Вище гір буває ще патріотизм

Молоді патріоти зібралися разом та вирушили в подорож для того, щоб з нагоди славної 20-річниці Незалежності встановити прапор України. До складу групи увійшли: Іван, Андрій та Федір Чуп, Василь та Ірина Баран, Валерій та Тетяна Лало, Анатолій Фединишиненць, Василь Росада, Василь Глеба, Анатолій Ільницький, Микола Субота, Іванна та Назар Бузак, Мирослав Галай.

Чудова літня погода супроводжувала дружню команду міжгірчан. Рахівщина подарувала прекрасні гірські краєвиди, що вкриті лісами, оповиті хмарами гори, з срібними стрімкими річками, що теж милували око. Сходження на Говерлу розпочалось із урочища Козьмещик, що біля села Лазещина. Відстань до вершини доволі таки довга – більше 8 кілометрів.

Стоячи у підніжжя могутньої Говерли, мало вірилося в те, що ми зуміємо дістатися її вершини без будь-яких проблем. Гора дуже швидко відповіла на запитання "хто є хто?". Одним вона підкорялася досить важко, змушуючи часто і важко дихати, хапати розріджене повітря широко розкритим ротом. Для інших сходжувачів – то була приємна прогулянка: вони раділи сонцю, простору, синяві піднебесся, справжній гірській казці… Хтось навіть зумів назбирати чимало біляків по дорозі!

Вразила і відсутність сміття, хоч за багатьма чутками Говерла схожа на суцільне звалище. А це, повірте далеко не так.

Щоб заблукати – потрібно мати справжній талант, бо маршрут розмічений чітко та й стежка там одна. По дорозі можна було зустріти багато людей, в тому числі туристів з величезними рюкзаками.

Після трьох годин підйому вся група з державним прапором України зібралася на найвищій точці України. Хоча сходження забрало в нас чимало сил, але, за словами провідника, ми поставили новий часовий рекорд! В цей час хтось із нас гордо закричав: "Ми ж верховинці!". І справді, кому як не нам, треба було це зробити.

Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї протяжності перевищує панорами з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках, що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів, ніде не видно кінця гір.

Вершина виявилася плоскою, усипаною камінням, увінчаною високою стелою й хрестом. Тепер, стоячи тут, у центрі Європи, на дашку найбільшого піку нашої держави, можна окинути поглядом безкінечні хвилі синіх гір, своєрідно відчути подих історії, пульс держави й у молитвах поспілкуватися із Творцем. Так, ми піднялися на вершину, але сходження до вершини нашої Духовності лише розпочалося…

Вже на самій вершині ми встановили прапор поряд із пам’ятним знаком та дружньо виконали Гімн України. Приємно, що нас підтримали й інші люди, що були присутніми в той час на Говерлі.

Сходження на найвищу вершину країни дозволило нам набратися впевненості, самоствердитися, повірити у власні сили, пройнятися духом патріотизму та любові до нашої рідної землі.

Ми є фактично ровесниками нашої молодої країни і саме нам в майбутньому доведеться будувати, примножувати багатства та берегти її.

Своїм прикладом ми хочемо привернути увагу молоді, зокрема, пробудити в них патріотичні поклики, любов до рідної країни, природи. Ми показали, що є істинними патріотами нашої країни і докладемо максимум зусиль задля її розквіту, дбатимемо про її авторитет і про Верховину зокрема.

Варто пам`ятати, що, інвестуючи в сьогоднішню молодь, ми інвестуємо в майбутнє нашого суспільства.

Ми висловлюємо вдячність тим хто нас підтримав, підтримує та буде підтримувати у наших добрих прагненнях.

З вірою в щасливе майбутнє,
МГО "Патріоти Верховини"

Прес-служба Міжгірської райради

 

29 серпня 2011р.