Ужгородці, допоможіть Тимоші знайти ручну білочку, аби закрутити амурчик!

Адміністратор ресторану «Ужгородський замок» Наталія Василівна 8 місяців тому випадково натрапила на сліпу білочку. Тимоша, як пізніше назвали білочку, випав із дупла старезного дерева неподалік від ужгородського хлібокомбінату. Його підібрала дітвора, яка гралися поруч. Білченятко було знесилене, налякане та зовсім ще лисе.

Жінка побачила на долонях одного з хлопчиків це беззахисне звірятко, якому від сили було 3 дні. Забравши немовля додому, зателефонувала колезі, аби з Інтернету вичитав, чим годувати та як доглядати малюка, який важив всього-на-всього 75 грам(!). Довідавшись про щоденний раціон білочок, спочатку кожні півгодини кормила зі шприца по 5 міліграм вершками, потім, придбавши в зоомагазині спеціальну пляшечку із соскою, - давала козяче молоко. В жарку погоду дбайлива «матуся» кілька разів на день обтирала мокрою ганчіркою дитинча, щоб не було у квартирі не приємного запаху. На запитання, як їй вдавалося це робити щодня, особливо під час роботи, пані Наталя розповіла: «У сувенірній коробочці вирізала віконечко, туди поклала полотенечко і так ходила з Тимошею на роботу, постійно підгодовуючи його».

Через тиждень новий мешканець відкрив оченята і так познайомився зі своєю турботливою «матусею». За місяць звірятко вже вкрилося м'якою пухнастою шерсткою та за дві щоки наминало почищені грецькі та арахісові горішки, сухі гриби. Вдома у Наталії є ще кішка Симона, породи «британка». Вони з Тимошою - «не розлий вода», так здружилися. Правда дике звірятко почало трохи шкодити господині, то квіти гриз, то ґрунт розгрібав у глечиках, то подер штори…

Коли пані Наталія їхала на відпочинок, змушена була віддати свого улюбленця в руки колег. Колектив щиро відгукнувся «пригріти» білочку, для цього на терасі поставили нову клітку з хатинкою. В ній Тимоша досі живе, і полотенечко, з яким він виріс – для нього найдорожча річ, на якому він повсякчас спить.

«Зараз на волю Тимошу не можна відпускати, позаяк він повністю приручений і пахне людиною. Тому білки його не приймуть до себе, та й він сам не зможе себе прогодувати», - з сумом констатує пані Наталія. Вихованість свого «синочка» продемонструвала кореспонденту Ужгород.net, витягнувши його з клітки і поставивши на стіл посмакувати мигдальними горіхами. Пухнасте звірятко чемно сиділо та спокійно позувало допитливому журналісту.

Теперішня вага непосидючого скакуна 350 грам. З неабияким апетитом він ласує яблуками, грушами, черепицями, а ще любить сам поточити зубки у мигдальні, грецькі та арахісові горішки, які дають йому у шкарлупі. Також полюбляє погризти соняшникове насіння, гілочки фруктових дерев, свіжі зелені огірки. «Але найбільше Тимоша лакомиться моїми нігтями», - усміхаючись розповідає «мама» білочки і демонструє, як її пальці та запах - джерело смакоти для більчуна.

Чи вплинула зимова пора на звірятко, Наталія Василівна каже, що в 4 ранку Тимоша прокидається попити водички з пляшечки, а вже об 16 годині залізає в свою хатинку і «баю-бай». Ще маленькому зробили всі необхідні щеплення від сказу, тож тепер відвідувачі ресторану можуть не боятися брати звірятко на руки.

Тепер клопітлива матуся бідкається, бо незабаром треба зайнятися пошуком нареченої для Тимоші. І «невістка» повинна бути теж вигодувана у домашніх умовах.

До речі, більчун сам йде на руки лише до «мами» і не дере її нігтями та не кусає. Колектив ресторану прикладає всі зусилля для того, аби Тимоша почував себе як вдома. Красеню-нареченому придбали нову простору клітку, аби міг куди дівати природну енергію.

Ужгород.net