ділянки, то хоч є з кого спитати.
Усіх цих проблем не було б, якби у нас, як і в сусідніх державах, діяв закон про викуп земель для суспільних потреб. Поки ж лише відповідний законопроект десь блукає у стінах українського парламенту. А діяти через суди – це втрата зусиль і часу, "...а нам треба працювати, освоювати кошти і, найголовніше, не допустити збитків від паводків, бо вони завжди у десятки, а той тисячі разів перевищують витрати на захист", — каже Ростислав Федів.

P.S. Є в народі така приказка: поки грім не вдарить, селянин не перехреститься. У Закарпатті цю мудрість знають найкраще: і досвід десятилітньої давнини навчив, та й минулорічний вкотре підтвердив: території, які системно захищалися, під час торішнього сумновідомого паводка не постраждали. Найбільше протипаводкових заходів за попередні роки було вжито саме на Закарпатті – тому й наслідки торішньої стихії для краю, як порівняти з сусідніми областями Західної України, були мінімальними. Тобто, хрестіться, українці, до того часу, поки не загриміло...



[a href="http://economics.unian.net/rus/detail/19252"]Наталія Петерварі
УНІАН[/a]

 

21 серпня 2009р.