Політолог: нинішні керівники влади – «далекі від народу»

Турчинов - завжди людина другого плану, друга особа, хоча він і намагається іноді бути трибунним глашатаєм, все ж у нього це не дуже вдало виходить. Яценюку також бракує так званої трибунної енергетики, - відмітив політолог.

Проте, на його думку, це не велика вада опозиції.

Якщо ми подивимося на ситуацію в Москві або на Близькому Сході, то побачимо, що якщо є вибуховий потенціал для масових акцій протесту, вони можуть відбуватися і без одноосібного лідерства. Головне, щоб все було нормально організовано, щоб лідери або організатори акумулювали цю енергію і сприяли її розвитку. Втім, проблема полягає в тому, що вчорашні епізоди показали, що є величезний розрив між вождями опозиції, як писав класик, страшно далекі від народу. Вони не закінчили мітинг і пішли з нього, а люди не знали, що робити далі. Цей психологічний відрив, на жаль, учора відчувалося. Лідери - самі по собі, а рядові учасники акції - самі по собі, - відмітив Фесенко.

По ловами експерта, друга проблема - те, про що учора говорив Гриценко, коли немає одноосібного лідера, має бути колективне керівництво і демонстрація цього. Такого принципу дотримувалася і Тимошенко. Хоч вона на трибуні усіх затьмарювала, але була демонстрація колективності. А після його арешту ми бачимо спроби Турчинова і Яценюка монополізувати проект об'єднання опозиції і керівництво нею. На мій погляд, це дуже серйозна тактична помилка. Вони не дають проявитися цьому колективному образу об'єднаної опозиції результаті такої монополізації, а отже це може привести до розколу усередині опозиції.

За його словами, більшість виборців не читають політичні документи, а тому серйозного впливу прийняті опозицією документи не мають.

На них реагує вузьке коло підготовлених людей. Потрібно розуміти, що більшість рядових виборців не читають політичних документів. Це одиничні випадки. Але є ідеологічні образи, певні сегменти ідеологізованого електорату, які можуть спрацьовувати. На сьогодні фактично є лише дві політичні сили, де особа лідера не грає принципово визначальне значення - це комуністи і Свобода. Відносно комуністів, то усі вже звикли, що їх лідер Симоненко. Якщо він піде з партії, це може викликати певні проблеми, але існує певний комуністичний бренд і певне коло людей орієнтується на комуністичних ідеях. Те ж саме відносно Свободи, де діють ідеї націоналізму. На відміну від інших лідерів опозиції, Тягнибок частковості, відрізняється тим, що його рейтинг не співпадає з рейтингом партії.

Особистий рейтинг лідера опозиційної партії практично такий же, як партії. Зате у Тягнибока він помітно нижче, - відмітив Фесенко.

Ще одна проблема, на мій погляд, - рости запит на демонстрацію команди, членів партій, які могли б бути досить ефективними агітаторами і втілювали б здатність цієї особи узяти на себе відповідальність за керівництво країни або рішення серйозних управлінських завдань. Це особливо актуально для Яценюка, Кличка і ін., - додав політолог, пише Zaxid.