Що буде, якщо гривню "відв’яжуть" від долара?

Порошенко, зокрема, відзначає, що така прив’язка дозволить зберегти стабільність національної валюти, забезпечивши водночас прийнятну гнучкість курсу. Найбільшим мінусом нинішньої політики фіксованого курсу міністр вважає те, що вона веде до зменшення золотовалютних резервів країни і погіршує конкурентні позиції експортерів. До оцінок міністра цілком варто прислухатися, особливо якщо пригадати, що до свого призначення він не один рік очолював Раду НБУ. Також до слова можна пригадати, що забезпечити велику волатильність курсу гривні Україну не раз закликав і МВФ.

Власне, нічого особливо унікального Україні не пропонують – у світі є декілька країн, у тому числі й з колишнього СРСР, де курс їхньої національної валюти прив’язаний до "кошика валют". При цьому постійно ведуться суперечки та дискусії про переваги і недоліки методу "кошика". Як позитивний приклад використання "кошика валют" люблять наводити Китай, який, як відомо, дуже добре пережив кризу 2008-2010 років багато в чому завдяки дуже низькому курсу юаня щодо інших валют. Завдяки "дешевому юаню" Китай під час кризи зміг не тільки не зменшити обсяги експорту, але навіть збільшити їх, і тим самим забезпечив собі славу "країни, яка не боїться криз".

Проте є й негативний приклад використання "кошика валют", наприклад Білорусь. Такий метод формування офіційного курсу свого рубля Білорусь використовує з 2001 року і дуже цим пишалася до певного часу. Гіпердевальвація у 2010-2011 роках фактично показала його неефективність, тому, хоча "метод кошика" й залишився, але він уже не вважається панацеєю для Білорусі.

Загалом, до "кошика" нас підводять уже досить давно, проте офіційно в Україні прив’язки курсу гривні до "кошика валют" досі немає. Хоча ця ідея висловлювалася ще в 90-х роках, на етапі власного становлення національної валюти. Експерти навіть згадують заяви і коментарі співробітників НБУ, які зводилися до того, що розрахунок офіційного курсу гривні до іноземних валют враховує динаміку групи валют, тому він відрізняється від середнього курсу на ринку. Ось і зараз офіційний курс становить 7,9925 грн за 1 долар, тоді як середній курс на ринку – 8,0705 грн.

Сама суть "методу кошика" полягає в тому, що офіційний курс національної валюти залежить від динаміки не однієї валюти, а цілої групи валют. А оскільки різні валюти змінюються нерівномірно, то, відповідно, і офіційний курс національної валюти може істотно відрізняться від середнього курсу, який сформували на ринку.

Для наочності це можна продемонструвати на умовному прикладі. Припустімо, що, починаючи з січня 2010 року, офіційний курс гривні був би вже прив’язаний до бівалютного "кошика", що складається з долара США і євро. Так от, у цьому випадку поточний офіційний курс євро був би на рівні 10,8 грн (зараз офіційний курс 9,93 грн), а курс долара – на рівні 8,7 грн (офіційний курс 7,99 грн). Але це за умови, що до "кошика" входили б тільки дві валюти і вони б включалися у рівних частках. А якби "кошик" складався з пропорції: 80% – долар, 15% – євро і 5% – російський рубль, то курс офіційного долара був би близько 8,1 грн, а курс євро – на рівні близько 10 грн.

З чого складатиметься український "валютний кошик", наразі обговорюється. За версією Порошенка, до нього можуть увійти долар, євро, російський рубль, польський злотий, британський фунт стерлінгів.

Можливо, буде використано досвід інших країн, у яких вміст "валютних кошиків" дуже різноманітний. Не можна також забувати, що багато в чому структура "валютного кошика" залежить від структури валют, які використовує країна під час здійснення своїх зовнішньоекономічних контрактів.

Так, у Білорусі "валютний кошик" складається з долара, євро і російського рубля. У Росії – з євро і долара. У Китаї до "кошика" входять долар, євро, єна, сінгапурський долар, фунт стерлінгів, малайський рингіт, російський рубль, австралійський долар і канадський долар, а також південнокорейська вона. Дуже істотно відрізняються "валютні коики" і за структурою. У Росії у "валютному кошику" 55% становлять долари і 45% – євро. Сирійський фунт прив’язаний до "валютного кошика", в якому 44% – це долари США, 35% – євро і 11% – фунт стерлінгів та єна.

Враховуючи специфіку української зовнішньої торгівлі, можна було б зробити "валютний кошик" у такій пропорції: 80% – долар, 15% – євро і 5% – російський рубль.

Чому раптом саме зараз знову грубо і зримо замаячила перспектива прив’язати курс гривні до "валютного кошика"? Склалося так, що євро і російський рубль девальвували щодо долара США, а оскільки українська гривня відносно стабільна щодо долара, то в результаті і євро, і рубль девальвували стосовно гривні. Врешті-решт це призвело до того, що під час продажу металу нашими експортерами до Італії за євро вони одержують менше гривні, конвертуючи євро у гривню. Водночас якщо купити, наприклад, лимонад у Росії за рублі, то ціни такого лимонаду в гривні виходять нижчими, ніж ціни українських виробників.

Тому й виникла ідея прив’язати курс гривні до "валютного кошика", щоб у разі девальвації або ревальвації долара, євро чи рубля курс гривні теж змінювався. І, відповідно, можна було б згладжувати такі перекоси з цінами за зовнішньоекономічними контрактами. Це може зробити курс гривні мобільнішим, і хоча, з одного боку, його стрибки провокуватимуть стрибки тиску у "пересічного українця", зате така мобільність поліпшить ситуацію у сфері зовнішньої торгівлі України.

Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру

УНІАН

 

07 липня 2012р.