В’ячеслав Шарпар: «Вперше перемагаю з таким рахунком»

– В’ячеславе, не кожного разу вдається виграти з таким рахунком. Які враження зараз?

– Тільки позитивні емоції. Але вони у минулому. На черзі наступний суперник. Вже треба думати про нього. А досягнення, справді, непересічне, адже мені, принаймні на рівні Прем’єр-ліги, не доводилось брати участь у перемогах з такою перевагою.

– Можна сказати, що суперник виявився не готовим до серйозної боротьби?

– Я б не сказав, що на початку зустрічі було легко. Так, ми забили перший гол, але «Волинь» і не думала здаватись. Вони йшли вперед, створювали моменти. А от вже після другого та третього м’ячів, а між ними пройшло дуже мало часу, вже відчувалось, що перемогу не втратимо. Ну а зовсім все спростилось після того, як лучани залишились у меншості. У нас виходив добрий контроль м’яча, суперник до того ж розкрився. Ми використовували вільні зони і повністю контролювали ситуацію.

– Часто буває, що команда виграє, наприклад, 3:0, після чого зупиняється. З вами такого не сталось…

– Ми домовлялись у роздягальні, нас просили тренери, щоби не розслаблялись, адже футбол не вибачає несерйозного ставлення. Навіть один пропущений м’яч на початку другого тайму змінив би напругу і психологічний стан з обох сторін.

– До чи під час матчу згадував про роки, проведені у «Волині»?

– Вже на полі такого не могло бути, адже був сконцентрований на грі. А до початку зустрічі, дійсно, спогади мали місце. Досить багато відіграв у Луцьку, і це був позитивний досвід. Ностальгія у зустрічах з колишньою команди завжди присутня.

– З боку склалось враження, що ти з особливим настроєм вийшов на цей матч, і забитий перед фінальним свистком м’яч виглядав цілком логічно…

– Бажання добре зіграти, відзначитись у чужих воротах завжди присутнє. Можливо, цього разу воно було більшим. Так вийшло.

– Сезон завершується, але в Ужгороді ти лише, починаючи з зими. Цей відрізок склався вдало для тебе і для «Говерли»?

– Собою повністю задоволений ніколи не буваю. Аналізуючи власні дії, завжди можна побачити, що варто вдосконалити. Командні дії оцінювати не хочу, адже для цього є глядачі, спеціалісти, тренери. Я прийшов сюди не так давно, тому підбивати певні підсумки мені буде некоректно. Завдання виконали, і це головне. Напевно, десь можна було діяти краще.

– Легше виходити грати, коли завдання виконано? Або є у цьому зворотній ефект?

– Якщо нормальний футболіст, спортсмен, він не може не мати азарту, стимулу для нових перемог. По-перше, це наша робота. По-друге, приходять глядачі, а ми граємо для них. Звичайно, за такої ситуації вирішальної ролі не відіграє 11-е, 12-е чи 13-е місце. Однак прохідними 2 завершальних тури не будуть.

– Що скажеш про найближчого суперника? «Чорноморець» не так вдало розпочав, проте в останніх турах знову збирає очки та компліменти…

– Успіхи одеситів у мене подиву не викликають. Багато футболістів давно у команді, а це веде до стабільної поставленої гри. Треба віддати належне і Роману Григорчуку. Його частка у високих результатах найголовніша, адже результат у даному випадку – наслідок грамотної тактики та вміння своєчасно перебудовуватись.

– Останнім часом ти граєш за орендними угодами…

– Про майбутнє будемо говорити вже після останнього туру. А грати все одно потрібно, на контракті ти чи в оренді.

– Як готуєтесь до наступного туру? Чи змінюється тренувальний процес ближче до фінішу?

– В’ячеслав Грозний обіцяв дати 2 вихідних у разі перемоги над «Волинню» і слова дотримався. На тренуваннях особливих відмінностей я зараз не спостерігаю. Можливо, фізичні навантаження стали трохи меншими… Все інше – за планом. Теорія перед черговим туром розпочинається за 3 дні.

– Чи слідкуєш за командою, якій належиш? Які, на твій погляд, шанси «Металіста» на 2 місце?

– Дивлюсь та переживаю за харків’ян кожну гру. У хорошої команди шанси посісти більш високе місце завжди є. Якщо «Металіст» візьме свої очки, не зазнає втрат, то календар «Дніпра» дозволяє сподіватись, що його можна буде обійти. Я вірю у таку можливість.

✉  Надіслати другу