Ужгородці, допоможіть Тимоші знайти ручну білочку, аби закрутити амурчик!

Жінка побачила на долонях одного з хлопчиків це беззахисне звірятко, якому від сили було 3 дні. Забравши немовля додому, зателефонувала колезі, аби з Інтернету вичитав, чим годувати та як доглядати малюка, який важив всього-на-всього 75 грам(!). Довідавшись про щоденний раціон білочок, спочатку кожні півгодини кормила зі шприца по 5 міліграм вершками, потім, придбавши в зоомагазині спеціальну пляшечку із соскою, - давала козяче молоко. В жарку погоду дбайлива «матуся» кілька разів на день обтирала мокрою ганчіркою дитинча, щоб не було у квартирі не приємного запаху. На запитання, як їй вдавалося це робити щодня, особливо під час роботи, пані Наталя розповіла: «У сувенірній коробочці вирізала віконечко, туди поклала полотенечко і так ходила з Тимошею на роботу, постійно підгодовуючи його».

Через тиждень новий мешканець відкрив оченята і так познайомився зі своєю турботливою «матусею». За місяць звірятко вже вкрилося м'якою пухнастою шерсткою та за дві щоки наминало почищені грецькі та арахісові горішки, сухі гриби. Вдома у Наталії є ще кішка Симона, породи «британка». Вони з Тимошою - «не розлий вода», так здружилися. Правда дике звірятко почало трохи шкодити господині, то квіти гриз, то ґрунт розгрібав у глечиках, то подер штори…

Коли пані Наталія їхала на відпочинок, змушена була віддати свого улюбленця в руки колег. Колектив щиро відгукнувся «пригріти» білочку, для цього на терасі поставили нову клітку з хатинкою. В ній Тимоша досі живе, і полотенечко, з яким він виріс – для нього найдорожча річ, на якому він повсякчас спить.

«Зараз на волю Тимошу не можна відпускати, позаяк він повністю приручений і пахне людиною. Тому білки його не приймуть до себе, та й він сам не зможе себе прогодувати», - з сумом констатує пані Наталія. Вихованість свого «синочка» продемонструвала кореспонденту Ужгород.net, витягнувши його з клітки і поставивши на стіл посмакувати мигдальними горіхами. Пухнасте звірятко чемно сиділо та спокійно позувало допитливому журналісту.

Теперішня вага непосидючого скакуна 350 грам. З неабияким апетитом він ласує яблуками, грушами, черепицями, а ще любить сам поточити зубки у мигдальні, грецькі та арахісові горішки, які дають йому у шкарлупі. Також полюбляє погризти соняшникове насіння, гілочки фруктових дерев, свіжі зелені огірки. «Але найбільше Тимоша лакомиться моїми нігтями», - усміхаючись розповідає «мама» білочки і демонструє, як її пальці та запах - джерело смакоти для більчуна.

Чи вплинула зимова пора на звірятко, Наталія Василівна каже, що в 4 ранку Тимоша прокидається попити водички з пляшечки, а вже об 16 годині залізає в свою хатинку і «баю-бай». Ще маленькому зробили всі необхідні щеплення від сказу, тож тепер відвідувачі ресторану можуть не боятися брати звірятко на руки.

Тепер клопітлива матуся бідкається, бо незабаром треба зайнятися пошуком нареченої для Тимоші. І «невістка» повинна бути теж вигодувана у домашніх умовах.

До речі, більчун сам йде на руки лише до «мами» і не дере її нігтями та не кусає. Колектив ресторану прикладає всі зусилля для того, аби Тимоша почував себе як вдома. Красеню-нареченому придбали нову простору клітку, аби міг куди дівати природну енергію.

Ужгород.net