Не рвіть, не топчіть, не губіть нас! (Фоторепортаж)

Росте підсніжник в листяних закарпатських лісах. Міжнародна назва цього чудового квіткового роду у перекладі з латинської означає «молочна квітка», видова назва перекладається як «сніговий».

Квітки підсніжника приваблюють своєю ніжністю, чистотою, вони є провісниками тепла, символом вірності, сподівань на краще майбутнє. А скільки цікавих легенд переповідає народ про ці квіти. Ось одна з них. Перед квітковим карнавалом всім квітам роздавали костюми. Підсніжнику дістався білий. Сніг теж хотів взяти участь у святі, але у нього не було костюма. Тоді він звернувся за допомогою до квітів. Маленький непомітний підсніжник допоміг йому. З тих пір вони нерозлучні: сніг і «снігова квітка».

А інша легенда розповідає, що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квіти підсніжника. Замерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники являються вісниками тепла.

Багато народів світу підсніжники називають ключами від весни. В Німеччині вони – снігові дзвіночки, в Англії – срібні сережки, у Франції – снігобуравчики.

Ліс, у період масового цвітіння підсніжників, набуває неповторно-казкової краси, тому й тягнуться люди до нього з якоюсь магічною силою. Вони зривають квіти для різних цілей: одні, як лікарську сировину, інші для прикраси приміщень, ще інші просто для душі. Підсніжники виривають, викопують з корінням, топчуть, нівечать. Ніхто навіть не задумується над тим, що серед всіх дикорослих рослин ранньоквітучі найбільш уразливіші, бо мають короткий вегетаційний період.

Тож, гуляючи весняним лісом, прислухайтесь до голосу квітів, які ніби просять, зазираючи людині у вічі: «Не рвіть нас, не топчіть, не губіть нас!».

Ужгород.net