Податковий кодекс: нові правила гри допоможуть навести порядок

У проект Податкового кодексу – доопрацьований та опублікований 3 серпня 2010 року в "Урядовому кур’єрі" - за ці дні камінь не кидав, мабуть, тільки лінивий. Більшість опонентів цього документу аргументують свою позицію так: влада вирішила прийняти Податковий кодекс, прописати в ньому нові правила гри і таким чином намагається витиснути з підприємців всі соки, аби наповнити казну. Хоча про те, що всі законодавчі акти, які стосуються оподаткування, слід зібрати воєдино, говорили чи не від початку проголошення Україною незалежності. Однак далі слів мова не пішла.
Порівняно з усіма недолугими спробами прийняти Податковий кодекс (чи видимістю спроб), зараз ми маємо реальний шанс розпочати 2011 рік з Податковим кодексом. Однак на практиці бачимо, що поліпшити систему оподаткування в Україні складно через особливості менталітету наших громадян. Тільки проект кодексу був оприлюднений – мас-медіа заполонила інформація, прочитавши яку, можна зробити тільки один висновок: кодекс нікуди не годиться. Проте якщо захотіти, то у прагненні систематизувати податкове законодавство можна побачити і бажання влади навести порядок у цій сфері.
Чи справді такий поганий проект Податкового кодексу і невже у ньому нема раціонального зерна – задалася я цим запитанням. І вирішила дізнатися думки пересічних закарпатців. Правда, ставлячи питання перехожим на вулицях обласного центру, вдалася до невеликих хитрощів: не задавала питання на зразок "Чи підтримуєте Ви проект Податкового кодексу?", а дещо інакші, вірніше, під іншим кутом. Ось що з того вийшло.
"Як Ви ставитеся до того, що у всіх магазинах, на ринках, у маршрутних таксі видаватимуть чеки?"
- Петро, викладач:
- "Звісно, що позитивно. Не один раз був свідком такої ситуації – година пік, до маршруток черги, люди заходять у салон, розраховуються, маршрутка повна, спека неймовірна, а водій не розпочинає рух. Причина – ніби не сходиться сума. Водій заявляє: нікуди не їдемо, хтось не розрахувався за проїзд. Уявляєте? Як себе мають почувати пасажири? А якби водій був зобов’язаний видавати квитки за проїзд, таких незручних та неприємних ситуацій не було б"
- Наталя, домогосподарка:
- Тут нема про що говорити – продавці, переконана, мусять видавати документ, який би підтверджував здійснення покупки. Воно, ніби і зараз так, на вимогу покупця чек у магазині мають видавати. А ви пробували просити чек, до прикладу, на ринку? Отож бо й воно. Я нещодавно мала необережність придбати в одній торговій точці взуття і, як воно зачасту буває, прийшла додому, роздивилася уважніше і побачила, що заплатила гроші за неякісний товар. Знаєте, у що обернулася моя спроба повернути наступного дня кошти? Мені нагрубили, облили брудом, мало не виштовхали з павільйону, аж поки я не попередила, що буду скаржитися. І тільки після того, як я витягла телефон і розпочала розмову зі знайомою, яка працює у Спілці захисту прав споживачів, мені повернули гроші. У подібні ситуації потрапляли і знайомі, тому моя думка однозначна: чеки на товар мусять видавати всі підприємці, інакше звичайний споживач є абсолютно незахищеним".
"Як Ви ставитеся до того, що приватні підприємці, які надають побутові послуги або торгують на ринках, до кінця 2015 року будуть звільнені від сплати єдиного податку?"
- Ганна, приватний підприємець, займається торгівлею в одному з сіл Ужгородського району:
- Особисто я категорично проти. Чому я, маючи за рік товарооборот не більше 100 тисяч гривень, бо село маленьке, а крім мене, торгують ще двоє підприємців, мушу сплачувати 200 гривень єдиного податку, а той, хто торгує на ринку – ні. Хтось може мені це пояснити? Те, що я вторгую за місяць, підприємець на ринку може заробити за 2-3 дні. І де справедливість? Я проти такого, вважаю, всі підприємці мають бути у рівних умовах.
"Ви влаштовуєтеся на роботу, однак роботодавець пропонує Вам частину зарплатні неофіційно, тобто у зарплатній відомості буде сума, значно менша за реально отриману Вами. Чи погодитеся Ви на такі умови?"
Оксана, верстальник у газеті:
- Зараз дуже непросто знайти роботу, тому якщо мене влаштують інші умови роботи, мабуть, погоджуся. Вибору особливо не маю. Однак розумію, що так постійно тривати не може. Це зараз, поки я ще молода, певний час можна на таких умовах працювати. Хоча, коли мені потрібно було взяти у банку кредит, довелося просити допомогу у друзів, аби за мене поручилися. Так само не можу нормально використати відпустку, керівник виплачує відпускні тільки з офіційної зарплати, а захворіти взагалі боюся – так і без роботи можна залишитися. Так що наслідки розумію прекрасно. Єдине, що могло б виправити таку ситуацію, то це якби відповідальність за такі дії керівники підприємств несли серйознішу. Отоді і робітники були захищені.

Марія, продавець на вулиці:
- Мені залишилося не так багато до пенсії, тому мене дуже хвилює і як я виходитиму на пенсію, і яким буде її розмір. Офіційно отримую мінімальну зарплату, на руки виходить, звичайно, трохи більше. А що, скажіть, я маю робити? Коли тобі не сьогодні-завтра п’ятдесят, на роботу не надто охоче беруть. Тому рада, що хоч так працюю. Але якби наша держава більш суворо питала з власників підприємств, то такого б не було, і люди після 40 років не переживали б, що їх нікуди не хочуть брати на роботу, і про те, яким буде їхнє життя після виходу на пенсію.

P.S. Хочу зазначити, що задаючи питання, я не пояснювала людям, що мене цікавить їх думка стосовно проекту Податкового кодексу. Переконана, якби питання ставилися у такому ж ракурсі, а опитаних було значно більше, результат не змінився б. Висновок напрошується один: люди хочуть елементарного порядку, жити в цивілізованому суспільстві, де поважають права кожного громадянина. Допоможе це зробити Податковий кодекс чи якийсь інший документ, вже не так і важливо. Важливо, щоб це було дієвим. То, може, варто дати Податковому кодексу запрацювати, а врешті-решт не рубати в корені паростки нового, що допоможе нам жити цивілізовано та за європейськими стандартами. Ми ж так усі цього прагнемо, чи не так?

Надія Пилип, Ужгород

 

17 серпня 2010р.