Студенти «кулька» показали жіноче життя в іспанських селах

15 травня 2014 року на сцені театральної зали Ужгородського коледжу культури і мистецтв відбувся показ драми з жіночого життя в іспанських селах «ДІМ БЕРНАРДИ АЛЬБИ» Федеріко Гарсіа Лорки.

Ця робота – практичний іспит з майстерності актора студентів ІІІ курсу режисерської спеціалізації.

Дія п'єси відбувається на півдні Іспанії в Андалусії. Дійство розпочинає смерть, якою воно і завершується. Сюжет про долю та світогляд деспотичної матері — самої Бернарди Альби — та її п'яти неодружених доньок. Про світогляд пересічної людини загалом, про данину традиціям і забобонам, про мораль, справжню та видиму, про життєві орієнтири.

Але сюжет – лише канва, на яку постановники вдало нанизали символіку, що виплила з авторського прочитання п’єси іспанського генія. Вистава вийшла цілком про кохання – пригноблене, притиснуте, придушене деспотичними настановами.

У домі Бернарди Альби стиснуте, невільне життя застоялося, немов вода, ув'язнена в колодязі. Замкнений простір – колодязь, протиставляється відкритому – морю, життю за стінами будинку. Звук крапель, які зриваються в колодязь – час, що проходить. Краплинний метроном вбиває секунди, хвилини, години, роки життя мешканців будинку. Сірі, похмурі стіни колодязя тягнуться своєю горловиною до неба. Прямо з неба у середину колодязя звисає мотузка, за допомогою якої дістають воду. Це – зашморг, на якому поки що висить цебро. Вода – люди, ув'язнені в колодязі, що мріють стати вільно бурхливими у просторах життя морськими хвилями. Але, на жаль, вихід з колодязя один – зашморг, за допомоги якого тебе піднімуть до сонця. Цей зашморг також язик величезного дзвону, дзенькіт якого з самого початку кричить про наближення трагедії. На дні у центрі колодязя, під самим зашморгом, великий прямокутний стіл. Він також символізує постамент під чергову труну, або ешафот для чергової страти. Цікаве і компонування кольорів у виставі: сірого, чорного, білого та червоного. Сірий – сірість життя, чорний – вічність трауру, білий – прагнення до світлого, червоний – пристрасне кохання.

Студентки-виконавиці вдало перевтілилися в образи героїнь дійства. Досконало відпрацювали характери та характерності персонажів. Реагували відповідно до запропонованих обставин та подій. Витримували темпо-ритм, діючи у коридорі чітко заданої партитури. Відпрацьовані за допомогою тренажів на протязі навчального процесу елементи сценічної дії – стали у нагоді створенню життя людського духу на сцені.

Виконавиці ролей перетворилися на справжніх, сповнених вогню й почуттів іспанок, котрі борються, кохають і танцюють Фламенко, більше схоже на битву за любов, аби показати, якою небезпечною є жінка, що не зазнала щастя.

Після вистави прем’єрів привітала директор коледжу Наталя Ігорівна Шетеля: «Це всього лише іспит, але й справжня вистава. Приємно бачити студентів ІІІ режисерського курсу саме такими талановитими і прекрасними акторами. Я сподіваюся і вірю в те, що сьогодні виконавиці ролей для кожного з нас розкрилися по новому.»

Поділився своїми враженнями і український журналіст та письменник Олександр Дюлович Гаврош: «Високий рівень акторської майстерності показали студенти. Справжній театр. Давно пора у коледжі створювати Студентський театр.»

Підсумувала виступи голова комісії видовищно-театралізованих заходів Оксана Василівна Шип: «Велика вдячність за таку професійну роботу викладачам та студентству нашого навчального закладу. Ми побачили виставу над якою працювали однодумці які щиро закохані у театральну справу.»

Ну а потім – усмішки щасливих, стомлених грою від самого серця акторів, дружні вітання та обійми шанувальників, захоплені відгуки, та фото на пам'ять.

 

30 травня 2014р.